Рішення № 87293740, 22.01.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/769/17

22 січня 2020 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Олійник П. В.

з участю секретаря Рубельського О.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Костопільська міська рада про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Костопільська міська рада про виселення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 06.11.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір №ROT0GK00000401. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, Банк зобов`язався надати ОСОБА_4 кредит у сумі 46270,61 дол. США строком до 05.11.2026 року, а остання зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ПАТ КБ “Приватбанк” і третя особа — ОСОБА_4 06.11.2006 року уклали договір іпотеки №ROT0GK00000401, згідно умов якого передбачено, що Третя особа надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 77,10, житловою площею 50,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить третій особі — ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Банк (кредитор) свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_4 кредит у сумі 46270,61 дол. США.

В свою чергу, ОСОБА_4 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_4 зобов`язання за кредитним договором не виконала.

ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 28.09.2010 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 77,10, житловою площею 50,60 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ “Приватбанк”.

Враховуючи вищенаведене просить виселити відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з Відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору.

Представник ПАТ КБ “Приватбанк” в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, шляхом надсилання повістки на адресу представника.

Третя особа, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення позивача, всебічно, об`єктивно та повно дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 06.11.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» та третьою особою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №ROT0GK00000401. Відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 46270,61 дол. США строком до 05.11.2026 року, а остання зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ПАТ КБ “Приватбанк” і третя особа — ОСОБА_4 06.11.2006 року уклали договір іпотеки №ROT0GK00000401, згідно умов якого передбачено, що Третя особа надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 77,10, житловою площею 50,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить третій особі — ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 225766 грн.

Представник позивача посилається на те, що рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 28.09.2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 77,10, житловою площею 50,60 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ “Приватбанк”.

Ухвалою Костопільського районного суду від 17.08.2017 року в справі №2-148/10 за позовом ЗАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно за кредитним договором та виселення було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Однак, ухвалою Костопільського районного суду від 27.03.2019 року у справі № 2-148/10 позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно за кредитним договором та виселення з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит на сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 своїх договірних зобов`язань за кредитним договором №ROT0GK00000401 від 06.11.2006 року належним чином не виконувала, не повертала кредитних коштів у порядку, спосіб та строк, встановлених договором.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленою законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 18.8.1 Договору іпотеки №ROT0GK00000401 від 06.11.2006 року, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-яких зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Однак, судом встановлено, що на переданий в іпотеку житловий будинок загальною площею 77,10, житловою площею 50,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 не звернуто стягнення у встановленому законом порядку, що підтверджується ухвалою Костопільського районного суду від 27.03.2019 року про залишення без розгляду позовних вимог ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно за кредитним договором та виселення.

Крім того, нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 цього Кодексу встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Судом встановлено, що в іпотеку передано будинок, придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому у спірних правовідносинах виселення без надання іншого постійного житла не можливе.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Костопільська міська рада про виселення не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 та орган опіки та піклування Костопільська міська рада, про виселення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ПАТ КБ “Приватбанк” в особі Рівненської філії, м. Рівне, вул. Грушевського, 42А; код ЄДРПОУ:14360570.

Відповідач 1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог 1: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог 2: Орган опіки та піклування, Рівненська область, м. Костопіль, вул. 1-го Травня,3.

Повний текст рішення складено 30 січня 2020 року.

СуддяП. В. Олійник