Рішення № 87293545, 11.01.2020, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/770/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" січня 2020 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

представника позивача - адвоката Кузьменко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

05 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання за ним права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в процесі здійснення підприємницької діяльності він за власний кошт на орендованій земельній ділянці, кадастровий номер якої: 5325784600:00:023:0169, побудував корівник, вигріб та свердловину, проте через відсутність дозволу на початок будівельних робіт не може зареєструвати за собою право власності на зазначене нерухоме майно.

Ухвалою суду від 08 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 04 вересня 2019 року / а.с.50 /.

Через перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті по іншій справі, проведення підготовчого засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 відкладено до 13 год. 00 хв. 03 жовтня 2019 року / а.с.50,57/.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 закрито, її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні о 14 год. 00 хв. 18 листопада 2019 року, яке, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, було відкладено до 14 год. 00 хв. 17 грудня 2019 року / а.с.63 /.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року за клопотанням представника позивача-адвоката Кузьменко С.В., до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, в судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 11 січня 2020 року / а.с.76 /.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надавши представництво своїх інтересів адвокату Кузьменко С.В.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення судового засідання не заявив, жодних пояснень по справі не надав / а.с.81 /.

Представник відповідача Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Крім того, зазначив, що проти позову не заперечує /а.с.84 /.

Під час розгляду справи представник позивача – адвокат Кузьменко С.В. надала суду письмові пояснення з додатками та просила задовольнити позовні вимоги позивача з огляду на визнання позову відповідачем / а.с.85-99 /.

Ухвалою суду від 11 січня 2020 року у прийнятті визнання позову відповідачем відмовлено / а.с.102/.

Зважаючи на те, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності та, враховуючи думку представника позивача – адвоката Кузьменко С.В., а також те, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися.

Заслухавши пояснення представника позивача – адвоката Кузьменко С.В., перевіривши фактичні обставини справи в межах наданих письмових доказів, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Положеннями ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися /зачіпати/ зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила /створила/ річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно /житлові будинки, будівлі, споруди тощо/ виникає з моменту завершення будівництва /створення майна/. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

За правилами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати права та законні інтереси інших осіб. При цьому, можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з підстав, не заборонених законом.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети та в подальшому земельна ділянка в установленому порядку особі надана під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому, слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність у особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі №6-1328цс15, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахований.

Відповідно до технічного паспорту № 252/18 від 14 липня 2017 року на виробничий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та звіту про проведення технічного обстеження від 19 липня 2017 року, корівник, свердловина та вигріб побудовані 2016 року за відсутності проектної та робочої документації / а.с. 15-19 /.

Таким чином, вищезазначені об`єкти нерухомого майна являються самочинно побудованими спорудами.

З матеріалів справи також убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 5325784600:00:023:0169, яка на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2015 року була передана Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області позивачу в строкове платне користування для ведення фермерського господарства, на даний час перебуває в комунальній власності територіальної громади в особі Шишацької селищної ради, код ЄДРПОУ: 21048749 та в установленому порядку позивачу під збудоване нерухоме майно не надана.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в процесі здійснення ним підприємницької діяльності він за власний кошт на орендованій земельній ділянці, кадастровий номер якої: 5325784600:00:023:0169, побудував корівник, вигріб та свердловину, проте, у зв`язку з відсутністю дозволу на початок будівельних робіт, не може зареєструвати право власності на дане нерухоме майно.

Проте, позивачем на підтвердження своїх вимог, не надано жодних доказів, що особисто ним, як фізичною особою, а не фермерським господарством чи іншою особою, було побудовано вищезазначене нерухоме майно, а також не доведено, що саме він є його власником.

Не надано позивачем й доказів того, що він одержав від орендодавця письмову згоду на будівництво зазначених об`єктів нерухомого майна, як того вимагають положення п. 29 Договору оренди землі від 02 липня 2015 року / а. с. 10 /.

Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

Відповідно до цього Порядку власник зобов`язаний звернутися до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з метою набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку з наданням дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації.

Тобто, правові підстави для введення в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, врегульовано законодавством. Суд своїм рішенням не може підміняти дії та рішення інших органів державної влади, до повноважень яких входить, зокрема, вирішення технічних питань - прийняття в експлуатацію будівель та споруд. При наявності рішення компетентного органу про відмову у вчиненні певних дій, воно може оскаржено в судовому порядку в адміністративному судочинстві.

В даному випадку компетентний орган, на який покладено законодавством введення самочинних будівель в експлуатацію, не залучено до участі в справі.

Матеріали цивільної справи не містять жодних доказів того, що позивач ОСОБА_1 звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з метою набуття права власності та введення об`єктів до експлуатації у встановленому законом порядку з наданням дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єктів та вводу їх в експлуатацію.

За таких обставин, позивачем не доведено, що єдиним способом захисту свого порушеного права та реалізації права власності на побудовані нежитлові об`єкти є саме визнання за ним права власності в судовому порядку, оскільки закінчені будівництвом об`єкти підлягають введенню в експлуатацію у порядку, який встановлений чинним законодавством, а не в судовому порядку й позивач не позбавлений можливості такого звернення в подальшому.

В контексті наведеного, у суду відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Судові витрати у справі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 182, 331, 376 ЦК України та статтями 4, 5, 13, 81, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено через Шишацький районний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2020 року.

Головуючий суддя: