Ухвала суду № 87292449, 30.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 січня 2020 року м. Київ № 640/1863/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до (за текстом позовної заяви) - Державна податкова служба Головне управління ДПС у м. Києві, Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про визнання незаконними дій податкової служби та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-А, код ЄДР: 35008087), в якому просить суд:

(1) визнати незаконними дії ДПС відносно нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в розмірі 21 030,90 грн.;

(2) скасувати постанову державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 № 60870700.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наступне.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу (1) про визнання незаконними дії ДПС відносно нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в розмірі 21 030,90 грн. наголошує на протиправності вимоги про сплату боргу з огляду на те, що жодних заяв ним до відповідача не подавалося, а тому підстав для реєстрації його як самозайнятої особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, не було, з огляду на що, на думку позивача, очевидним являється те, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень і сам, на власний розсуд, в супереч законодавству прийняв рішення про включення його до реєстру платників ЄСВ, чим грубо порушив його права та законні інтереси.

Наголошує, що підприємницька діяльність ним не ведеться з 2008 року, а заяву про припинення ФОП він подав лише в грудні місяці 2019 року після того, як дізнався про накладення арешту на його кошти, який був накладений в рамках виконавчого провадження № 60870700, па підставі вимоги відповідача від 14.05.2019 № Ф-59021-17-У про сплату боргу (недоїмки).

Звертає увагу, що з наданих до позовної заяви документів відомо, що реєстрація його фізичної особи-підприємця була здійснена 25.09.2002. За таких обставин свідоцтво про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 у розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вже було не дійсним, що в свою чергу позбавило його такого статусу як фізична особа-підприємець оскільки жодних заяв до ДПС про включення ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників ЄСВ ним не подавалось.

За висновком позивача, відповідач перед тим як нараховувати штраф не вважав за необхідне перевірити його статус, як фізичної особи підприємця, в результаті чого безпідставно та передчасно прийняв рішення нарахування відповідного штрафу та вимог про сплату боргу.

На думку позивача, ці обставини також підтверджують відсутністю у відповідача належних доказів відносно законності нарахування штрафу та пред`явлення вимоги про його сплату.

Позивач додає, що всупереч законодавству відповідачем не направлялись на його адресу жодних листів, вимог чи повідомлень стосовно сплати боргу. Звертає увагу, що про наявність боргу та оскаржуваної вимоги йому стало відомо лише після блокування банківською установою його особистої картки в рамках уже відкритого виконавчого провадження.

Наголошує, що вказані дії відповідача порушують його законне право на захист.

Також позивач зазначає, що в період з 2016 року по день прийняття відповідачем рішення щодо нарахування та сплати ЄСВ, він був офіційно працевлаштований на підприємствах, що підтверджується довідками з місця роботи, а відтак ЄСВ за нього сплачували роботодавці.

Відтак позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у позовному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що в порушення вимог п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, вимога позивача (2) про скасування постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 № 60870700, взагалі не містить викладу обставин та обґрунтування.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Разом з тим, проаналізувавши позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, тобто, позивачем в даному позові заявлено вимоги щодо, зокрема:

(1) визнання незаконними дії Державної податкової служби відносно нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в розмірі 21 030,90 грн.;

(2) скасування постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 № 60870700.

Суд зазначає, вказані вимоги звернуті до різних відповідачів та мають індивідуальний предмет доказування, оскільки вимога щодо визнання протиправними дій податкової служби щодо нарахування позивачу ЄСВ та вимога щодо скасування постанови державного виконавця Солом`янської ДВС розглядається на підставі різних документів та регулюються різними законодавчими актами України, зокрема, вимога (1) Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Податковим кодексом України, натомість вимога (2) Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої у вказаному міністерстві 02.04.2012 за № 489/20802.

Тобто, предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні та значні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення.

При цьому, для з`ясування правомірності та обґрунтованості кожної позовної вимоги, є необхідним з`ясування значного обсягу обставин та дослідження документів щодо нарахування та не сплати позивачем ЄСВ за період, як зазначено у позовній заяві, з 2016 року, тобто по кожному місяцю окремо на протязі 4х (чотирьох) років відносно вимоги (1) та відносно позовної вимоги (2) щодо з`ясування обставин, у чому полягає протиправність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 № 60870700, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.

Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін