Рішення № 87292362, 30.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ № 753/9926/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро стягнення коштів,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №753/9926/19 до Окружного адміністративного суду міста Києва за предметною підсудністю передано спір за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 130 502,64 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що вона має право на спадщину у формі грошових коштів в сумі 130 502,64 грн, згідно з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09.06.2009 №2а-429/2009, однак відповідачем кошти протиправно не виплачуються, внаслідок чого такі кошти підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, адже спадок у формі грошових коштів в сумі 130 502,64 грн мав бути отриманий позивачем шляхом заміни стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.06.2009 №2а-429/2009, а не шляхом подання окремого позову стосовно коштів, належність яких вже вирішена в судовому поряду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до першого абзацу рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.06.2009 по справі №2а-429/2009, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.04.2011, зобов`язано Управління ПФУ у Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі вказаного рішення Дарницького районного суду міста Києва, органом пенсійного фонду здійснено нарахування ОСОБА_2 коштів в сумі 130 502,64 грн, однак виплата коштів здійснена не була.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.07.2015 серії НОМЕР_1 .

30.05.2016 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори складено Свідоцтво про право на спадщину за законом №4-691, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 в частині грошової суми у розмірі 130 502,64 грн, яка нарахована померлому згідно рішення суду, що стверджується довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.04.2016 №8247/04.

31.03.2017 позивач звернулась до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просила перерахувати кошти в сумі 130 502 грн на підставі Свідоцтва про спадщину на рахунок, вказаний в заяві.

Листом від 24.04.2017 №6669/14/П-542 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є відповідач, повідомило позивача про те, що погашення заборгованості за рішенням суду проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014 через органи виконавчої служби, а не шляхом прямого перерахування коштів з банківського рахунку органу пенсійного фонду на рахунок фізичної особи.

Не погоджуючись з правомірністю відмови органу пенсійного фонду у здійсненні перерахування коштів, як наслідок, вбачаючи наявність підстав для стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 130 502,64 грн, остання звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У відповідності до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що відповідачем в добровільному порядку не вчинялись дії, направлені на виплату належного позивачу спадкового майна у виді недоотриманої пенсійної виплати, в розмірі 130 502,64 грн, нарахованої ОСОБА_2 за рішенням суду і не виплаченої йому за життя, право власності на яку, в порядку спадкування за законом, перейшло до позивача.

В той же час, за змістом п.п.1, 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

боржник - зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

заявник - фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої ухвалено рішення суду або видано виконавчий документ, або її представник.

рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості (п.3 Порядку).

У разі отримання інформації про смерть заявника (стягувача за відповідним рішенням) подане рішення надсилається до суду, який постановив таке рішення, для приєднання до справи. Таке рішення може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником (п.7 Порядку).

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що отримання позивачем спадщини у формі пенсійних виплат померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 130 502,64 грн на підставі рішення суду та свідоцтва про спадщину, у випадку не виконання органом Пенсійного фонду рішення суду в частині виплати коштів в добровільному порядку, можливо виключно шляхом отримання позивачем виконавчого документа по справі №2а-429/2009 в Дарницькому районному суді міста Києва разом із ухвалою суду про заміну первісного стягувача - ОСОБА_2 на позивача - ОСОБА_1 та подання позивачем рішення до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника.

До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Матеріали справи не містять в собі доказів вчинення позивачем наведених вище дій, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів є передчасними та задоволенню, в даному випаду, не підлягають.

При цьому, на переконання суду, оскільки відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», заборгованість за рішенням суду щодо пенсійних виплат буде погашена перед позивачем в першу чергу, що призведе до відновлення порушених майнових прав позивача в найкоротші можливі терміни, застосування способу захисту порушеного права у формі безпосереднього стягнення коштів з відповідача є недоцільним, адже з 13.05.2016 (дата видачі свідоцтва про спадщину) по дату звернення позивача до суду з даним позовом, останньою не вчинялось жодних дій, направлених на виконання рішення суду у законодавчо визначений спосіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович