Рішення № 87292254, 29.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/717

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/20146/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, , зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, м. Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, буд. 16, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №262540001751 від 20 серпня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування (невизнання) при призначенні пенсії ОСОБА_1 архівної довідки вих. №12/1-12/126 від 26 червня 2019 року, вих. №12/1-12/138 від 16 липня 2019 року про період навчання в інституті; довідки про розмір заробітної плати вих. №221 від 24 травня 2019 року, вих. №222 від 24 травня 2019 року; довідки про вихододні вих. №223 від 24 травня 2019 року; довідки вих. №37 від 30 січня 2019 року; довідки вих. №45, №44 від 12 квітня 2019 року про розмір заробітної плати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 фактичні дані з архівної довідки вих. №12/1-12/126 від 26 червня 2019 року, вих. №12/1-12/138 від 16 липня 2019 року про період навчання в інституті; довідки про розмір заробітної плати вих. №221 від 24 травня 2019 року, вих. №222 від 24 травня 2019 року; довідки про вихододні вих. №223 від 24 травня 2019 року; довідки вих. №37 від 30 січня 2019 року; довідки вих. №45, №44 від 12 квітня 2019 року про розмір заробітної плати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до страхового стажу для обчислення пенсії періоди навчання ОСОБА_1 у Кримському ордені «Знак пошани» сільськогосподарського інституту імені І.М. Калініна, а саме, з 01 вересня 1976 року по 05 лютого 1979 року, з 28 серпня 1979 року по 22 вересня 1979 року, з 22 вересня 1979 року по 09 серпня 1980 року, з 26 вересня 1983 року по 26 липня 1986 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до страхового стажу для обчислення пенсії періоди роботи ОСОБА_1 у колгоспі «Україна», а саме, з 08 липня 1976 року по 01 вересня 1976 року, з 05 лютого 1979 року по 28 серпня 1979 року, з 14 грудня 1982 року по 26 вересня 1983 року, з 01 серпня 1986 року по 02 червня 1987 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 червня 2019 року останньому виповнилось 60 років, у зв`язку з чим 02 липня 2019 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви необхідний, за доводами позивача, пакет документів.

Проте, рішенням №262540001751 від 20 серпня 2019 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що з наданих документів вбачається, що загальний страховий стаж складає 20 років 7 місяців 4 днів, до цього стажу не враховано періоди роботи у колгоспі, у зв`язку з тим, що довідка від 24 травня 2019 року №223 щодо вироблених трудоднів у колгоспі «Україна» Бахчисарайського району АР Крим видана підприємством, яке знаходиться на анексованій території (ТОВ «Кримська овочева фабрика»), також не враховано до страхового стажу періоди навчання, оскільки довідка від 26 червня 2019 року №12/1-12/126 видана установою, яка знаходиться на анексованій території (Кримський федеральний університет).

З вказаними діями позивач не погоджується з огляду на те, що останнім було подано весь необхідний пакет документів для призначення пенсії за віком, за даними документами страховий стаж роботи позивача складає 27 років 9 місяців 27 днів, а документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватись державою.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що загальний страховий стаж позивача складає 20 років 7 місяців 4 дні, до страхового стажу не враховано періоди роботи у колгоспі у зв`язку з тим, що довідка від 24 травня 2019 року №223 щодо трудоднів у колгоспі «Україна» Бахчисарайського району АР Крим видана підприємством, яке знаходиться на анексованій території, а також до страхового стажу не враховано періоди навчання, оскільки довідка від 26 червня 2019 року №12/1-12/126 видана установою, яка знаходиться на анексованій території (Кримський федеральний університет), у зв`язку з чим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №262540001751 від 20 серпня 2019 року у призначенні пенсії позивачу відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 червня 2019 року позивачу виповнилось 60 років та 02 липня 2019 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем було додано трудову книжку, довідку про заробітну плату, документи про стаж, копію паспорта, копію диплома, копію військового квитка.

У відповідності до наданої суду копії розрахунку страхового стажу вбачається, що до страхового стажу позивача, страховий стаж становить 20 років 7 місяців 4 дні.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20 серпня 2019 року №262540001751 загальний страховий стаж позивача складає 20 років 7 місяців 4 дні, до страхового стажу не враховано періоди роботи у колгоспі у зв`язку з тим, що довідка від 24 травня 2019 року №223 щодо трудоднів у колгоспі «Україна» Бахчисарайського району АР Крим видана підприємством, яке знаходиться на анексованій території, а також до страхового стажу не враховано періоди навчання, оскільки довідка від 26 червня 2019 року №12/1-12/126 видана установою, яка знаходиться на анексованій території (Кримський федеральний університет), у зв`язку з чим у призначенні пенсії позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

У відповідності до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (надалі - Порядок) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з абзацом 4 пункту 1.7 розділу 1 Порядку якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 липня 2019 року позивачем разом з заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надано довідку №223 від 24 травня 2019 року, видану товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська овочева база» про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі «Україна» Бахчисарайського району АР Крим з 08 липня 1976 року по 30 березня 1987 року:

- з 08 липня 1976 року по 30 вересня 1976 року на посаді тракториста;

- з 30 вересня 1976 року по 11 листопада 1980 року направлений на навчання до Кримського СГІ;

- з 14 грудня 1982 року - помічник бригадира тракторної бригади;

- з 01 вересня 1983 року по 02 серпня 1986 року - навчання у СГІ;

- з 03 серпня 1986 року по 30 березня 1987 року - інженер з ремонту техніки ЦРМ.

Також, у вказаній довідці зазначено фактичні трудодні позивача за період з 1976 року по 1986 рік.

Також, позивачем було надано від 26 червня 2019 року №12/1-12/126, видану Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського , відповідно до якої за справами архівного фонду Кримського ордена «Знак Пошани» сільськогосподарського інституту імені М.І. Калініна за 1986 рік, які зберігаються в Академії біоресурсів та природокористування про ОСОБА_1 , останній зарахований студентом 1-го курсу Кримського сільськогосподарського інституту імені М.І. Калініна з 01 вересня 1976 року денної форми навчання за спеціальністю «Механізація сільського господарства», з 05 лютого по 31 серпня 1979 року ОСОБА_1 , як студенту 3-го курсу надана академічна відпустка, з 28 серпня по 22 вересня 1979 року відряджений для проходження виробничої практики на Першотравневий завод сільськогосподарського машинобудування міста Бердянськ Запорізької області, з 09 серпня 1980 року відрахований з інституту, з 26 вересня 1983 року зарахований до складу студентів денної форми навчання в порядку поновлення, 26 липня 1986 року позивачу присвоєно кваліфікацію інженера-механіка та виданий диплом НОМЕР_2 про вищу освіту.

Наявні в матеріалах справи докази дозволяють суду дійти висновку про те, що єдиною підставою, з якої позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком є неврахування архівної довідки вих. №12/1-12/126 від 26 червня 2019 року про період навчання в інституті та довідки про вихододні вих. №223 від 24 травня 2019 року, у зв`язку з тим, що вони видані підприємствами та установами, які розташовані на анексованій території.

З цього приводу суд зазначає наступне. Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У відповідності до статті 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

При цьому, пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Тобто, чинним законодавством України встановлено певний порядок розгляду документів на призначення пенсії, зокрема, органи Пенсійного фонду України за наслідками розгляду цих документів повинні винести рішення або про призначення пенсії, або про відмову у її призначенні, а особі, якій відмовлено у призначенні пенсії, видати або направити відповідне повідомлення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII (надалі - Закон України від 15.04.2014 року № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини 1 статті 17 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України від 15.04.2014 № 1207-VII.

Згідно із частинами 1-3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

В той же час, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (надалі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій (анексованій) території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянина України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчинено усі дії та подано усі наявні в нього документи, необхідні для призначення пенсії за віком.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо проведення перевірки відповідності записів довідок первинним документам, а неможливість проведення таких перевірок, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки містять усі необхідні реквізити та відомості.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено правомірності відмови у призначенні пенсії з урахуванням даних, зазначених у довідці №223 від 24 травня 2019 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська овочева база» та у довідці від 26 червня 2019 року №12/1-12/126, виданої Кримським федеральним університетом імені В.І. Вернадського», суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №262540001751 від 20 серпня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

В той же час, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування (невизнання) при призначенні пенсії ОСОБА_1 архівної довідки вих. №12/1-12/138 від 16 липня 2019 року про період навчання в інституті; довідки про розмір заробітної плати вих. №221 від 24 травня 2019 року, вих. №222 від 24 травня 2019 року; довідки вих. №37 від 30 січня 2019 року; довідки вих. №45, №44 від 12 квітня 2019 року про розмір заробітної плати та зобов`язання врахувати фактичні дані з цих довідок при призначенні пенсії ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що підставою для прийняття рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком було неврахування даних з вказаних довідок. Також, матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем невизнані ці довідки при призначенні пенсії, що свідчить про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування (невизнання) при призначенні пенсії ОСОБА_1 архівної довідки вих. №12/1-12/126 від 26 червня 2019 року про період навчання в інституті, довідки про вихододні вих. №223 від 24 травня 2019 року, та зобов`язання врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 фактичні дані з них, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до страхового стажу для обчислення пенсії періоди навчання ОСОБА_1 у Кримському ордені «Знак пошани» сільськогосподарського інституту імені І.М. Калініна, а саме, з 01 вересня 1976 року по 05 лютого 1979 року, з 28 серпня 1979 року по 22 вересня 1979 року, з 22 вересня 1979 року по 09 серпня 1980 року, з 26 вересня 1983 року по 26 липня 1986 року та періоди роботи у колгоспі «Україна», а саме, з 08 липня 1976 року по 01 вересня 1976 року, з 05 лютого 1979 року по 28 серпня 1979 року, з 14 грудня 1982 року по 26 вересня 1983 року, з 01 серпня 1986 року по 02 червня 1987 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11 червня 2019 року, суд дійшов висновку про їх передчасність, оскільки як було встановлено судом, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком саме через те, що вказані довідки, в яких зазначено вказані вище періоди, видані установами та підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території, а не з будь-яких інших підстав, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач не обчислював періоди роботи та навчання позивача, зазначені у цих довідках, тобто, не повно та не всебічно розглянув поданий позивачем пакет документів, а тому суд, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VIII, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме,

- про задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 262540001751 від 20 серпня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VIII;

- про вихід за межі позовних вимог та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VIII, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі;

- про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, , зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 262540001751 від 20 серпня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VIII.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VIII, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова