Рішення № 87292248, 29.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/19814/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"; на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пермус" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач та/або приватний нотаріус) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1 та/або Мін`юст), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - відповідач-2 та/або ДП «Національні інформаційні системи»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - третя особа-1 та/або ТОВ «ФК «Поліс»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус» (далі - третя особа-2 та/або ТОВ «Пермус»), та просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»;

- зобов`язати державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» прийнято за відсутності компетенції суб`єкта розгляду скарги та порушення строків звернення зі скаргою.

Разом з цим, у позовній заяві приватний нотаріус акцентувала увагу суду на тому, що відсутні підстави для застосування положень Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №990, як на підставу для проведення камеральної перевірки, оскільки оскаржувані реєстраційні дії було вчинено позивачем до набрання ним чинності. Водночас, позивачем вказано, що камеральна перевірка була здійснена Міністерством юстиції України при наявності судового спору щодо оскарження реєстраційних дій.

Міністерством юстиції України подано відзив на позовну заяву від 22.07.2019 року (т. 2, а.с.192-234), у якому останнє вказує на правомірність прийнятого наказу від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» за результатами камеральної перевірки, що призначена у зв`язку зі скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус».

Окрім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 посилається Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 року №1666-VIII, яким доповнено Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» статтею 371, що передбачає право Міністерства юстиції України на здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав. При цьому, Мін`юст зазначає, що з урахуванням того, що наказ від 19.10.2018 року №3279/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" прийнято в порядку статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наслідків щодо скасування записів державного реєстру він не має, а тому не перешкоджає судовому розгляду щодо оскарження відповідного рішення державного реєстратора.

Також, Міністерством юстиції України зазначено про рішення в адміністративній справі №826/8592/16, яким визнано протиправними дії та скасовано державну реєстрації прав №28947274, камеральну перевірку щодо якого і було здійснено відповідачем-1.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив Міністерства юстиції України, у якому він наполягає щодо протиправності наказу Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (т. 2, а.с 244-264).

Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначаючи що позивачем у позовній заяві не відображено суть протиправних дій Державного підприємства «Національні інформаційні системи» та жодним чином не доведено порушення останнім прав, свобод та інтересів приватного нотаріуса.

Також ДП «Національні інформаційні системи» у відзиві на позовну заяву вказало, що він є технічним адміністратором Державного реєстру прав та не уповноважене приймати владно-управлінській функції, а лише діє на їх виконання (т. 2, а.с. 115-146).

Представником позивача подано відповідь на відзив ДП «Національні інформаційні системи», у якому зазначено, що позовні вимоги заявлені до останнього спрямовані на забезпечення повного та ефективного захисту прав приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» подано до суду письмові пояснення від 18.07.2019 року, у яких зазначено про обґрунтованість позовних вимог та просило адміністративний позов задовольнити (т. 2, а.с. 147-191).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пермус" своє відношення до позову не висловлено.

Справа вирішується на підставі наявних в матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.08.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пермус» подано заяву (скаргу) (вх. №27692-33-18) щодо проведення камеральної перевірки діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, якою 25.03.2016 року об 19:44, індексний номер №28944274 було припинено обтяження (арешт) нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що був накладений ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 02.10.2016 року по справі №541/2862/13-ц (далі - заява) (т. 2, а.с. 199-210).

Наказом Міністерства юстиції України від 24.09.2018 року №3410/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» відповідно до статі 371 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №990, та на підставі скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус» наказано провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з дати реєстрації цього наказу (т. 2, а.с. 221).

05.10.2018 року за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24.09.2018 року №3410/7 складено довідку (т. 2, а.с. 226-230), відповідно до якої комісією було запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців (далі - довідка)

Міністерством юстиції України, на підставі вказаної вище довідки, прийнято наказ від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким наказано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 2, а.с 224).

Спірним рішенням виконання покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи». Листом від 19.10.2018 року №42463/27692-33-18/19 наказ Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» скеровано до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» для виконання (т. 2, а.с. 231).

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 року №1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016 року, Закон №1952-IV доповнено статтею 371 «Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав», якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

Згідно з частиною першою статті 371 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

Положеннями частини 2 статті 371 Закону №1952-IV встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;ї

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав, в контексті норм, що закріплені у частині третій статті 371 Закону №1952-IV, у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.

В свою чергу, порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 371 Закону №1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом відповідно до законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Порядок №990).

Судом встановлено, що реєстрації дії, які були предметом камеральної перевірки Міністерства юстиції України, вчинені Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 25.03.2016 року.

Між тим, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав відповідно до статті 371 Закону №1952-IV та Порядку №990 Міністерство юстиції України отримало з 02.11.2016 року, а порядок реалізації таких повноважень визначено лише з 30.12.2016 року. Тобто, повноваження Мін`юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав було обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб`єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами, до набрання чинності статті 371 Закону №1952-IV та Порядку №990.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23.04.2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 року у справі № 904/7981/17.

Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 29.06.2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

За підсумком наведеного суд приходить до висновку, що положення статті 37-1 Закону №1952-IV (набула чинності 02.11.2016 року) та Порядку №990 (набув чинності з 30.12.2016 року) не можуть застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Окрім того, Закон №1952-IV та Порядок №990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб`єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.

Як вже було зазначено судом вище, при розгляді справи встановлено, що при призначенні та проведенні моніторингу і камеральної перевірки позивача Мін`юст керувався приписами статті 37-1 Закону №1952-IV та Порядку № 990.

За таких обставин, зважаючи на те, що перевірка реєстраційних дій приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, які вчинені 25.03.2016 року була здійснена Міністерством юстиції України за межами вимог Порядку №990 та Закону №1952-IV, враховуючи положення частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, статті 58 Конституції України, частини 2 статті 2 та частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, наказ Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» прийнято відповідачем-1 протиправно.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування наведених норм права застосовано в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №826/12868/17.

При цьому, суд констатує, що при розгляді скарги третьої особи-2 відповідач-1 мав керуватися Законом №1952-IV у редакції чинній станом на час здійснення приватним нотаріусом реєстраційних дій, тобто у редакції від 01.01.2016 року.

Разом з цим, суд акцентує увагу, що відповідачем-1 не надано доказів застосування порядку, який було передбачено редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка діяла на момент вчинення позивачем реєстраційної дії, а оскаржуваний наказ містить посилання саме на статтю 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок №990, яка, в свою чергу, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Таким чином, за підсумком наведеного суд вважає, що при прийнятті спірного рішення Міністерство юстиції України діяло не на підставі, поза межами та у спосіб, що не визначений Конституцією та законами України, оскільки застосовано ті норми права, які до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Вказане зумовлює наявність обставин невідповідності спірного рішення критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, при вирішенні спору по суті суд не враховує інші доводи позивача, зокрема, в частині порушення строків розгляду скарги та обставини її розгляду за наявності судового спору, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення Міністерство юстиції України не керувалося положеннями Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що діяла на час вчинення приватним нотаріусом реєстраційної дії, а відтак перевірка їх дотримання не входить до предмету доказування в рамках даної адміністративної справи.

Також, суд відхиляє посилання Міністерства юстиції України на наявність рішення в адміністративній справі №826/8592/16, оскільки у даних спірних правовідносинах, суд не вдається до встановлення факту правомірності чи протиправності вчинених позивачем реєстраційних дій, оскільки предметом судового дослідження у даній справі є рішення суб`єкта владних повноважень, яке і було оцінено судом за критеріями, встановленими частиною 2 статті 2 КАС України.

Вирішуючи позовні вимоги заявлені до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» суд виходить з наступного.

Спірним рішенням тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців.

З вказаного слідує, що станом на час вирішення спору по суті, оскаржуване рішення вичерпало свою дію, а відтак відсутні підстави для зобов`язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження наявності на час вирішення спору по суті заблокованого доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підсумовуючи наведене суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з Міністерства юстиції України на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 4, код ЄДРПОУ 39787008), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, б. 42-44, код ЄДРПОУ 38994463), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус» (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, б. 84, код ЄДРПОУ 39947744) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.10.2018 року №3279/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева