Рішення № 87292187, 29.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 826/5877/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Автомікс-Спецтранс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» (далі - позивач та/або ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2018 року №0143140302.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним на протязі серпня 2014 року - червня 2017 року проводилось перерахування узгодженої суми грошових зобов`язань до державного бюджету з податку на доходи фізичних осіб в строки встановлені Податковим кодексом України, однак з помилковим визначенням коду бюджетної класифікації, що було встановлено ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» у жовтні 2017 року.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки грошові кошти сплачувалися ним, хоча із помилковим визначенням коду бюджетної класифікації, проте зараховувалися на єдиний казначейський рахунок, у контролюючого органу були відсутні підстави для висновку про порушення ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» положень пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу підпункту 168.4.4, підпункту168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за листопад 2014 - червень 2017 рік.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Представником відповідача надано до суду витяги з ІКП по військовому збору з 2014 року по 2017 рік та податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік та за 2017 рік.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 рік, валютного за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 рік, за наслідком якої складено акт від 15.12.2017 року №903/26-15-14-04-04-/33493969 (далі - акт перевірки).

В ході здійснення перевірки контрючим органом, серед іншого, встановлено порушення ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу підпункту 168.4.4, підпункту168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за листопад 2014 - червень 2017 рік.

Надалі, позивачем подано заперечення на акт перевірки, за наслідком розгляду яких відповідач листом від 11.01.2018 року №943/10/26-15-14-03-02 повідомив ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС», що висновки акту перевірки від 15.12.2017 року №903/26-15-14-04-04-/33493969 залишено без змін.

В подальшому, 16.01.2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення рішення №0143140302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 600079, 09 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Не погоджуючись зі спірним рішенням ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» подано скаргу від 21.01.2018 року (вх. 17906/6), за наслідком розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 22.03.2018 року №10250/6/99-99-11-02-01-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення без змін.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до положень пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексові

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Положеннями пункту 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України (пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 127.1 статті 127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів. - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З матеріалів справи слідує, що в ході здійснення перевірки Приватного підприємства «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» встановлено факти несвоєчасного перерахування останнім до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за серпень 2014 - червень 2017 рік в загальному розмірі 912 505, 52 грн. Виплата такого доходу проводилась до сплати податку на доходи фізичних осіб. ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» здійснювало сплату податку на доходи фізичних осіб за період з 15.08.2014 року по 30.06.2017 рік код платежу 11011000, назва «Військовий збір».

Аналізуючи зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем не заперечувалися обставини сплати позивачем грошових коштів у розмірі 912 505, 52 грн. за період з 15.08.2014 року по 30.06.2017 рік код платежу 11011000, назва «Військовий збір».

Факт сплати відповідних коштів також підтверджується наявним в матеріалах справи копії платіжних доручень за вказаний період.

Відомості, що зазначені у поданих позивачем копіях платіжних доручень (числові значення) також відображені в наданих до суду контролюючим органом витягу з ІКП по військовому збору.

Суд звертає увагу, що спірним рішенням відповідачем застосовано штрафні санкції за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за листопад 2014 - червень 2017 рік.

Між тим, податок на доходи фізичних осіб за листопад 2014 - червень 2017 рік сплачувався ПП «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» помилково за іншим кодом платежу, а саме 11011000, назва «Військовий збір», проте у строки, встановлені податковим законодавством.

Встановивши обставини помилковості такої сплати позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою від 27.10.2017 року вих. 54 (вх. б/н від 28.10.2017 року) про перерахування помилково сплачених коштів на суму 1107784,32 грн. на військовий збір ( НОМЕР_1 ) на рахунок податку на доходи фізичних осіб (33117340700002).

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

При цьому, суд звертає увагу, що зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 статті 9 ПК України).

Пунктами 4 і 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов`язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).

Зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем сплачувався у строки встановлені ПК України податок на доходи фізичних осіб, проте з помилковим визначенням коду бюджетної класифікації, такий податок зарахований до Державного бюджету України, що підтверджено контролюючим органом та матеріалами адміністративної справи, на думку суду, підстави для застосування штрафу з цих підстав відсутні.

Суд вважає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку на доходи фізичних осіб у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки такі кошти обліковується в подальшому на єдиному казначейському рахунку. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у строк, встановлений податковим законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несвоєчасно сплачений податок на доходи фізичних осіб за серпень 2014 - червень 2017 рік.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 13.03.2014 року у справі К-№9991/73904/12, від 24.10.2018 року у справі №760/6097/16-а, від 14.11.2018 року у справі №805/3665/16-а.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 6, код ЄДРПОУ 33493969) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2018 року №0143140302, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Приватного підприємства «АВТОМІКС-СПЕЦТРАНС» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 6, код ЄДРПОУ 33493969) судовий збір у розмірі 9001 (дев`ять тисяч одна) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева