Ухвала суду № 87292046, 28.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 січня 2020 року м. Київ № 640/25044/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни (Антипова І.В.), третя особа: ОСОБА_1 , про:

- визнання відмови у реєстрації іпотечного обтяження та заборони відчуження майна за договором іпотеки №486-011/07Р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою I.В., зареєстровано в реєстрі за номером 5097, та заборони відчуження, зареєстровано в реєстрі за номером 5098 від 10 жовтня 2007 року, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В., - протиправною;

- зобов`язання зареєструвати іпотечне обтяження та заборону відчуження майна за договором іпотеки №486-011/07Р, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 5097 та заборону відчуження, зареєстровану в реєстрі за номером 5098 від 10 жовтня 2007 року.

В обґрунтування заявлених вимог представником товариства зазначено, що 10 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки №486-011/07Р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., який зареєстровано в реєстрі за номером 5097. За вказаним договором накладена заборона відчуження на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в реєстрі за номером 5098, яким забезпечувалось виконання основного зобов`язання за кредитним договором №486-011/07Р від 10 жовтня 2007 року.

31 травня 2017 року між Товариством з обмеженою "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПРАВЕКС-БАНК" укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №486-011/07Р від 10 жовтня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПРАВЕКС-БАНК" та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

В подальшому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 75/2, квартира 13, загальна площа 81,7 кв.м., житлова площа 51,9 кв.м, позивачу стало відомо, що іпотечне обтяження відсутнє. Оскільки Іпотекодержатель (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія") згоди на припинення іпотеки не надавав, позивач вважає відмову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. у вчиненні реєстраційного запису стосовно іпотечного обтяження та заборони відчуження вищевказаного майна, - протиправною.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 травня 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №815/993/18 (провадження №11-22апп19).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. від 02 жовтня 2019 року вих. №269, адресованого позивачу та долученого до позову, вбачається наступне. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №182584615 від 26 вересня 2019 року (15:44:10) щодо квартири загальною площею 81,7 м.кв., житловою площею 51,9 м.кв, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною Аліною Анатоліївною 18 жовтня 2016 року нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 3204.

За результатами посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу 18 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною Аліною Анатоліївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер: 31916306, відповідно до якого право власності на квартиру загальною площею 81,7 м.кв., житловою площею 51,9 м.кв, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

В листі від 02 жовтня 2019 року вих. №269 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. зауважила, що в зазначеній Інформаційній довідці не міститься жодної інформації щодо зареєстрованої іпотеки чи заборони відчуження спірної квартири, накладених за результатами посвідчення Договору іпотеки №486-011/07Р від 10 жовтня 2007 року, за реєстровим №5097.

Враховуючи, що до відповідача ніхто не звертався із заявами про припинення іпотеки чи заборони відчуження за вищевказаним об`єктом нерухомого майна у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. відсутні підстави для реєстрації повторної іпотеки.

В свою чергу, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №759/3046/17 за основним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юніної Аліни Анатоліївни про визнання договору купівлі-продажу недійним від 18 жовтня 2016 року, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Довіра та Гарантія", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юніна Аліна Анатоліївна, приватний нотаріус Шостківського міського нотаріального округу Буйвал Ганна Василівна, про визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем нерухомого майна.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у справі №759/3046/17 у задоволенні основного та зустрічного позову відмовлено.

Судами у вказаній справі встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" не доведено належними та допустимими доказами, що вони є Іпотекодержателем за Договором іпотеки №486-011/07Р, укладеним 10 жовтня 2007 року, та згідно з Договором купівлі продажу прав за кредитами від 10 серпня 2017 року та додатки до нього, і ними придбано право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором №486-011/07Р, укладеним 10 жовтня 2007 року.

Отже, суд вважає, що з огляду на спірні правовідносини, предмет спору у справі №640/25044/19, пов`язаний не лише з протиправністю відмови приватного нотаріуса у внесенні відомостей про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а також і оспорювання правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру (предмет іпотеки), а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки заявлений на поновлення порушеного цивільного права позивача, що виключає розгляд цих позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу, що оскільки спірні правовідносини стосуються правомірності набутого ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна, то задоволення заявлених вимог може зачіпати майнові права цієї фізичної особи.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Визнання відмови відповідача протиправною впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

На думку суду, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Таким чином, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що даний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно, яке вже зареєстровано за іншою особою.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом шостим статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на викладене, суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1921 грн згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1921 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак