Рішення № 87292026, 29.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/697

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/19169/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС 1988-1989 роках та має право на призначення пенсії, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

28 травня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно з Законом.

Листом від 19 серпня 2019 року №185743/03 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі його заяви.

З вказаним рішенням позивач не погоджується з тих підстав, що ним подано усі необхідні документи, які підтверджують його право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 28 травня 2019 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 19 серпня 2019 року №185743 позивача повідомлено про відсутність підстав для призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з ненаданням довідки за формою №122, яка видається на підставі первинних документів підприємств, установ, організацій в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії.

Також представник відповідача послався на те, що у наданій позивачем архівній довідці, виданій КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, відсутні відомості про те, що позивач працював в колгоспі «Перемога» село Стечанка Чорнобильського району Київської області та в 1986 році виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тобто, за доводами представника відповідача, з наданих позивачем документів неможливо підтвердити факт перебування позивача в зоні ЧАЕС, відповідно, відсутні підстави для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та у даному випадку Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції Закону, що діяла на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії).

Частинами 1-2 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зменшення віку 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - зменшення віку 8 років

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшення віку 5 років.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2005 року позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серія А №518628 (Т.1, арк. 22).

Станом на 28 листопада 2005 року, тобто, на час видачі позивачу вказаного вище посвідчення, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (надалі - Порядок №51), яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» від 11 липня 2018 року №551, якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (надалі - Порядок №551).

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 01 жовтня 1998 року зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» і «Постраждалий від Чорнобильської катастрофи» (категорії 1, 2, З серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року №135, з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 року не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 01 травня 1999 року.

Пунктом 4 Порядку №551 також передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 2) серії А синього кольору.

Також, як вбачається з відповіді Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 травня 2019 року №7971/35-02/15 управління підтвердило відповідність копій з оригіналом документів, на підставі яких позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2, серії НОМЕР_1 (Т.1, арк. 59).

Більш того, як вбачається з копії посвідчення про відрядження, виданого Колгоспом «Перемога» №413 від 20 червня 1986 року, позивача відряджено до села Россоха з 23 червня 1986 року по 02 липня 1986 року (Т.1, арк. 25).

З копії довідки правління колгоспу «Україна» Згурівського району Київської області від 29 березня 1991 року №59 вбачається, що позивач направлявся у відрядження в зону Чорнобильської АЕС в село Стечанка колгосп «Перемога» Чорнобильського району Київської області для перевезення колгоспного майна у період з 23 червня 1986 року по 02 липня 1986 року (Т.1, арк. 21).

У відповідності до наданої суду копії довідки №413 від 18 листопада 1992 року, яка видана позивачу, останньому за роботу в населених пунктах с. Стечанка Чорнобильського району зони відчуження в період з 23 червня 1986 року по 02 липня 1986 року по місцю роботи: колгосп «Перемога» села Стечанка - витвезення колгоспного майна виплачена заробітна плата з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 (Т.1, арк. 20).

Надані позивачем докази в їх сукупності дозволяють суду дійти висновку про підтвердження останнім виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 23 червня 1986 року по 02 липня 1986 року, тобто, до 1 липня 1986 року (незалежно від кількості робочих днів), що, відповідно, дає право позивачу на призначення йому пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

В той же час, згідно з архівною довідкою комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 24 травня 2019 року №126, за документами з кадрових питань (особового складу) архівного фонду колгоспу «Перемога» с. Пасківщина Згурівський район Київська область (до 1986 року с. Стечанка Чорнобильський район Київська область), які знаходяться на зберіганні в комунальному підприємстві «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області на ОСОБА_1 відсутні відомості про те, що він працював в колгоспі «Перемога» села Стечанка Чорнобильського району Київської області і в 1986 році виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Т.1, арк. 26).

25 травня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої додав певний пакет документів, що підтверджує його право на призначення пенсії за віком на зі зменшенням пенсійного віку (Т.1, арк. 40-55).

Листом від 19 серпня 2019 року №185743/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про те, що згідно наданої позивачем довідки комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, відсутні відомості про те, що останній працював в колгоспі «Перемога» села Стечанка Чорнобильського району Київської області та в 1986 році виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим відсутні правові підставі на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (Т.1, арк. 23-24).

Суд звертає увагу, що будь-яких інших підстав, зокрема, не визнання або заперечення з боку відповідача того, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2), або видане йому посвідчення 28 листопада 2005 року серія НОМЕР_1 є недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, можна дійти висновку про те, що єдиною підставою, з якої позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ є архівна довідка комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 24 травня 2019 року №126, що унеможливлює, як зазначено у листі відповідача, підтвердження виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначення права на пенсію, при цьому, відповідач посилається на пункт 2.1. розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Так, у відповідності до абзацу 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У відповідності до статті 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

При цьому, пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Тобто, чинним законодавством України встановлено певний порядок розгляду документів на призначення пенсії, зокрема, органи Пенсійного фонду України за наслідками розгляду цих документів повинні винести рішення або про призначення пенсії, або про відмову у її призначенні, а особі, якій відмовлено у призначенні пенсії, видати або направити відповідне повідомлення.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належним чином засвідченої копії відповідного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії.

При цьому, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що основним документом, який визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка форми №122, проте, такі твердження відповідача є хибними, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що підтвердити час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС особа може й іншими первинними документами, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якими у даному випадку є посвідчення про відрядження №413 від 20 червня 1986 року, довідка про виплату заробітної плати позивачу за період виконання ним таких робіт від 18 листопада 1992 року №413, а також довідка від 29 березня 1991 року №59, копії яких наявні в матеріалах справи та були також надані відповідачу позивачем разом з заявою про призначення пенсії.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не повно, не всебічно та не об`єктивно розглянуто документи, що дають право на одержання пенсії, а також порушено процедуру розгляду заяви позивача про призначення пенсії, у тому числі, порушено строки розгляду заяви позивача про призначення пенсії, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмови, але вважає за необхідне задовольнити їх в наступній редакції: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

В той же час, суд ще раз звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стало відсутність первинних документів, зокрема, довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, а тому судом не надається в межах розгляду даної адміністративної справи правова оцінка чи досяг позивач віку, з якого він має право на пенсійне забезпечення та чи наявний в нього страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно «Про статус і соціальний захист громадян, , які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ тощо.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 травня 2019 року, суд приходить до висновку про їх передчасність, оскільки судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком з порушенням порядку розгляду документів позивача, зокрема, не повно та не всебічно розглянувши поданий позивачем пакет документів, а тому суд, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, зокрема, про задоволення позовних вимог та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі та про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 384,20 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368)

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова