Рішення № 87290402, 31.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2020 р. справа № 300/2480/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1349 про визнання протиправною відмову у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Військової частини А1349 про визнання протиправною відмову в проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Військовою частиною А1349 протиправно відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом командира Військової частини А1349 від 02.01.2018 його звільнено з військової служби за станом здоров`я. Відповідачем йому виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 67410 грн. Однак, Військовою частиною А1349 до вищевказаної допомоги протиправно не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України №889 в системному зв`язку із нормами ст. 9 і ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та правилами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі п. 2 ст. 15 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку і умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 вказаного Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № № 2011-ХІІ.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" № 889 від 22.10.2010 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини А1349 від 02.01.2018, прапорщика ОСОБА_1 , техніка обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї, наказом командира військової частини А 1349 (по особовому складу) від 27.12.2017 звільнено у запас за пунктом "б” (за станом здоров`я) частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. З 04.01.2018 виключено зі списків особового складу Військової частини А1349 та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 04.01.2018 становить: календарна - 25 років 10 місяців, пільгова - 26 років 08 місяців (копія витягу з наказу) (а.с. 10).

Рішенням Івано-Франківського оружного адміністративного суду від 01.08.2019 по справі 300/1477/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 05.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено.

Позивач 28.10.2019 звернувся із заявою до Військової частини А1349 щодо перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час військової служби (а.с. 17).

Листом від 27.11.2019 № 350/484/1/1874 відповідачем повідомлено позивачу, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується одноразова грошова допомога при звільненні (а.с. 18 -19).

Тобто Військовою частиною А1349 розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з грошового атестату серії ЗУ № 303249 ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 67410 грн. (а.с. 11).

Однак, додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідачем позивачу не включено.

Згідно довідки Військової частини А1349 від 06.06.2019 № 72 ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 01.01.2018 включно отримував щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 % грошового забезпечення.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі 825/812/17.

Посилання відповідача у відзиві на правові позиції, викладені у рішеннях Верховного Суду України суд не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду України, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду України.

Щодо тверджень Військової частини А 1349 про застосування у спірних правовідносинах вимог Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (затверджена наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595), Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (затверджена наказом Міністра оборони України 24.10.2016 № 550), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджена наказом Міністерство оборони України 07.06.2018 № 260) суд зазначає, що частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Отже, Військової частиною А 1349 протиправно не включено до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Військової частини А1349 про визнання протиправною відмову у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги, зобов`язання до вчинення дій підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини А1349 (код ЄДРПОУ 08174283, вул.Чорновола, 119 А, м.Івано-Франківськ) у проведенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину А1349 (код ЄДРПОУ 08174283, вул.Чорновола, 119 А, м.Івано-Франківськ) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.