Рішення № 87289765, 28.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 160/11919/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Обрій" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 року Приватне підприємство"Обрій" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення № 615256/31045607, яким в реєстрації податкової накладної від 17.11.2017 року №43 на загальну суму 90249,46 грн., у тому числі ПДВ 15041,58 грн. було відмовлено, № 615258/31045607, яким в реєстрації податкової накладної від 20.11.2017 року №52 на загальну суму 489540,30 грн., у тому числі ПДВ 81590,05 грн було відмовлено, № 615257/31045607, яким в реєстрації податкової накладної від 18.11.2017 року №46 на загальну суму 113304,46 грн., у тому числі ПДВ 18884,08 грн було відмовлено, № 615253/31045607, яким в реєстрації податкової накладної від 30.11.2017 року №74 на загальну суму 178960,32 грн., у тому числі ПДВ 29826,72 грн було відмовлено, № 615252/31045607, яким в реєстрації податкової накладної від 27.11.2017 року №70 на загальну суму 124410,00 грн., у тому числі ПДВ 20735,00 грн було відмовлено, винесене комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №43 від 17.11.2017 року, №46 від 18.11.2017 року, №52 від 20.11.2017 року, №74 від 30.11.2017 року, №70 від 27.11.2017 року, складені ПП «Обрій», в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в порядку, встановленому чинним законодавством.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Зауважив, що в рішеннях комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних не міститься конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, також в рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Позивач вважає, що, враховуючи наявність передбачених законодавством документів, які, на думку позивача, свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, та те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, тому, оскаржувані рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних, прийняті не у спосіб визначений законом, а відтак, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.01.2020 року відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження ДФС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення, а отже, відповідач вважає, що позовні вимоги ПП «Обрій» про зобов`язання ДФС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні є необгрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є передчасним, а Рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування є обґрунтованими, правомірними та такими, що прийняті відповідно до норм діючого законодавства та в установленому порядку, а тому вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ОБРІЙ» (продавець) та ТОВ «ТАНДЕМ- 2002» (покупець) укладено договір поставки від 07.11.2017 №186ВДк, предметом якого є передача у власність від продавця до покупця кукурудзи (дал - «Товар»).

На виконання вказаного договору позивачем реалізовано кукурудзи у кількості 20 тон за видатковими накладними №3/17/11 від 17.11.2017 року на загальну суму 75207,88 грн., у тому числі ПДВ 15041,58 грн., №1/18/11 від 18.11.2017 року на загальну суму 94420,38 грн., у тому числі ПДВ 18884,08 грн.; №4/20/11 від 20.11.2017 року на загальну суму 407950,25 грн., у тому числі ПДВ 81590,05 грн.

Факт часткової оплати товару підтверджується платіжними дорученнями від 21.11.2017 року №1038 на загальну суму 203553,92 грн.; від 22.11.2017 року №1051 на загальну суму 242000 грн.

Позивачем під час здійснення операцій з постачання вищезгаданої продукції, а саме, кукурудзи, було оформлено податкові накладні від 17.11.2017 року №43 на загальну суму 90249,46 грн., у тому числі ПДВ 15041,58 грн.; від 18.11.2017 року №46 на загальну суму 113304,46 грн., у тому числі ПДВ 18884,08 грн; від 20.11.2017 року №52 на загальну суму 489540,30 грн., у тому числі ПДВ 81590,05 грн.

13.12.2017 року позивач направив для реєстрації податкову накладну від 17.11.2017 року №43, реєстраційний номер документу 9265158464; податкову накладну від 18.11.2017 року №46, реєстраційний номер документу 9265103654; 14.12.2017 року позивач направив для реєстрації податкову накладну від 20.11.2017 року №52, реєстраційний номер документу 9267802895, проте, згідно інформації, зазначеної у квитанціях від 13.12.2017 року та 14.12.2017 року, направлених ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.15.12» на адресу позивача, реєстрація документів були зупинені відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Наказ №567), а також вказано, що за результатами опрацювання «СМКОР» виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

14.03.2018 року позивачем направлено повідомлення «щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН №43, реєстрація якої зупинено» №6 від 22.12.2017 року та копії наступних документів: договору поставки №186ВДк від 07.11.2017р. з ТОВ «ТАНДЕМ-2002», видаткової накладної №3/17/11 від 17.11.2017 року, довіреності №350 від 07.11.2017 року, договору постачання №081117 від 08.11.2017 року з СФГ «Дружинка», видаткової накладної №3 від 14.11.2017 року, товарно - транспортної накладної № 4 від 17.11.2017 року; платіжного доручення № 1482 від 16.11.2017 року, податкової накладної №3 від 14.11.2019 року, договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №21 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №1 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», податкового розрахунку за формою 1ДФ, договору на виконання послуг по перевезенню вантажів № 10401У від 04.01.2017 року, реєстр платежів № 1033.

14.03.2018 року позивачем направлено повідомлення «щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН №46, реєстрація якої зупинено» №9 від 22.12.2017 року та копії наступних документів: договору поставки №186ВДк від 07.11.2017р. з ТОВ «ТАНДЕМ-2002», видаткової накладної №3/18/11 від 18.11.2017 року, довіреності №350 від 07.11.2017 року, договору постачання №081117 від 08.11.2017 року з СФГ «Дружинка», видаткової накладної №4 від 14.11.2017 року, товарно - транспортної накладної № 17 від 17.11.2017 року; платіжного доручення № 1482 від 16.11.2017 року, податкової накладної №1 від 08.11.2019 року, договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №21 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №1 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», податкового розрахунку за формою 1ДФ, договору на виконання послуг по перевезенню вантажів № 10401У від 04.01.2017 року, реєстру платежів № 1033.

14.03.2018 року позивачем направлено повідомлення «щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН №52, реєстрація якої зупинено» №8 від 22.12.2017 та копії наступних документів: договору поставки №186ВДк від 07.11.2017р. з ТОВ «ТАНДЕМ-2002», видаткової накладної №4/20/1 від 18.11.2017 року, довіреності №350 від 07.11.2017 року, договору постачання №081117 від 08.11.2017 року з СФГ «Дружинка», видаткової накладної №5 від 20.11.2017 року, товарно - транспортної накладної № 120 від 20.11.2017 року; платіжного доручення № 547 від 21.11.2017 року, податкової накладної №4 від 20.11.2017 року, договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №21 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №1 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», податкового розрахунку за формою 1ДФ, договору на виконання послуг по перевезенню вантажів № 10401У від 04.01.2017 року, реєстру платежів № 1033, видаткової накладної № 2-09-10 від 09.10.2017; товарно-транспортної накладної № 534 від 20.11.2017, договору з СТОВ «Агрофірма» Агросвіт» № 10307 від 03.07.2017, платіжного доручення № 1357 від 17.10.2017, договору оренди зі СТОВ «Агрофірма» Агросвіт» № 8-01-01 від 01.01.2017, податкової накладної №7 від 09.07.2017, товарно - транспортної накладної № 2011 від 20.11.2017 року.

20.03.2018 року Комісією Державної фіскальної служби України прийнято рішення №615256/31045607 про відмову у реєстрації податкової накладної №43 від 17.11.2017 року, №615257/31045607 від 20.03.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №46 від 18.11.2017 року, №615258/31045607 від 20.03.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №52 від 20.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, взагалі без зазначення на те підстав, проте, як вдалося з`ясувати в телефонному режимі - у зв`язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Зі змісту квитанцій від 13.12.2019 року, 14.12.2017 року, направлених відповідачем по податковим накладним №№43, 46, 52, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567.

Зі змісту квитанції від 13.12.2019, 14.12.2017 року по податковим накладним №№43, 46, 52, вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ОБРІЙ» (продавець) та ТОВ «АФ» Дніпропетровська» (покупець) було укладено договір поставки від 30.11.2017 №200ВДп, предметом якого є передача у власність від продавця у власність покупця пшениці (далі - «Товар»). На виконання вказаного договору позивачем реалізовано пшениці у кількості 36,96 тон за видатковою накладною №1/30/11 від 30.11.2017 року на загальну суму 149133,60 грн., у тому числі ПДВ 24855,60 грн.

Позивачем під час здійснення операцій з постачання вищезгаданої продукції, а саме, пшениці, було оформлено податкову накладну від 30.11.2017 року №74 на загальну суму 149133,60 грн., у тому числі ПДВ 29855,60 грн.

15.12.2017 року позивач направив для реєстрації податкову накладну від 30.11.2017 року №74, реєстраційний номер документу 9268666684.

Проте, відповідно до інформації, зазначеної у квитанції від 15.12.2017 року, направленої ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.15.12» на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі іменується - Наказ №567), а також вказано, що за результатами опрацювання «СМКОР» виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

13.03.2018 року позивачем направлено повідомлення «щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН №74, реєстрація якої зупинено» №3 від 13.03.2018 року та копії наступних документів: договору постачання №200ВД від 30.11.2017р. з ТОВ «АФ Дніпропетровка», видаткової накладної №1/30/11 від 17.11.2017 року, довіреності №700 від 30.11.2017 року, договору постачання №2303 від 23.03.2017 року з ТОВ «АГРОМІЛ», видаткової накладної №217 від 30.11.2017 року, товарно - транспортної накладної № 217 від 30.11.2017 року; платіжного доручення № 849 від 15.12.2017 року, податкової накладної №12 від 30.11.2019 року, договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №21 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №1 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», податкового розрахунку за формою 1ДФ, договору на виконання послуг по перевезенню вантажів № 10401У від 04.01.2017 року, платіжного доручення від 13.12.2017 № 593.

20.03.2018 року Комісією Державної фіскальної служби України прийнято рішення №615253/31045607 про відмову у реєстрації податкової накладної №74 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту квитанції від 15.12.2019 року, направленої відповідачем по податковій накладній №74, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567; фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ОБРІЙ» (продавець) та ТОВ «Українське зерно» (покупець) укладено договір постачання від 27.11.2017 №199ВДк, предметом якого є передача у власність від продавця у власність покупця пшениці (далі - «Товар»).

На виконання вказаного договору позивачем реалізовано кукурудзи у кількості 28,60 тон за видатковою накладною №1/27/11 від 27.11.2017 року на загальну суму 124410 грн., у тому числі ПДВ 20735 грн. Позивачем під час здійснення операцій з постачання вищезгаданої продукції, а саме, кукурудзи, було оформлено податкову накладну від 27.11.2017 року №70 на загальну суму 149133,60 грн., у тому числі ПДВ 29855,60 грн.

15.12.2017 року позивач направив для реєстрації податкову накладну від 30.11.2017 року №70, реєстраційний номер документу 9268640257.

Згідно інформації, зазначеної у квитанції від 15.12.2017 року, направленої ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.15.12» на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі іменується - Наказ №567), а також вказано, що за результатами опрацювання «СМКОР» виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

13.03.2018 року позивачем направлено повідомлення «щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН №70, реєстрація якої зупинена» №2 від 13.02.2018 року та копії наступних документів: договору постачання №199ВДк від 27.11.2017р. з ТОВ «Українське Зерно», видаткової накладної №1/27/11 від 27.11.2017 року, довіреність №2033 від 27.11.2017 року, договору постачання №23-11 від 23.11.2017 року з ПСП «Колос», видаткової накладної №405 від 27.11.2017 року, товарно – транспортної накладної № 014 від 27.11.2017 року; платіжного доручення № 570 від 24.11.2017 року, податкової накладної №32 від 30.11.2019 року, договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №21 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», додаткової угоди №1 до договору оренди нежитлового приміщення №21 від 02.01.2015 року з ТОВ «ДВКП 0403», податкового розрахунку за формою 1ДФ, договору на виконання послуг по перевезенню вантажів № 10401У від 04.01.2017 року.

Комісією Державної фіскальної служби України прийнято рішення №615252/31045607 від 20.03.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №70 від 27.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту квитанції від 15.12.2019 року, направленої відповідачем по податковій накладній №70, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567; фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Як вбачається з оскаржуваних рішень Комісії ДФС України, підставою відмови у реєстрації податкових накладних у зазначених рішеннях вказано надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, вважаючи їх необгрунтованими та протиправними, звернувся до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З наведеного вбачається, що обов`язком продавця є складання та надіслання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН за правилом «першої події».

У свою чергу, відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/ розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями підпункту 201.16.2. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно п.п. 201.16.3. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до постанови КМ України від 29.03.2017 №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації", підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пп. 1, пп.2 п. 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом № 567:

1) для критерію, зазначеного у пп. 1 п. 6 Критеріїв:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

2) для критерію, зазначеного в пп. 2 п. 6 Критеріїв:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на п.6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі №140/2160/18.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається позивачем на підтвердження реальності здійснення операцій були виписані податкові накладні №43, №46, №52, №70, №74, по яким позивачем направлено повідомлення, копії яких містяться в матеріалах справи та надані відповідні документи.

Разом із тим, контролюючим органом порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ним не зазначено у квитанціях про зупинення реєстрації конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

01 січня 2018 року набув чинності Закон України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким з Податкового кодексу України виключено пункт 74.2 статті 74, а пункт 201.16 статті 201 викладено у такій редакції: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно вимог пункту 22 Порядку № 117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Як вбачається з матеріалів справи, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем надано документи для проведення розблокування податкової накладної.

Поряд із цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 /додаток 2 до вказаного Порядку/.

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Так, рішеннями податкового органу про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, відповідно до яких у реєстрації податкових накладних відмовлено через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Суд зазначає, що позивачем було направлено податковому органу пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до норм ПК України та Порядку № 117 предмет стадії реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування передбачає перевірку виключно електронної форми документа на дотримання формальних ознак, і не передбачає дії відповідача по перевірці змісту і правомірності господарських операцій за участю платника податку.

Відповідно, податкові органи під час прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, в обхід процедури проведення належних перевірок з наданням платнику податку права подати пояснення щодо змісту господарських операцій, та в обхід складання відповідних актів щодо фіктивності (безтоварності) господарських операцій, - не мають права відмовляти у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на підставі власних висновків про фіктивність (безтоварність) господарських операцій.

Відповідач не може підміняти формальні вимоги щодо реквізитів податкових накладних/розрахунків коригування, своїми контролюючими дискреційними повноваженнями при здійсненні перевірки правомірності адміністрування оподаткування ПДВ платником податку, які можуть бути реалізовані виключно у спосіб, визначений ПК України - через проведення податкових перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які, на думку суду, свідчать про проведення господарських операцій, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Пи цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними, оскільки платником податків надано відповідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ДФС України здійснити дії по реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Також суд керується приписами ч. 4ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідачасуб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому та третьому випадках податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили саме рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, в даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити дії по реєстрації поданих Приватним підприємством "Обрій" податкових накладних, є необхідним забезпеченням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Обрій" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 20.03.2018 року № 615256/31045607, № 615258/31045607, № 615257/31045607, № 615253/31045607, № 615252/31045607, якими Приватному підприємству "Обрій" відмовлено у реєстрації податкових накладних від 17.11.2017 року №43, від 18.11.2017 року №46, від 20.11.2017 року №52, від 27.11.2017 року №70, від 30.11.2017 року №74 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 17.11.2017 року №43, від 18.11.2017 року №46, від 20.11.2017 року №52, від 27.11.2017 року №70, від 30.11.2017 року №74, складені Приватним підприємствои "Обрій", в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в порядку, встановленому чинним законодавством.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Приватного підприємства "Обрій" (код ЄДРПОУ 31045607) судові витрати у розмірі 1000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник