Рішення № 87289741, 19.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 160/8188/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0032412-5850-0432 від 25.04.2019 р. про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за податковий період 2018 рік на суму 18238,98 грн. за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300» визнати протиправним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля, зерносховище на 2500 т друга черга, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначену будівлю позивач використовує в процесі свої діяльності сільськогосподарського виробника, в якості складу для зберігання сільськогосподарської продукції, сільгосптехніки та інвентаря для її обробки, оскільки здійснює господарську діяльність шляхом вирощування сільськогосподарської продукції.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0032412-5850-0432 від 25.04.2019 р. (форми "Ф"), за яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна» за 2018 рік у розмірі 18238,98 грн.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, оскільки відповідачем було помилково віднесено об`єкти за адресою: АДРЕСА_1 до об`єктів, за які підлягає сплаті податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на те, що нежитлова будівля, зерносховище на 2500 т друга черга, не є об`єктом оподаткування, згідно п.п. «ж» п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 24.09.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

09.10.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0032412-5850-0432 від 25.04.2019 року є правомірним. Вказує, що об`єктами оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України). Відповідно до п. ж) п.п.266.2.2 п.266.2 ст266 ПКУ не є об`єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено що сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачанням. Виходячи з вищевказаних норм податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник - це тільки юридична особа. Нерухоме майно, а саме будівля зерносховища на 2500т, належить ОСОБА_1 , а не юридичній особі, а тому не може бути віднесеним до п. ж) п.п.266.2.2 п.266.2 ст266 ПКУ: "не є об`єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності".

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та здійснює такі види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.47 Розведення свійської птиці, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у., 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 52.10 Складське господарство, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 7 0.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця проведено 04.08.2015 р.

На підставі свідоцтва про право власності, індексний номер 44727027, виданого 29.09.2015 р. Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області позивачу належить нежитлова будівля, зерносховище на 2500 т друга черга, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на вказане майно зареєстроване на ім`я позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом 44727714 від 29.09.2015 р.

Разом з тим, з 22 вересня 1990 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП №053782, виданого 26 вересня 2000 року Володимирівською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,160 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.04.2012 р. державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Рудим М.Є., ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,120 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач стверджує, що на вказаних земельних ділянках він разом із дружиною вирощують сільськогосподарську продукцію, а у вищезазначеному приміщенні зерносховища здійснюється зберігання цієї продукції та сільгосптехніки та інвентаря для її обробки.

Таким чином, позивач вказує, що належне йому нерухоме майно - нежитлова будівля, зерносховище на 2500 т друга черга, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 використовується для здійснення сільськогосподарського товаровиробництва.

25.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0032412-5850-0432 від 25.04.2019 р. (форми "Ф"), за яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна», за період 2018 року у розмірі 18238,98 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відтак, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системний аналіз наведеної норми свідчить про те, що її застосування передбачає наявність наступних умов: власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а також об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

На переконання суду, у спірних правовідносинах наявні згадані вище умови, що свідчить про безпідставність нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки.

Так, визначення «сільськогосподарського товаровиробника», що наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, законодавцем сформовано для цілей глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, яка стосується особливостей спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до визначення «сільськогосподарського товаровиробника», наведеного у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Разом із тим, визначення «сільськогосподарського товаровиробника» розкривається й у інших нормативних актах.

При цьому, відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Зокрема, у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

У цій же статті згаданого Закону наведено визначення «домогосподарства», під яким розуміється сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Також поняття «сільськогосподарського товаровиробника» наведене у статті 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Аналіз наведених нормативних актів свідчить про те, що законодавцем під сільськогосподарським товаровиробником розуміється юридична особа, фізична особа-підприємець або фізична особа, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

Отже, сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична особа чи фізична особа-підприємець.

У п.4 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»», затвердженого 18.11.2005 Наказом Міністерства фінансів України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за №1456/11736, зазначено, що терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди; сільськогосподарська продукція - актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання; сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів.

Враховуючи зазначене, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який займається сільськогосподарською діяльністю.

Що ж стосується іншої умови, наявність якої передбачена для звільнення об`єкту житлової або нежитлової нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно, що відміннне від земельної ділянки, то слід врахувати наступне.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 44727714 від 29.09.2015 р., виданого Реєстраційною службою Томаківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, на підставі свідоцтва про право власності, індексний номер 44727027, позивачу належить нежитлова будівля, зерносховище на 2500 т друга черга, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом №507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000", призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

При цьому, будівлі для тваринництва мають код 1271.1, будівлі для птахівництва мають код 1271.2, будівлі сільськогосподарського призначення інші мають код 1271.9.

Відповідно до матеріалів справи, наведене нежитлове приміщення, які належить на праві власності позивачу, призначене та використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Протилежного відповідач не довів.

Таким чином, на нежитлове приміщення, яке належить на праві власності позивачу, розповсюджується дія положення пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Однак, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0032412-5850-0432 від 25.04.2019 р. наведене залишено поза увагою.

З огляду на викладене, враховуючи те, що будівля, власником якої є позивач, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0032412-5850-0432 від 25.04.2019 року.

Водночас, доводи відповідача про те, що фізична особа чи фізична особа-підприємець як власник нежитлової нерухомості, призначеної для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні Податкового кодексу України, слід визнати необгрунтованими, адже чинним законодавством передбачено можливість бути сільськогосподарським товаровиробником фізичній особі чи фізичній особі-підприємцю та здійснювати сільськогосподарську діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2019 року №0032412-5850-0432 (форми "Ф"), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 18238,98 грн. за 2018 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник