Ухвала суду № 87289737, 31.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення суду

31 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1879/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву Міністерства оборони України про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 14.12.2018, в частині призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27- місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення з військової служби (12.04.1994), в сумі 216,39 грн.; 2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, встановленого на день настання інвалідності (10.09.2013), з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 14.12.2018, в частині призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення з військової служби (12.04.1994), в сумі 216,39 грн. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, встановленого на день настання інвалідності (10.09.2013), з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2020 відмовлено в задоволенні заяви представника Міністерства оборони України про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 відмовлено в задоволенні заяви представника Міністерства оборони України про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії.

21.01.2020 Міністерство оборони України подало до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначає про важке фінансове становище та відсутність можливості своєчасної виплати одноразової грошової допомоги позивачу, а також той факт, що дотримання Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 потребує додаткового часу.

30.01.2020 від представника заявника до суду надійшло клопотання про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду без його участі.

31.01.2020 представником заявника подано до суду відзив на заяву про відстрочення виконання судового рішення, в якій зазначила, що вимога відповідача про відстрочення виконання судового рішення є необгрунтованою та безпідставною, а тому заяву представника Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення суду слід відхилити. Твердження представника відповідача про те, що для виконання судового рішення потрібний додатковий час для надання уповноваженим органом документів розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення та подальше його поверненням на адресу уповноваженого органу для реалізації є безпідставним, так як казана обставина не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того зазначила, що на момент розгляду вказаної заяви, відповідач не надав жодного доказу, на підтвердження того, що Міністерство оборони України почало виконання судового рішення після набрання законної сили рішенням, а саме після 27.11.2019. Міністерство оборони України у заяві не наводить жодних сприятливих обставин у фінансовому стані, котрі дають змогу вважати, що він в змозі буде виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у випадку здійснення судом розстрочення виконання судового рішення.

Також, представник Сєркова А.О. зазначила, що вимога про залучення третьої особи не підлягає задоволенню, так як рішення в даній справі набрало законної сили.

В судове засідання, призначене на 16:00 31.01.2020, особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви.

Враховуючи, що частиною третьою другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено скорочені строки розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду – десять днів з дня її надходження, а неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням вимог частини другої статті 378, частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду за відсутності представника відповідача здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про відстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 14.12.2018, в частині призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення з військової служби (12.04.1994), в сумі 216,39 грн. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 27-місячного грошового забезпечення, встановленого на день настання інвалідності (10.09.2013), з урахуванням виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 27.11.2019.

Згідно статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 “Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У заяві зазначено, що для виконання судового рішення потрібний додатковий час для надання уповноваженим органом документів розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення та подальше його поверненням на адресу уповноваженого органу для реалізації.

Суд не може погодитись із тим, що вказана обставина є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Разом з тим, на момент розгляду вказаної заяви, відповідач не надав жодного доказу, на підтвердження того, що Міністерство оборони України почало виконання судового рішення після набрання законної сили рішенням, а саме після 27.11.2019.

Аргумент відповідача про важке матеріальне становище Міністерства оборони України також не може бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, заявник не наводить жодних сприятливих обставин у фінансовому стані, котрі дають змогу вважати, що він в змозі буде виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у випадку здійснення судом відстрочення виконання судового рішення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі “Шмалько проти України”, право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося.

Посилання заявника на необхідність відстрочення виконання рішення суду з зазначених підстав суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому заява представника Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення суду не має підстав для її задоволення.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, тому враховуючи відсутність доказів, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

А згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Щодо вимоги Міністерства оборони України про залучення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

З огляду на те, що рішення суду в даній справі набрало законної сили, суд вважає дану вимогу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 243, 250, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ф.А. Волдінер