Рішення № 87289548, 28.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2020 р. Справа № 120/4338/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м Вінниці (код ЄДРПОУ - 37979905, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м Вінниці (код ЄДРПОУ - 37979905, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що постановою Верховної Ради України №636-VIII від 16.07.2015 її звільнено з посади судді Апеляційного суду Вінницької області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04.08.2015 в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру.

Рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 змінено механізм розрахунку грошового утримання суддів, у зв`язку з чим позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018. Оскільки, відповіді на подану заяву позивачем не отримано, а повного перерахунку не відбулось, остання звернулась із заявою про здійснення перерахунку з 04.12.2018, а не з 01.01.2019 та з 01.01.2019, а не з 01.02.2019 відповідно.

20.11.2019 позивачем отримано відповідь, якою частково задоволено її заяви та здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 та з 01.02.2019, проте відмовлено в перерахунку з 04.12.2018 та з 01.01.2019 з посиланням на п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплаті щомісячного довічного державного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

Відтак, позивач вважає вказані дії протиправними в зв`язку з чим звернулась до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Зобов`язано відповідача надати до суду у 15 - денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження пенсійну справу ОСОБА_1 . Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 28.12.2019 на адресу суду надійшла пенсійна справа Ляліної Л.М. за №155522.

22.01.2020 на виконання вимог положень КАС України та ухвали від 28.12.2019 стороною відповідача подано відзив щодо заявлених позовних вимог. Згідно із відзивом відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних мотивів.

Позивачу у 2015 році призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Також зазначив, що на виконання заяви від 18.12.2018 позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 відповідно до довідки Апеляційного суду Вінницької області №05-27/129/2018 від 17.12.2018 та на виконання заяви від 22.01.2019 позивачу проведено перерахунок з 01.02.2019 відповідно до довідки Апеляційного суду Вінницької області №05-27/14/2019 від 22.01.2019.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

З 14.03.2011 позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримувала пенсію за віком, як працюючий пенсіонер згідно із нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Верховної Ради України №636-VIII від 16.07.2015 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області.

Позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04.08.2015 в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру.

У зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення №11-р/2018 від 04.12.2018 щодо визнання неконституційними положень частин 3, 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") позивач звернулась із заявою до відповідача про проведення з 04.12.2018 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із зазначеної в довідці Апеляційного суду Вінницької області від 17.12.2018 вих. №05-27/129/2018 суддівської винагороди, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

В подальшому, у зв`язку із прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", згідно із яким з 01.01.2019 збільшено до 1921 грн прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб, позивач звернулась із заявою до відповідача про проведення з 01.01.2019 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із зазначеної в довідці Апеляційного суду Вінницької області від 22.01.2019 вих. №05-27/14/2019 суддівської винагороди, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

На підставі поданих позивачем заяв від 18.12.2018 та 22.01.2019 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 та з 01.02.2019 згідно поданих довідок Апеляційного суду Вінницької області.

04.11.2019 позивач звернулась до відповідача із завою, в якій вказала, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно із рішення Конституційного Суду України проведено не з 04.12.2018, а з 01.01.2019, перерахунок за новим розміром прожиткового мінімуму не з 01.01.2019, а з 01.02.2019, чим порушено її права.

Листом № 3342/Л-10 від 18.11.2019 позивача повідомлено про те, що відповідно до п. 3,4 Розділу 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою управління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді. А тому, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється з 01.01.2019 та з 01.02.2019 та відсутні усі підстави для здійснення такого перерахунку з 04.12.2018 та з 01.01.2019.

Відтак позивач вважає вказані дії протиправними в зв`язку з чим звернулась до суду із адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Статтею 130 Конституції України визначено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Положення частин 4 та 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначають, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 135 вказаного Закону суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 у справі 1-7/2018(4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 3 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд". Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 - 15 мінімальних заробітних плат".

Тобто, вказаним рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 у справі 1-7/2018(4062/15) змінено механізм розрахунку грошового утримання суддів, у зв`язку з чим Апеляційним судом Вінницької області видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №05-27/129/2018 від 17.12.2018.

Разом з тим, на переконання суду під час здійснення такого перерахунку, відповідачем невірно застосовано період з якого позивач набув право на перерахунок довічного грошового утримання, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідачем помилково трактується та застосовується положення пункту 4 ІІ Розділу "Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України", затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Відповідно до цього пункту передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначає період в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом за який може бути здійснений такий перерахунок.

Слід наголосити, що дата з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку не є тотожним поняттям з датою з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Враховуючи вищевикладене, оскільки зміни в розмірі грошового забезпечення працюючих суддів відбулись 04.12.2018 та 01.01.2019 відповідно, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в проведенні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання саме з цих дат, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначених в довідках Апеляційного суду Вінницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо проведення перерахунку з 01.01.2019 з огляду на те, що право позивача на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виникає з дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Натомість згідно рішень про перерахунок пенсії позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді: з 01.01.2019 - за грудень 2018 року та з 01.02.2019 - за січень 2019 року, що є протиправним.

Водночас, суд звертає увагу на те, що положення пункту 4 розділу ІІ Порядку визначають сам порядок здійснення перерахунку, тобто період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який повинен бути здійснений такий перерахунок. Про це свідчить і положення пункту 2 розділу ІІІ Порядку, відповідно до якого до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за періоди з 04.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 01.02.2019 та протиправно проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019, а не з 04.12.2018 та з 01.02.2019, а не з 01.01.2019.

При цьому, кожна особа, відповідно до ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, яким зобов`язати вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

У своїх рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини")..

В п. 145 рішення від 1511.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відмова відповідача порушує право позивача, гарантоване ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в періоди з 04.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019 та виплатити недоплачену різницю за цей період також підлягають задоволенню.

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з з 04.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019 та виплатити недоплачену різницю за цей період.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Управління Пенсійного фонду України у м Вінниці (код ЄДРПОУ - 37979905, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100), Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст рішення складено: 30.01.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна