Постанова № 8728702, 10.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10.02.2010 р. Справа № 2а - 7162/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. при секретарі судового засідання Лифаренко К. О. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1., АДРЕСА_1 доМиколаївський обласний військовий комісаріат, АДРЕСА_1 простягнення матеріальної допомоги в сумі 1249,50 грн, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату про стягнення матеріальної допомоги в сумі 1249,50 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач має право отримати матеріальну допомогу на соціально-побутові цілі, але відповідач порушує його права та не сплатив її за 2008 р. Відповідач в своїх запереченнях позов не визнав з посиланням на те, що Миколаївській обласний військовий комісаріат згідно Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України у встановлені строки надав до забезпечуючого фінансового органу кошторис, в якому передбачалась виплата військовослужбовцям матеріальної допомоги. Між тим, в звязку з відсутністю достатнього фінансування, розясненнями директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.11.2008 №248/9/478 доведено, що бюджетні фінансування у листопаді та грудні 2008 року необхідно спрямовувати виключно на розрахунки із звільненими військовослужбовцями та на виплату щомісячного грошового забезпечення ( крім одноразових додаткових виплат), а у разі збільшення фінансування грошове забезпечення буде здійснюватись по додатковим заявкам. Станом на 01.01.2009 у відповідача утворилась кредиторська заборгованість по виплаті матеріальної допомоги військовослужбовцям в сумі понад 270000,0 грн. При надходженні коштів на погашення цієї заборгованості, виплати по грошовій допомозі будуть проведені у встановленому порядку. Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього. У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Дослідивши матеріали справи , заслухавши позивача, представника відповідача, суд дійшов до наступного висновку: Позивач - ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу в Миколаївському обласному військовому комісаріаті на посаді механіка телеграфіста вузла звязку.

12 травня 2008 року позивачем був поданий рапорт про надання йому матеріальної допомоги на соціально-побутові цілі за 2008 р., що має резолюцію керівництва (арк.спр.4).

В наказі військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату від 12.05.2008 р. №64 зазначено виплатити матеріальну допомогу позивачу на соціально-побутові цілі в розмірі місячного грошового забезпечення за 2008 р.

Між тим, позивачу так і не була виплачена матеріальна допомога на соціально-побутові цілі, в звязку з чим він був змушений звернутися до відповідача з рапортом від 02.12.2009 року про виплату заборгованості по матеріальній допомозі на соціально-побутові цілі (арк.спр.6).

7.12.2009 р. позивачем отримано відповідь за №595, в якій відповідач повідомив про недостатнє забезпечення бюджетних асигнувань і неможливість в даний момент здійснити виплати по матеріальній допомозі на соціально-побутові цілі в сумі 1249,50 грн.(арк.спр.7).

Стаття 17 Конституції України передбачає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією та не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Стаття 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” від 20.12.1991 №2011 (далі - Закон №2011) гарантує достатнє та в повному обсязі грошове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до п.33.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони №260 від 11.06.2008 (далі Інструкція), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно 33.2 Інструкції, виплата матеріальної допомоги надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Матеріали справи свідчать, що передбачена зазначеними нормами процедура отримання матеріальної допомоги була позивачем дотримана.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату матеріальної допомоги відхиляється судом.

З цього приводу практика Європейського Суду з прав людини базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Аргументи щодо обмеження бюджетних асигнувань не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (рішення у справі “Кечко проти України ”, №63134/00, пар.23, 26).

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі п.1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають поверненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Дослідивши вимоги та заперечення сторін, надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.11,71, 94, 158-163,167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївського обласного військового комісаріату, м. Миколаїв

вул. Спаська,33,код 08299180 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1 - 1249,50 грн. ( одна тисяча двісті сорок девять грн.. 50 коп.) матеріальної допомоги на соціально-побутові цілі.

3. Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 - 12,50 грн. ( дванадцять грн. 50 коп.) судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя Т. О. Гордієнко