Постанова № 8728678, 09.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

09.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 3205/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Кузьміна Б.М.

від відповідача: Мезінов О.Г.

Суть спору: про визнання нечинним та скасування у повному обсязі податкове повідомлення-рішення.

Відкрите акціонерне товариство ”Миколаївська теплоелектроцентраль” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання нечинним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 22.06.09 р. № 00008139/0, прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач по справі провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань податкової звітності по податку на прибуток за I квартал 2009 р. та склав Акт від 12.06.09 р. № 604/39/30083966 (надалі –Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення статті 105 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91 р. № 1798-ХII зі змінами та доповненнями, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі –Закон № 334/94-ВР) зі змінами та доповненнями, згідно яких позивач не вірно визначив суму сумнівної (безнадійної) заборгованості, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 69516 грн., в тому числі по періодам:

- заниження суми нарахованого податку на прибуток за 2008 р., а саме за IV квартал 2008 р. у розмірі 417091;

- завищення суми нарахованого податку на прибуток за I квартал 2008 р. на суму 347575 грн.

За результатами висновків по Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22.06.09 р. № 00008139/0 про визначення позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 69516 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83418,2 грн.

Приймаючі спірне податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що позивач в порушення статті 105 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91 р. № 1798-XII зі змінами та доповненнями, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР не вірно визначив суму податкового зобов’язання, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій).

Твердження відповідача полягає в тому, що позивач, являючись покупцем за договором від 29.12.06 р. № 06/06-1651 ТЕ-22 укладеним з ДК ”Газ України” НАК ”Нафтогаз України”, збільшив валові доходи у декларації з податку на прибуток за I квартал 2009 р. на 1390302 грн., а на думку відповідача повинен був збільшити валовий дохід за результатами 2008 р. відразу після прийняття постанови Одеським апеляційним господарським судом по справі від 23.10.08 р. № 9/473/08.

Заборгованість за вищевказаним договором не була однозначно встановлена та складалась з суми основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені. Сума заборгованості покупця визначалась в судовому порядку судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Вищого господарського суду України по справі № 9/473/08 від 03.02.09 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.08 р. у справі № 9/473/08 в частині стягнення з позивача по справі пені у розмірі 179058,64 грн. була скасована, а в іншій частині залишена без змін.

Відповідач вважає, що оскільки постанова Одеського апеляційного господарського суду по справі № 9/473/08 була прийнята 23.10.08 р., то відповідно до абзацу ”б” підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94 ВР збільшення валового доходу мало відбутися за результатам 2008 р. на суму 1668362 грн., тобто платник податку (позивач) зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів, судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

На думку відповідача за I квартал 2009 р. позивач завищив валові доходи на суму 1390302 грн., а саме:

- заниження скоригованих валових доходів на суму 1668362 грн., що становило заниження нарахованої суми податку на суму 417091 грн.;

- завищення скоригованих валових доходів на суму 1390302 грн., завищення нарахованої суми податку на суму 347575 грн..

Таким чином, відповідачем визначений розмір донарахованого податку на прибуток позивача в сумі 69516 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає висновки відповідача помилковою, виходячи з наступного.

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР визначено, що платник податку –покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засідання було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Згідно зі статтею 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно зі статтею 11 Закону України ”Про судоустрій України” від 07.02.02 р., нормами процесуального законодавства (статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статті 14 Цивільного процесуального кодексу України) - судові рішення, які вступили в законну силу, є обов’язковими для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян або іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Пунктом 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.

Пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї норми права;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України.

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено:

1. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

2. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

5. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

6. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно частини четвертої статті 11120 Господарського процесуального кодексу України постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.

З аналізу наведених вище норм права та їх змісту вбачається, що порядок оскарження рішень у судовому порядку визначається тільки процесуальним законодавством України.

За загальним правилом прийняте Верховним Судом України рішення (постанова, ухвала) скарженню не підлягає і саме через те, що у національному законодавстві відсутній механізм та порядок його оскарження.

З викладеного можна зробити висновок, що остаточним судовим рішенням є рішення, яке відповідно до процесуального законодавства України не може в подальшому бути оскаржено в судовому порядку або не оскаржується та набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що остаточне рішення по справі № 9/473/08 було прийняте Вищим господарським судом України 03.02.09 р., яким частково скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду та поновив її виконання.

Таким чином, суд вважає, що у розумінні процесуального законодавства України, постанова Одеського апеляційного господарського суду не мала статусу остаточного рішення по справі, а тому посилання відповідача на зміст статті 105 Господарсько-процесуального кодексу України є помилковим.

Відповідно до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР у разі, коли платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу, передбаченого підпунктом 12.1.2 цієї статті не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.

З наведеного вбачається, що відповідач не мав передбачених законодавством підстав для застосування процедур донарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль” - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.06.09 р. № 00008139/0, прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Стягнути з державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, проспект Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 23613047)на користь відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

28.01.2010. р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”09” грудня 2009 р. Справа № 2а-3205/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Кузьміна Б.М.

від відповідача: Мезінов О.Г.

Суть спору: про визнання нечинним та скасування у повному обсязі податкове повідомлення-рішення.

Відкрите акціонерне товариство ”Миколаївська теплоелектроцентраль” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання нечинним та скасуванні у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 22.06.09 р. № 00008139/0, прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль” - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.06.09 р. № 00008139/0, прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Стягнути з державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, проспект Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 23613047)на користь відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя                                                                       О. Ф. Середа