Вирок № 87283462, 31.01.2020, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1272/19

Провадження № 1-кп/935/105/20

ВИРОК

Іменем України

31 січня 2020 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І. В., за участю секретаря судового засідання Ганнущенко Г. М., прокурора Слісарчука Б.Я., Закірова Р.К., Дубініної Н.І., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Кириченко О.А., обвинуваченої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростишів Житомирської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019060190000414 від 25.07.2019 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Коростишів Житомирської області, громадянки України, із середньою освітою, неодружена, утриманців не має, офіційно не працевлаштована, депутатом та інвалідом не є, не судима, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2019 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_2 зайшла до приміщення перукарні «Міла», що за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40. У вказаний день, час та місці у ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останній, а саме: вхопила рукою за волосся, нанесла один удар правою рукою в голову, скинула зі стільця та нанесла один удар правою ногою в область грудної клітки.

Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_2 , потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, гематоми в ділянці лівої молочної залози, синця на лівому передпліччі та ділянці першого пальця правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України .

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України визнала частково, пояснила, що вона не права, бо підняла руки на потерпілу, але своїми діями не могла спричинити потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. 10 липня 2019 року обвинувачена посварились з потерпілою з приводу того, що потерпіла пліткувала з колишньою хазяйкою квартири, яку винаймала раніше обвинувачена, обвинувачена з потерпілою і раніше сварились. 11 липня 2019 року, близько 10:00 години, в приміщенні перукарні «Міла», обвинувачена схопила потерпілу за волосся, вдарила в область грудей, обвинувачена скинула потерпілу впала зі стільця, на якому вона сиділа, потерпіла впала, обвинувачена раптово один раз зачепила потерпілу лівою ногою, удари ногами потерпілій не наносила. Між обвинуваченою та потерпілою стала Булас, майстер перукарні, це тривало близько 10 хвилин. У перукарні були присутні клієнти, працівники, вони заспокоїли обвинувачену, сказали щоб вона пішла з перукарні. Обвинувачена витрати потерпілій на лікування не відшкодувала.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 11.07.2019, близько 10:00 години, вона була на роботі у перукарні «Міла», клієнтів не було, сиділа на стільці, читала молитовник, в перукарню вбігла обвинувачена та схопила потерпілу за волосся, декілька разів ударила рукою по голові, в очах у потерпілої потемніло,потім нанесла удар ногою в грудну клітку, потерпіла впала на підлогу, обвинувачена вдарила ногою по голові, на правій руці розпух великий палець від удару, дівчата-перукарі підняли потерпілу, намагались завести до іншої кімнати, обвинувачена ще намагалась вдарити потерпілу. Потерпіла одразу не побачила, хто її б`є, обвинувачена зайшла збоку. Подія тривала близько 10 хвилин. Потерпілій зробилось зле, викликали швидку і поліцію, на машині швидкої допомоги потерпілу доставили до лікарні, там їй зробили рентген, з 11.07.2019 по 19.11.2019 потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні, на даний час також продовжує лікування від струсу головного мозку, у подальшому буде також продовжувати. Цивільний позов просила задовольнити в повному обсязі, призначити покарання обвинуваченій у виді виправних робіт, так як обвинувачена не вибачилась, витрати на лікування не відшкодувала.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що між обвинуваченою та потерпілою виникала конфлікти, з приводу розповсюдження потерпілої пліток, у тому числі, і відносно обвинуваченої, напередодні між потерпілою і обвинуваченою також стався конфлікт. У першій половині дня, влітку 2019 року, свідок знаходилась на роботі в перукарні «Міла» у м. Коростишів. У перукарню забігла обвинувачена, потерпіла сиділа на стільці, обвинувачена схопила потерпілу за волосся, свідок стала між ними, свідок не пам`ятає чи била обвинувачена потерпілу, все відбувалось декілька хвилин, потерпіла пішла, через сорок хвилин повернулась із фельдшером.

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , що надані суду під присягою, суд вважає їх достовірними, які є послідовними та узгодженими між собою, підстав для обмови ОСОБА_2 судом не встановлено.

Даючи оцінку показанням обвинуваченої, суд сприймає їх критично, як такі, що не відображають об`єктивно фактичні обставини, які продиктовані мотивом уникнення відповідальності.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12019060190000414 від 25.07.2019;

-протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 25.07. 2019;

-висновком експерта №2457 від 06.08.2019, згідно якого у ОСОБА_1 виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я; синці на лівій молочній залозі та лівому передпліччі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворилися від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею предметів, від 1-го-в ділянку лівої молочної залози, 1-го в ділянку лівого передпліччя і могли виникнути від удару рукою затиснутою в кулак, ногою у взутті тощо, не виключено в термін та за обставин, вказаних потерпілою;локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не виключають можливості їх заподіяння за умови будь-якого положення тіла потерпілої, на час спричинення їй тілесних ушкоджень;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.07.2019 за участю потерпілої ОСОБА_1 , згідно якого потерпіла показала на обставини спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_2 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2019 за участю обвинуваченої ОСОБА_2 , згідно якого обвинувачена показала послідовно, детально на обставини, за яких вона наносила удари руками потерпілій в голову, правою ногою нанесла удар ОСОБА_1 в область тулубу.

-постановою слідчого СВ Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 30.07.2019 про зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні, згідно з якою дії ОСОБА_2 були перекваліфіковані з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що обвинувачена дійсно вчинив злочин за інкримінованими обставинами.

Суд критично сприймає доводи обвинуваченої щодо не нанесення ударів потерпілій ногою, не спричинення останній тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, оскільки її позиція щодо часткового визнання спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_1 та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Часткове визнання вини є законним правом обвинуваченої особи, разом з тим, суд зауважує, що обрана позиція обвинуваченої, свідчить саме про бажання останньої викривити на свою користь фактичні обставини та уникнути відповідальності.

Судом взято до уваги позицію потерпілої щодо суворості призначеного покарання.

Таким чином, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення,її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисні дії, які виразилися в спричиненні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд має керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання визначається з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а саме: обвинувачена ОСОБА_2 не судима, не одружена, утриманців не має, офіційно не працевлаштована.

Судом взято до уваги ставлення обвинуваченої до вчиненого, поведінку ОСОБА_2 під час судового розгляду, що не була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління.

Відтак, обставин відповідно до ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання, судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді громадських робіт, передбачене санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, разом з тим, є покаранням, що має психологічний вплив на винну особу, підтверджуючи докір державою неправомірної поведінки та попереджаючи про невигідність та небезпечність подальшого вчинення злочинів. Відтак, саме таке покарання відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не обирався.

Потерпілою ОСОБА_1 до суду подано цивільний позов, який прийнято судом, відповідно до якого вона просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 1357,05 грн., моральну шкоду – 25000 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що протиправними діями ОСОБА_2 їй завдано легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, вона лікувалася, понесла витрати на придбання ліків в сумі 1357,05 грн. Потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок отриманих ушкоджень вона зазнала моральних страждань – вона постійно перебуває у напрузі, у її житті сталися негативні зміни, порушився її нормальний ритм життя,порушення сну, нервозність, дратівливість, вона залишилася без роботи. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн. цивільний позивач враховує негативні наслідки у вигляді погіршення стану здоров`я, характер, глибину, тривалість, моральних переживань та фізичних страждань.

Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно частини 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України). При вирішенні цивільного позову суд керується нормами ст. ст. 127-130 КПК України та цивільного законодавства, зокрема, ст. 23, 1166-1168 ЦК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що обвинувачена та її чоловік постійно їй погрожують, вона продовжує лікуватися, залишилася без засобів для існування.

Потерпілою ОСОБА_1 надано до суду фіскальні чеки на підтвердження понесення нею витрат на лікування. Суд частково приймає фіскальні чеки №01401640136094 від 12.07.2019, №01402590136180 від 13.07.2019, №15190 від 17.07.2019, №01405360136448 від 15.07.2019, №0000107113 від 14.07.2019, №01411090136996 від 19.09.2019, №01408880136789 від 17.09.2019, №01400390135975 від 11.07.2019 як докази на підтвердження понесення витрат у сумі 977 грн. 43 коп. за виключенням придбання таких артикулів як «Еглоніл», «Церукал», «Серветки спиртові», «Полотенце бумаж.», «Вода мін. Моршинська», оскільки частина вказаних найменувань не була призначена ОСОБА_1 відповідно до медичних документів, інша – не відноситься до витрат на лікування. Також судом не приймається як доказ на підтвердження понесення витрат на лікування фіскальний чек №15058 від 15.07.2019, оскільки вказане найменування не відноситься до лікування. Потерпілою ОСОБА_1 надано один фіскальний чек який є повністю нечитабельним, тому суд його не приймає до уваги.

Таким чином, суд вважає підтвердженими відповідними матеріалами справи витрати потерпілої ОСОБА_1 на лікування внаслідок заподіяння їх тілесних ушкоджень на загальну суму 977 гривень 43 копійки.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування понесених моральних страждань суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті, у т.ч. якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як визначено у статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зокрема, як зазначила потерпіла та її представник, моральна шкода, спричинена ОСОБА_1 діями обвинуваченої ОСОБА_2 виразилася у постійному перебуванні потерпілої у напрузі, у житті потерпілої сталися негативні зміни, порушився її нормальний ритм життя, відбулося порушення сну, нервозність, дратівливість, вона залишилася без роботи.

Визначаючи розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд вважає наявним причинно-наслідковий зв`язок між скоєним обвинуваченою злочином і перенесеними потерпілою фізичними та моральними стражданнями, суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала потерпіла, стан її здоров`я.

Суд погоджується з твердженнями потерпілої ОСОБА_1 щодо обсягу душевних та фізичних страждань, які вона відчувала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, негативні наслідки для стану її здоров`я, які обумовили необхідність відповідного лікування внаслідок отриманих травм.

Разом з тим, ні потерпілою, ні її представником не надано до суду підтвердження перебування потерпілої на певній посаді чи здійснення підприємницької діяльності, що припинилися внаслідок протиправних дій обвинуваченої. Також до суду не надано підтвердження погіршення матеріального становища потерпілої, що було наслідком протиправних дій обвинуваченої. Судом також приймаються до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 про віктимну поведінку потерпілої ОСОБА_1 щодо поширення пліток останньою про обвинувачену.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Тому, враховуючи принцип розумності та справедливості, а також критерій розумної сатисфакції, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги визначити розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 7000 гривень, який є достатнім, адже визначений потерпілою розмір понесених душевних страждань внаслідок отримання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, у розмірі 25000 гривень не є адекватним завданій моральній шкоді і не може бути засобом отримання доходу.

Арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 977 гривень 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Щербаченко