Рішення № 87283138, 28.01.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13534/19

Категорія 38

2/295/2929/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Лєдньова Д.М.

секретаря – Моштук Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 05.12.2007 року між ЗАТ “ОТП Банк” (правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-010/042/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 28 739,52 доларів США зі сплатою 10,99 % річних за користування кредитними коштами строком до 05.12.2014 року.

26.09.2018 року позивачем укладено договір про відступлення прав вимоги. Згідно договору ТОВ «Вердикт капітал» набуло парв вимоги за договорами кредиту. В тому числі за договором № CL-010/042/2007.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань позичальником з оплати визначених грошових сум на погашення кредиту станом на 16.08.2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 208 967,18 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту – 168 872,90 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 17 116,17 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного одговору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку – 22 878,11 грн.

Позивач посилається на положення ч.2 ст. 625 ЦУК України, яка визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, та просить стягнути з відповідача 15 221,00 грн. як розрахованих за період з 15.08.2016 року по 16.08.2019 року 3 % річних.

Крім того, просить стягнути 60 242,29 грн. нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ розмір пені, а всього 75 463,29 грн. заборгованості.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій вказано на відсутність доказів на підтвердження переходу права вимоги за укладеним договором кредиту саме до позивача від ПАТ «ОТП Банк».

Зауважено на відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості, якими, за твердженням сторони, можуть виступати первинні бухгалтерські документи.

У відзиві також зауважено, що строк дії договору кредиту визначено до 05.12.2014 року, у зв`язку з чим позивачем пропущено загальний строк позовної давності в три роки, відлік якого обраховується з часу, коли особа довідалась або повинна була довідатись про порушення її прав. З наведеного, відповідач просить застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволення позову.

У наданих відповіді на відзив, запереченнях сторони підтримали раніше викладені позиції.

Судом встановлено наступні обставини.

05.12.2007 року між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-010/042/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 28 739,52 доларів США зі сплатою 10,99 % річних за користування кредитними коштами строком до 05.12.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг» і Товариством з обмеженою відповідальінстю «Вердикт Капітал» 26.09.2018 року укладено договір факторингу, за умовами якого останнє (ТОВ «Вердикт Капітал») як фактор набуло право грошової вимоги, що належать клієнту (ТОВ ОТП Факторинг») за кредитними договорами.

Додатком № 1 до договору за реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, сторонами визначено договір № CL-010/042/2007 з позичальником ОСОБА_1 , із залишком кредиту – 6673,06 доларів США. та залишком відсотків по кредиту – 675,95 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З системного аналізу наведених норм слід дійти висновку, що за умови відсутності відомостей про визнання укладеного договору (факторингу) недійсним, визначений за його предметом перехід прав вимоги за договорами кредиту вважається вчиненим, що в свою чергу не встановлює автоматичну об`єктивну обгрунтованість засвідчених до передання прав вимоги за відповідним договором внаслідок можливості боржника висувати заперечення.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За положеннями ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач висловив незгоду із вказаною сумою заборгованості за кредитом, що виступила базою для нарахування 3 % річних та суми пені.

Доданими до відзиву квитанціями підтверджується проведення оплат на погашення заборгованості за договором кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При вирішенні даного спору є необхідним до з`ясування дійсність (обгрунованість) отриманих вимог у вищевказаному розмірі за договором про відступлення права вимоги як первісної суми, розмір якої береться до уваги при розрахунку 3 % річних та суми пені в подальшому.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом... Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку зібраним доказам в їх взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про недостатність наданих позивачем відомостей про порядок обрахунку розміру заборгованості на час отримання прав вимоги. Належних доказів, зокрема інформації про рух коштів по рахунку особи, судом не отримано.

Суд погоджується з доводами позивача про можливість пред`явлення вимог до позичальника за ч.2 ст. 625 ЦК України внаслідок прострочення виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів після спливу строку кредитування, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

При цьому, як зауважувалось вище, суд позбавлений можливості перевірити правильність арифметичного обрахунку суми заборгованості, яка не сплачена своєчасно, а тому підстави для стягнення нарахованих позивачем 3 % річних в розмірі 15 221,00 грн. як пов`язаної вимоги відсутні.

Суд також відмовляє у стягненні суми пені з наступних підстав.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки актами законодавства не передбачено можливість стягнення пені внаслідок прострочення виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів після строку кредитування, вимога у вказаній частині не підлягає до задоволення за безпідставністю.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено 30.01.2020 року.

Суддя Д.М.Лєдньов