Рішення № 87283118, 22.01.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5079/19

Категорія 42

2/295/1799/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання права постійного користування квартирою та права на приватизацію квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду та просили визнати за ОСОБА_1 , як за наймачем та його дружиною ОСОБА_3 , як за членом його сім`ї право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 47,2 кв. м., житловою площею 29,2 кв. м. та визнати за ними право на приватизацію цієї квартири.

В обгрунтування позову вказано, що позивачі з 1998 року проживають у квартирі АДРЕСА_1 та сплачують комунальні послуги. В квартиру були вселені на підставі дозвілу на проживання, ОСОБА_1 працював у КВЖРЕП № 7 (згодом КВЖРЕП № 8), в оперативному управлінні якого перебувала вказана квартира. У квартирі зареєстровано місце проживання позивачів. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 31.10.2012 року у справі № 0609/2-/688/12 за позовом Житомирської міської ради про виселення, Житомирській міські раді було відмовлено у задоволенні позову про виселення позивачів без надання іншого житла. Апеляційний суд прийшов до висновків, що вселення не було самовільним, оскільки ОСОБА_1 зайняв квартиру з дозволу відповідних посадових осіб КВЖРЕП № 8 та фактично уклав договір найму квартири. Позивачі мають намір приватизувати квартиру, у якій проживають, з даного приводу неодноразово звертались до відповідачів, однак отримали відмову в приватизації, оскільки відсутній ордер.

Від представника позивачів надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі та в заочному порядку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Житомирської міської ради Гущина В.С. подала клопотання про проведення розгляду справи без її участі. Відзиву на позовну заяву не надходило, в клопотаннях від 10.06.2019 року, 18.06.2019 року, 20.11.2019 року представник зазначала, що міська рада не чинить будь яких перешкод у проживання позивачів у спірній квартирі, яка на даний час не приватизована. Оскільки в матеріалах справи відсутній ордер на вселення в квартиру, то підстав для задоволення позовних вимог не має.

Представник виконавчого комітету Житомирської міської ради в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, якою передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки КВЖРЕП № 8 від 09.09.2003 року, копією витягу із рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2014 року № 243 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання». Особовий рахунок на квартиру відкрито на позивача - ОСОБА_1 , що підтверджує копія довідки (виписки з домової книги про реєстрацію) ПП «ВЖРЕП № 8» від 03.07.2018 року.

У 2011 році Житомирська міська рада, як власник квартири, зверталася до суду із позовом до ОСОБА_1 про виселення, без надання іншого жилого приміщення, який обгрунтовувала тим, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї самовільно зайняли квартиру.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 31.10.2012 року у справі № 0609/2-/688/12 Житомирській міськраді було відмовлено у задоволенні її позовних вимог. Апеляційний суд встановив, що вселення ОСОБА_1 у квартиру не було самовільним,оскільки він зайняв цю квартиру з дозволу відповідних посадових осіб КВЖРЕП № 8, в оперативному управлінні якого перебувала ця квартира, та фактично уклав договір найму квартири.

За положеннями ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Із копії довідки КП «Житомирводоканал» від 18.02.2019 року вбачається те, що на ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок та борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення відсутній. Із копії довідки Житомирського району електричних мереж від 18.02.2019 року вбачається, що борг за електропостачання відсутній. Із копії довідки КВЖРЕП № 8 від 19.02.2019 року вбачається, що заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком відсутня. Із копії довідки КП «Житомиртеплокомуненерго» від 25.02.2019 року вбачається, що заборгованість за теплопостачання відсутня. Із копії довідки ТОВ «Житомиргазбут» від 13.03.2019 року вбачається , що борг за газопостачання відсутній.

Згідно витягу із рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2014 року № 234 надано дозвіл на постійну реєстрацію ОСОБА_1 із сім`єю на жилу площу 29,2 кв.м. за адресою квартира АДРЕСА_1 .

Із технічного паспорта на квартиру вбачається, що остання складається із двох житлових кімнат, має загальну площу 47,2 кв. м., з яких 29,2 кв. м. житлова площа. Квартира відносить до приміщення, яке може бути предметом договору найму.

Згідно вимог статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 Цивільного Кодексу України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що позивачі постійно проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Позивачі вносять квартирну плату та плату за комунальні послуги, заборгованості не мають. На позивача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок на квартиру та рахунки на сплату усіх комунальних послуг. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 31.10.2012 року у справі № 0609/2-/688/12 встановлено, що вселення ОСОБА_1 не було самовільним, оскільки він зайняв цю квартиру з дозволу КВЖРЕП № 8, в оперативному управлінні якого перебувала квартира, та фактично з вказаним підприємством уклав договір найму. Зазначені обставини відповідають положенням ст. 61 ЖК УРСР. Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до переконання, що позивачі користуються квартирою на умовах договору найму – ОСОБА_1 , як наймач квартири, а ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 , як член його сім`ї. Відтак позовна вимога позивачів про визнання за ними права на постійне користування квартирою, як за наймачем та членом його сім`ї підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про визнання права на приватизацію квартири, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на житло.

Правові основи приватизації державного житлового фонду його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19.06.1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно частини 1 статті 8 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, держаними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Зазначене положення закріплене в пункті 13 Положення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Згідно статті 15 Житлового кодексу УРСР виконавчі комітети рад у межах і в порядку, встановленому цим кодексом та іншими актами законодавства України здійснюють управління житловим фондом місцевих рад, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради.

Відповідно до статті 8 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно пункту 18 Положення про передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі, документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документу, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача приватизації квартири.

Відповідно до частини 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, винятком випадків передбачених пунктом 2 статті цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири – музеї, квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організації, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок на ЧАЕС.

За повідомленням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.05.2016 року приватизувати квартиру, у якій проживають позивачі не має можливості, так як при заселенні їх у квартиру останнім не був виданий ордер, роз"яснено право звернення до суду за захистом своїх прав.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року 15-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"(справа про безоплатну приватизацію житла), у пункті 3.1. зазначається, що Україна є соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека; зміст і спрямованість діяльності держави в соціальній сфері визначають права і свободи людини та їх гарантії (статті 1, 3 Конституції України). Одним із конституційних прав громадян є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов`язок створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату(частини перша, друга статті 47 Основного Закону України).

Згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що приватизація державного житлового - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями ст. 3 Конститції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Реальне забезпеченння гарантій, прав та свобод людини передбачає наявність права на житло.

Статтею 8 Конституції визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй . Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд зауважує, що обов`язок щодо документального оформлення рішення про надання житла (квартири) та видачі ордера на житло, згідно ст. 58 ЖК УРСР покладається на виконавчий комітет відповідної ради, як органу місцевого самоврядування. Крім того, за положеннями ст. 30 ЖК УРСР державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами. Таким чином, саме відповідачами та їх органами повиннен був виданий позивачам ордер при заселенні у квартиру. Оскільки ордер не був виданий, то саме з боку відповідачів було допущено порушення порядку надання позивачам квартири та вселення.. Відповідачі, будучи органами уповноваженими законом на здійснення контролю за використанням і схоронністю житлового фонду, погодилися на проживання позивачів у квартирі, надали дозвіл на постійну реєстрацію місця проживання.

Безпідставними є посилання відповідачів на те, черга на надання житла іншим мешканцям м. Житомира порушить їх права, так як вказана обставина не заважала відповідачам надати квартиру для проживання позивачам у 1998 році. Суд також враховує, що квартира є житлом позивачів. Апеляційним судом Житомирської області, Житомирській міській раді відмовлено у виселенні позивачів із квартири, що унеможливлює надання цієї квартири іншим особам, так як це призведе до втрати житла позивачами, а втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 р. у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України"; заява №30856/03).

Суд звертає увагу на те, що судом не вирішується питання щодо надання квартири позивачам, так як квартира вже фактично надана і перебуває у користуванні позивачів. Крім цього суд, враховуючи обставини встановлені по справі, постійне проживання позивачів у квартирі протягом 21 року, вважає, що їх не може бути дискриміновано по відношенню до інших громадян, які приватизували житлові помешкання, у яких вони постійно проживали. Заборона дискримінації, в тому числі і щодо житлових прав гарантована ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 1,2,4,5,6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" не містить вимогу, що для приватизації квартири обов`язково повинен бути наданий ордер та що ненадання ордеру є підставою для відмови у приватизації квартири.

Натомість, «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396 передбачено, що до переліку документів, зазначених у його пункті 18, громадянами має бути поданий ордер на житлове приміщення, яке вони виявили намір приватизувати. Проте, у разі відсутності ордера у особи, даний нормативно-правовий акт не містить вказівок, яким чином має діяти орган, уповноважений на передачу квартир у власність громадян шляхом приватизації. Тобто у Положенні не вказано, що відсутність ордеру є підставою для відмови у приватизації квартири.

Зі змісту відповіді від 09.12.2019 року управління житлового господарства Житомирської міської ради на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_1 , 1968 року народження та ОСОБА_4 , 1969 року народження не зареєстровано використання житлових чеків на приватизацію житлового фонду та приватизацію державного житлового фонду у АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Спосіб захисту обраний позивачами та застосований судом, шляхом визнання прав узгоджується ізст. ст. 2, 5, 10 ЦПК України, п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

На підставі викладеного та враховуючи те, що позивачі тривалий час, понад 21 рік користуються квартирою АДРЕСА_1 , набули право на вселення з законних на те підставах, не використали житлові чеки на приватизацію житлового фонду, відсутність ордеру не може бути безумовною підставою для відмови в приватизації житла, суд задовольняє заявлені вимоги у повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, ст. 345 ЦК України, ст.ст.15, 61 Житлового кодексу УРСР Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396 , ст.ст. 12,77, 81, 141, 142, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права на постійне користування квартирою та права на приватизацію квартири - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як за наймачем та його дружиною ОСОБА_3 , як за членом сім`ї наймача право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 47,2 кв. м., житловою площею 29,2 кв.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Житомирська міська рада, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код юридичної особи: 13576954.

Відповідач: Виконавчий комітет Житомирської міської ради: місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код юридичної особи: 04053625.

Суддя Л.М. Чішман