Рішення № 87282481, 23.01.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7388/19

Провадження № 2/185/665/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, в якій просить стягнути з відповідача її користь майнову шкоду у розмірі 2 670,58 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачка посилалась на те, що 16.10.2018 року о 13-39 годин по вулиці Полтавській м. Павлограда Дніпропетровської області, напроти магазину «Віка», передньою частиною автомобіля в напрямку вул. Горького, здійснив зупинку автомобіль марки «ВАЗ 2101» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який не впевнився у безпеці та відсутності перешкоди для інших учасників руху, раптово відчинив водійські двері в бік проїзної частини, де в цей час рухалась на велосипеді ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивачка впала на проїзну частину дороги та отримала тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судмедексперту Павлоградського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 21.11.2018 року отримане позивачкою тілесне ушкодження у вигляді черезмищелкового перелому лівої гомілкової кістки за своїм характером відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні. Як вбачається з виписки із медичної картки амбулаторного хворого КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» ПМР», позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні у зазначеному закладі з 16.10.2015 року до 15.12.2018 року та витратила на лікування 2 670,58 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. За фактом ДТП були внесені відомості до ЄРДР за № 12018040370002079 від 16.10.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та постановою слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Проте, закриття кримінального провадження не позбавляє її права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП. Внаслідок ДТП позивачці завдана моральна шкода, яка полягала у тимчасовій відірваності від активного соціального життя, негативності змін у повсякденному житті, переживання з приводу розладу здоров`я, що мають місце і сьогодні, обмеження фізичної активності, труднощів у виконанні повсякденних обов`язків, нервозності, негативних переживань та спогадів, пов`язаних з ДТП.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачем було подано відзив на позовну заяву до змісту якого, останній просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що позивачкою не доведено свій психічний стан з приводу моральних страждань відповідними доказами, серед яких, мають бути висновки судових експертиз. Крім того, не доведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, що також звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду, а також розрахунок розміру моральної шкоди не відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на підстави та доводи викладені у позові, а представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі за недоведеністю.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2018 року о 13-39 годин по вулиці Полтавській м. Павлограда Дніпропетровської області, напроти магазину «Віка», передньою частиною автомобіля в напрямку вул. Горького, здійснив зупинку автомобіль марки «ВАЗ 2101» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який не впевнився у безпеці та відсутності перешкоди для інших учасників руху, раптово відчинив водійські двері в бік проїзної частини, де в цей час рухалась на велосипеді ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивачка впала на проїзну частину дороги та отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судмедексперта Павлоградського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 21.11.2018 року отримане позивачкою тілесне ушкодження у вигляді черезмищелкового перелому лівої гомілкової кістки за своїм характером відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» ПМР», позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні у зазначеному закладі з 16.10.2015 року до 15.12.2018 року та витратила на лікування загальну суму 2 670,58 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

За фактом ДТП були внесені відомості до ЄРДР за № 12018040370002079 від 16.10.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та постановою слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_4 .

Закриваючи кримінальне провадження, слідчий встановив, що згідно висновку експерта № 9/10.1/117 від 16.11.2018 року слідує, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п. 15.13 ПДР України. Тому, при заданому механізмі пригоди, зазначені дії водія не відповідали вимогам п. 15.13 ПДР України, що з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

Причиною скоєння даної ДТП стали дії водія автомобіля марки ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який грубо порушив вимоги п.15.13 ПДР України, а саме, забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Крім того, з вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що також причиною скоєння даної ДТП послужили дії водія велосипеда ОСОБА_1 , яка грубо порушила вимоги п. 13.1, п. 13.3 ПДР України, а саме, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу; під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного проїзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Судом також встановлено, що відповідно до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України за вих. № 9-09/133 від 02.01.2020 року за результатами пошуку не виявлено інформації про чинний на дату ДТП (16.10.2018 року) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений щодо забезпечення автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 .

З вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що водій ОСОБА_4 користується та володіє легковим автомобілем марки ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , проте на час скоєння ДТП власником автомобіля є ОСОБА_5 , так як відповідач не встиг перереєструвати його на своє ім`я. ОСОБА_4 має посвідчення водія, з дозволеною категорією «В1».

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» своєю постановою № 4 від 01.03.2013 року (в подальшому Пленум) (пункт 6 Пленуму), якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Крім того, Пленумом роз`яснено (пункти 4, 7) з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову у порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до змісту яких майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Отже, зі змісту положень ст. 1187, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду є вина особи, яка її завдала.

Наявність або відсутність вини встановлюється на підставі доказів.

За змістом статті 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суду доведено, що причиною скоєння даної ДТП стали дії водія автомобіля марки ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який грубо порушив вимоги п.15.13 ПДР України.

Враховуючи індивідуальні дані потерпілої на час скоєння ДТП (яка також при даній ДТП порушила п. 13.1, п. 13.3 ПДР України), а саме те, що позивачка є людиною похилого віку (на час скоєння ДТП мала неповних 55 років), рухалась на велосипеді у тверезому стані по проїзній частині дороги, яка не була облаштована велосипедною доріжкою, з урахуванням роз`яснень Пленуму, суд вважає не зменшувати вину відповідача та стягнути з останнього на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальних збитків, витрачених на лікування, у розмірі 2 670,58 грн., які доведені відповідними доказами.

Доводи представника відповідача щодо відмови у задоволенні позову за недоведеністю відповідними доказами зводяться до переоцінки доказів отриманих під час розгляду справи, тому суд не бере їх до уваги.

Таким чином, приходжу до висновку, що відповідальність за відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки лежить на відповідачеві, що дає підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальних та моральних збитків позивачки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд бере до уваги, що тілесне ушкодження у вигляді черезмищелкового перелому лівої гомілкової кістки отримано позивачкою у похилому віці, що призводить до більш тривалого лікування та одужання, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки був порушений нормальний уклад її життя.

Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивачки, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 10 000,00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивачка подала позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я та визначила моральну шкоду у грошовому вимірі, а тому зазначена позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування майнової шкоди 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 58 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави (отримувач: УК у м. Павлограді/м. Павл-д/22030101, код отримувача: 37936856, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA958999980313181206000004032, код платежу: 220301061) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 31 січня 2020 року.

Суддя В.М. Бондаренко