Рішення № 87282339, 31.01.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8760/15-ц

Провадження № 2/0182/648/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.01.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Пектораль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-флора» про стягнення коштів, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Заяви по суті справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення коштів, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.11.2003 року між ним та ПП «Пектораль» у письмовій формі укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 оплатив ПП «Пектораль» повну вартість бази відпочинку в с. Олексіївка Нікопольського району у сумі 68 121,35 грн., а підприємство 18.12.2003 року передало йому за актом прийому-передачі:

1)ларьок будівельної бригади № 2, літера «Д», загальною площею 43,4 кв.м. по АДРЕСА_1 ;

2)будівлю складу загальною площею 24,4 кв.м. по АДРЕСА_2 ;

3)альтанку 1, літера «Л», загальною площею 5,6 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул. АДРЕСА_1 , б/н;

4)альтанку 2, літера «И», загальною площею 5,9 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул. Чкалова, б/н;

5)альтанку 3, літера «К», загальною площею 5,9 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул. АДРЕСА_1 , б/н;

6)винний льох, літера «В», загальною площею 14,1 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул АДРЕСА_1 , б/н;

7)будиночок б/о, кухня літ. «А», загальною площею 107,5 кв.м. в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 відпочинку) Нікопольського району, вул АДРЕСА_1 , б/н;

8)будиночок охорони, літера «Б», загальною площею 7,5 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул. АДРЕСА_1 , б/н;

9)більярдну (будиночок зони відпочинку), літера «Д», загальною площею 170,7 кв.м. в АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського АДРЕСА_4 , вул АДРЕСА_1 , б/н;

10)навіс, літера «Е», загальною площею 51,9 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул АДРЕСА_1 , б/н;

11)навіс для мангалу, літера «Г», загальною площею 29,7 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського району, вул АДРЕСА_1 , б/н;

12)навіс шашличної, літера «Ж», загальною площею 4,3 кв.м. в с. АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , б/н;

13)туалет, літера «З», загальною площею 2,7 кв.м. в АДРЕСА_1 (база відпочинку) Нікопольського АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , б/н;

14)спорудження І – танцмайданчик, загальною площею 97,3 кв.м. в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 відпочинку) АДРЕСА_1 б АДРЕСА_5 н;

15)спорудження ІУ – берегова лінія, загальною площею 241,5 кв.м. в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_6 ) АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_7 )спорудження УІ – тротуари, загальною площею 139,1 кв.м. в АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_8 )спорудження УІІ – басейн питної води в АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_1 .

Зазначений договір не був посвідчений нотаріально, що позбавляло позивача можливості зареєструвати своє право власності на придбане майно, тому ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу від 12.11.2003 року дійсним та визнання права власності.

Рішенням від 22.06.2011 року позов було задоволено. Позивач зареєстрував у КП «НМБТІ» своє право власності на частину придбаного майна, а саме на ларьок будівельної бригади АДРЕСА_9 2 по АДРЕСА_1 та на нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу по АДРЕСА_2 . Проте, він не міг тимчасово зареєструвати своє право власності на решту майна, оскільки база відпочинку не мала адреси.

При цьому, позивач фактично володів майном та утримував його за власні кошти, та додатково витратив 59 680,00 грн. на встановлення зовнішнього паркану та металевих воріт.

Крім того, 04.07.2011 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу за 90 253,69 грн. придбав у ПП «Пектораль» і рухоме майно для комплексу.

У серпні 2014 року позивачеві стало відомо, що ПП «Пектораль» уклало аналогічний письмовий договір купівлі-продажу належного ОСОБА_1 майна з ОСОБА_2 , яка у квітні 2015 року звернулася до апеляційного суду зі скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду від 22.06.2011 року, за результатом розгляду якої 11.08.2015 року суд скасував зазначене рішення та ухвалив нове, про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, чим фактично скасував його право власності на придбане у ПП «Пектораль» майно. На рішення апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, за якою 09.09.2015 року відкрито провадження.

У той же час, ПП «Пектораль» відчужила майно, на яке позивач не зміг одразу зареєструвати своє право власності, ТОВ «Омега-Флора», яке 24.11.2015 року у грубій формі позбавило ОСОБА_1 права володіння базою відпочинку.

Також, у листопаді 2015 року ПП «Пектораль» та ОСОБА_2 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на ларьок будівельної бригади АДРЕСА_9 2 по АДРЕСА_1 і будівлю складу по АДРЕСА_2 та зобов`язання зареєструвати право власності на зазначене майно за ПП «Пектораль». Провадження по справі відкрито 27.11.2015 року.

Оскільки на даний час позивач, згідно рішення апеляційного суду від 11.08.2015 року, не є власником майна, за яке він сплатив кошти ПП «Пектораль», а, отже, ПП «Пектораль» утримує його кошти без достатньої правової підстави та відмовляється від їх повернення у добровільному порядку, ОСОБА_1 вимушений звертатися до суду та просить стягнути з ПП «Пектораль» кошти у сумі 68121,35 грн., які були оплачені позивачем згідно договору купівлі-продажу від 12.11.2003 року. Крім того, позивач просить витребувати в ТОВ «Омега-Флора» рухоме майно на загальну суму 90253,69 грн., придбане ним за договором купівлі-продажу від 04.11.2011 року, стягнути з ТОВ «Омега-Флора» вартість зовнішнього забору та металевих воріт на суму 59680,00 грн. та стягнути з відповідачів солідарно судові витрати (а.с.2-4).

Відповідачі про розгляд справи та всі процесуальні дії у ній повідомлялися шляхом направлення поштової кореспонденції на адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що передбачено п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України (а.с.58-60,124-126,127-129). Конверти поверталися суду з відмітками про закінчення термінів зберігання (а.с.57,65,71,72,75,76,122,123,131). Таким чином, судові документи в силу ч. 1 ст. 131 ЦПК України вважаються доставленими.

Відзивів на позов від відповідачів не надходило, жодних заяв, клопотань не подавали.

Процесуальні дії у справі.

25.12.2015 року суддею Тихомировим І.В. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.43). Того ж дня позовну заяву залишено без руху (а.с.48-49).

Провадження по справі відкрито 14.01.2016 року (а.с.54).

19.10.2016 року зупинено провадження по справі (а.с.102).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019 року справу передано судді Багровій А.Г. – у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку (а.с.104).

26.09.2019 року поновлено провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачам строк для подання відзиву (а.с.115-117).

Судом встановлено.

12.11.2003 року між ПП «Пектораль» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір № 83 купівлі-продажу майна (основних засобів), відповідно до якого ПП «Пектораль» зобов`язалася передати у власність ОСОБА_1 майно, перелік якого визначений у додатку 1 до цього Договору. Загальна вартість майна, яку мав оплатити покупець протягом 40 днів з моменту укладення Договору, складає 68 121,35 грн. (а.с.6).

Згідно з Актом № 83 від 18.12.2003 року, ОСОБА_1 прийняв від ПП «Пектораль» у власність: ларьок будівельної бригади № 2, літера «Д» за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю складу за адресою: АДРЕСА_2 , а також розташовані в зоні відпочинку по АДРЕСА_1 району: альтанку АДРЕСА_10 ; альтанку 2; альтанку 3; винний льох; будиночок б/о, кухня; будиночок охорони; більярдна (будиночок зони відпочинку); навіс; навіс для мангалу; навіс шашличної; туалет; причал; міні стадіон; дороги; танцмайданчик; басейн питної води; берегова лінія; тротуари (а.с.7).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 22.06.2011 року договір від 12.11.2003 року визнано дійсним, визнано за ОСОБА_1 право власності на майно, придбане за цим договором купівлі-продажу (а.с.9-12).

На підставі зазначеного рішення позивач 12.09.2011 року зареєстрував своє право власності на ларьок будівельної бригади № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу, загальною площею 24,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , про що отримав в КП «НМБТІ» витяги про державну реєстрацію №№ 31273197, 31274109 (а.с.13-14).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року, яке набрало законної сили 11.08.2015 року, рішення Нікопольського міськрайонного суду від 22.06.2011 року скасовано (а.с.16-17).

Зазначеним рішенням встановлено, що на момент продажу нерухомого майна, зазначеного у договорі купівлі-продажу нерухомого майна (основних засобів) № 83 від 12.11.2003 року, за ПП «Пектораль» право власності на об`єкти нерухомості зареєстровано не було, а тому вони не мали права продавати вказане майно взагалі, а ОСОБА_1 , відповідно, не міг набути права власності на спірне майно за вказаним договором купівлі-продажу майна (основних засобів). Отже, підстав для визнання цього договору дійсним та визнання права власності не було. Крім того,спірний договір купівлі-продажу було укладено 12.11.2003 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який втратив чинність 01.01.2004 року у зв`язку із прийняттям нового ЦК України, та, відповідно, на час звернення позивача до суду діяла ст. 334, якою передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, а згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (а.с.17 на зв.). Отже, судом було встановлено недотримання ОСОБА_1 та ПП «Пектораль» вимоги щодо нотаріального посвідчення правочину та за змістом ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У той же час, з копій квитанцій № 815 від 26.11.2003 року та № 906 від 17.12.2003 року, вбачається, що ПП «Пектораль» згідно договору № 83 від 12.11.2003 року прийняло від ОСОБА_1 кошти на загальну суму 68121,35 грн. (а.с.8).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Таким чином, кошти, які ОСОБА_1 сплатив на користь ПП «Пектораль» в рахунок оплати за нікчемним договором купівлі-продажу майна від 12.11.2003 року, були отримані ПП «Пектораль» без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній 30.08.2018 року у постанові № 334/2517/16-ц провадження № 61-29056св18.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, 04.08.2011 року між ПП «Пектораль» та ОСОБА_1 також у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу № 17-08, відповідно до якого ПП «Пектораль» за 90253,69 грн. відчужило ОСОБА_1 рухоме майно, зазначене в акті прийому-передач, яке знаходиться на території бази відпочинку в АДРЕСА_1 (а.с.19,20-21).

Як вбачається з акту прийому передач до договору купівлі-продажу № 17-08, обумовлене майно було передано ОСОБА_1 04.08.2011 року (а.с.20). Докази того, що ТОВ «Омега-Флора» протиправно позбавила позивача зазначеного майна та на даний час воно знаходиться у володінні відповідача ТОВ «Омега-Флора», в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Отже, суд приходить до висновку про те, що сторони за час розгляду справи в суді розпорядилися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення з ТОВ «Омега-Флора» на користь позивача вартості забору та робіт з його установки на базі відпочинку в АДРЕСА_1 . Як вбачається з товарного чеку № 43 та акту прийому-передач виконаних робіт, ОСОБА_1 встановив його 17.10.2011 року (а.с.23,24). Проте, ТОВ «Омега-Флора» набула права власності на базу відпочинку в с. Олексіївка 17.11.2015 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.18). Таким чином, позивачем не доведено порушення його майнових прав ТОВ «Омега-Флора».

За змістом ст. 51,175 ЦПК України, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Такий висновок узгоджений з висновком, викладеним колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні № 280/119/16-ц від 21.12.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача ПП «Пектораль» коштів у сумі 68121,35 грн., з ПП «Пектораль» також підлягає стягненню судовий збір у сумі 681,21 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 12,13,18,76,81,141,263-265 ЦПК, ст.ст. 11,16,203,215,220,1212 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Пектораль» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 68121 (шістдесят вісім тисяч сто двадцять одна) грн. 35 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Пектораль» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 21 коп.

В іншому – відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його повного складення.

Повне рішення складено 31.01.2020 року.

Суддя: А. Г. Багрова