Вирок № 87280974, 31.01.2020, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/28/20

п/с 1-кп/164/44/2020

Категорія: 411010900

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Невара О.В.,

з участю секретаря судового засідання Оліферчук І.В.,

прокурора Холейко К.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Болоткіна В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019030160000408 від 18 листопада 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирнопілля Арцизького району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК України судимості не має, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 17 листопада 2019 року, біля 21 год. 57 хвилин, в с. Градиськ Маневицького району Волинської області, перебуваючи за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння, з метою перешкодити поліції у виконанні її поточних службових завдань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді залучення значних сил і засобів для перевірки хибного повідомлення, пошуку вибухонебезпечних речовин, предметів або пристроїв, для запобігання можливої загрози життю та здоров`ю людей, а також врятуванню майна, зі свого мобільного телефону „ASTRO" з SIM-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ „Київстар" № НОМЕР_1 здійснив дзвінок за скороченим номером екстреного виклику поліції „102", повідомивши завідомо неправдиві відомості до ГУНП у Волинській області про наявність у нього боєприпасів та намір здійснити вибух в приміщенні управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, що по вул. 100-річчя Маневич, 34 в смт. Маневичі Волинської області, підірвавши дану будівлю разом з обслуговуючим персоналом.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожував загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

Під час досудового розслідування 3 січня 2020 року між прокурором Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Холейко К.І., яка на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12019030160000408, та підозрюваним ОСОБА_1 було укладено угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ст. 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, зобов`язувався співпрацювати з Маневицькою місцевою прокуратурою Волинської області та іншими правоохоронними органами у межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з метою викриття та виявлення відомих йому правопорушень. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 259 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджено міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 , у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України - із звільненням від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів…, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_1 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання передбачена санкцією ч. 1 ст. 259 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Холейко К.І. з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншоїі призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Оскільки ОСОБА_1 не інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, він підлягає звільненню від оплати судових витрат за проведення судової балістичної експертизи, які компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 110, 119, 124, 126, 314, 369-371, 373-374, 395, 468, 471-475 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 3 січня 2020 року, укладену між прокурором Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Холейко Катериною Ігорівною з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншоїв кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019030160000408 від 18 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, призначивши покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: мобільний телефон „Astro" (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з SIM-картою оператора мобільного зв`язку „Київстар" № НОМЕР_1 , що поміщені у спецпакет № 0046300, який знаходиться на зберіганні у Маневицькому ВП ГУНП у Волинській області, - конфіскувати в доход держави; SIM-карту оператора мобільного зв`язку „Водафон" № НОМЕР_4 , що поміщена у спецпакет № 0046300, який знаходиться на зберіганні у Маневицькому ВП ГУНП у Волинській області, - повернути власнику ОСОБА_1 ; два патрони, калібру 7.62 мм, що знаходяться на зберіганні у Маневицькому ВП ГУНП у Волинській області, - конфіскувати в доход держави.

ОСОБА_1 від оплати судових витрат звільнити.

На вирок може бути подана з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду О.В. Невар