Ухвала суду № 87279315, 31.01.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/284/20

Номер провадження 1-кс/473/96/2020

УХВАЛА

"31" січня 2020 р. Слідчий суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Лузан Л.В., при секретарі судових засідань Багрін І.А.,

за участю: заявниці ОСОБА_1 ,

слідчого СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвої О.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області від 23.12.2019 року про закриття кримінального провадження №12019150190001955 від 17.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2020 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвої О.Д. від 23.12.2019 року про закриття кримінального провадження за №12019150190001955 від 17.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначала, що 16.12.2019 року вона звернулася до Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності її колишнього чоловіка, який злісно ухиляється від сплати встановлених за рішенням суду аліментів на утримання їх спільної доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаним фактом 17.12.2019 року відомості були внесені до ЄРДР за № 12019150190001955 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

23.12.2019 року слідчим СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвою О.Д. було винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Водночас вказану постанову скаржник вважає передчасною та необґрунтованою, оскільки слідчим не вчинено всіх необхідних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, зокрема не перевірено належним чином обставини з приводу працевлаштування боржника, отримання ним доходів, за рахунок яких він дійсно має можливість виконувати в повному обсязі свій обов`язок щодо утримання неповнолітньої дитини.

Посилаючись на вказані обставини, заявниця просила скасувати постанову слідчого Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвої О.Д. від 23.12.2019 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Слідчий Ніколаєва О.Д. в судовому засіданні вказувала на необґрунтованість поданої скарги, оскільки всі необхідні процесуальні дії на досудовому слідстві нею проведено, в зв`язку з чим у задоволенні скарги просила відмовити.

Заслухавши скаржника, слідчого, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2019 року за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості до ЄРДР та розпочато слідство за кримінальним провадженням за №12019150190001955 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.

Постановою слідчого СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвої О.Д. від 23.12.2019 року було закрито зазначене кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Згідно ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статі, покладається на слідчого, прокурора (ст. 92 КПК України).

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 93 КПК України).

Частиною 4 статті 38 КПК України передбачений обов`язок органу досудового розслідування застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст.2, 284 КПК України).

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1ст.164 КК України, полягає у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

При цьому, під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Ухилення від сплати аліментів утворюють цей склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов`язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

Вказане, а також обставини щодо способу життя боржника, можливої наявності у нього доходів, майна, яке він може приховувати з метою уникнення відповідальності та від сплати аліментів на утримання дитини з огляду на матеріали кримінального провадження, належним чином слідчим не було перевірено, в зв`язку з чим постанова слідчого СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвої О.Д. від 23.12.2019 року про закриття кримінального провадження №12019150190001955 від 17.12.2019 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.303, 304, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

постанову слідчого СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Ніколаєвої О.Д. від 23.12.2019 року про закриття кримінального провадження №12019150190001955 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, скасувати.

Копію ухвали направити до Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області для виконання та до Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Л.В.Лузан