Рішення № 87276872, 24.01.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2404/18

Провадження по справі №2/305/53/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2020 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді – Бліщ О.Б.

секретаря с/з – Вербещука В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося у суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги мотивують тим, що 27 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір № ML-802/010/2007 згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30000 доларів США. Окрім цього, 10.04.2008 між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір №ML-802/018/2008 згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20000 доларів США. У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PCL-802/012/2007 від 27.09.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 4066, а також договір наступної іпотеки № PML-802/019/2008 від 10.04.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 1720. 30.10.2013 між ПАТ «ОТП Банк» та «ТОВ Факторинг Україна» укладено факторингу №б/н та договір відступлення права вимоги №б/н. Зазначають, що згідно договору іпотеки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок та земельну ділянку пл.. 0,14 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказують, що банк виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_2 кредитні кошти. Проте останній, у порушення вимог кредитного договору, не погасив належні до сплати суми кредитів та не сплачено відсотки. Рішенням Рахівського районного суду від 16.09.2014 задоволено вимоги ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та видано виконавчий лист. 09.02.2018 згідно інформаційної довідки № 11345938, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 27.09.2016 подарували предмет іпотеки ОСОБА_1 . Зазначають, що на даний час договори іпотеки не скасовані, а тому є чинними. Заборгованість за кредитними договорами перед позивачем становить 321182,46 грн, з яких 281328,01 грн – залишок заборгованість за кредитом, 26512,53 грн – відсотки за користування кредитом та 13341,92 – пеня. 26.09.2018 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надіслало ОСОБА_1 досудові вимоги № 114, 116 про погашення заборгованості за кредитними доко говорами, однак такі були нею проігноровані. З огляду на викладене просили звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на продаж від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки з реєстрацією правочину у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення а отримання дублікатів правовстановлюючих та інших документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності з можливістю здійснення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулика І.І. від 22.01.2019, відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений ч. 1 ст. 193 ЦПК України та визначений ухвалою суду про відкриття провадження від 22.01.2019 у справі п`ятнадцятиденний строк, відповідачі не скористалися своїм правом для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.02.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

На підставі розпорядження виконувача обов`язків керівника апарату Рахівського районного суду від 24.05.2019 призначено проведення повторного авто розподілу судових справ, які перебувають провадженні судді Тулика І.І. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 новим суддею визначено Бліщ О.Б.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Бліщ О.Б. від 28.05.2019 вказану справу прийнято до провадження та призначено справу до підготовчого засідання на 09.08.2019.

04 грудня 2019 року до суду надійшла заява від представника відповідачів адвоката Кустрьо М.М. про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов. Окрім цього адвокат Кустрьо М.М. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідачів, а також при розгляді справи врахувати його відзив на позовну заяву.

22 січня 2020 року на адресу суд від позивача ОТП «Факторинг Україна» надійшла відповідь на відзив.

Разом з тим, суд при розгляді даної справи, не приймає до уваги відзив адвоката Кустрьо М.М., оскільки такий поданий з порушенням строків, визначених ст. 191 ЦПК України, а чинним ЦПК України не передбачено можливості поновлення строків на подання відзиву.

З огляду на викладене, суд також не приймає до уваги відповідь на відзив, поданий представником позивача.

Сторони у судове засідання не з`явились. Натомість подали до суду заяви у якій просили розглянути справу за їх відсутності та вирішити її на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення iз наступних підстав.

Щодо позовної вимоги ТОВ «ОТП Факторинг України» про звернення стягнення на предмет іпотеки надання йому права на продаж від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Так, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами № ML-802/010/2007 згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30000 доларів США та № ML-802/018/2008 згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20000 доларів США, між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PCL-802/012/2007 від 27.09.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 4066, а також договір наступної іпотеки № PML-802/019/2008 від 10.04.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 1720.

Відповідно до пункту 6.4. іпотечного договору від 27.09.2007 сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким із наступних способів на вибір іпотекодержателя зокрема у позасудовому порядку врегулювання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 6.4.1 Договору).

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону, статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону).

Чинним законодавством не передбачено можливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку на підставі статті 37 Закону.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 359/4092/15-ц та від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15.

Умовами договору іпотеки від 27 вересня 2007 року сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається будь-яким із способів на вибір іпотекодержателя у позасудовому порядку врегулювання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.4.1 Договору іпотеки передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема, продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Обрання певного способу правового захисту є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист у порядку, передбаченому законом чи договором.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38 цс 18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343 цс 18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, оскільки умовами договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом проведення прилюдних торгів, то відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний ТОВ «Кредитні ініціативи» спосіб, оскільки такий спосіб захисту порушених прав є позасудовим способом захисту.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З огляду на викладене, оскільки у договорі іпотеки № PML-802/019/2008 від 10.04.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 1720, сторони передбачили можливість позасудового врегулювання спору звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержавтелю від свого імені продати предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу, а позивачем у позовній заяві жодним чином не доведено те, що ними вживались які-небудь заходи щодо досудового врегулювання даного спору, то позовна заява не підлягає до задоволення.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, то судові витрати слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 січня 2020 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.