Ухвала суду № 87276662, 30.01.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний № 243/14103/19

Провадження № 1-кп/243/351/2020

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

у вигляді домашнього арешту

30 січня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гончарової А.О.,

при секретарі судового засідання Олійник А.Ю.,

за участю: прокурора Кравченка Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Лещенка С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019050510002114 за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050510002114 від 18.10.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання прокурора.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що домашній арешт не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до підпункту «с» пункту 1 та пункту 3статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Зі змісту ст. 1 Конвенції вбачається, що держава гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Відповідно до положень ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується, у вчиненні злочину середньої тяжкості.

Згідно із ст. 29 Конституції та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обмеження права людини на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ніхто не може бути заарештований або триматися під домашнім арештом інакше, як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 7 Кримінального процесуального кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, зокрема, належить і принцип законності. Законність - це суспільно-політичний режим, що виражається в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному дотриманні приписів правових норм усіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями й свавіллям у діяльності посадових осіб, у забезпеченні порядку й організованості в суспільстві.

Законність, що виключає можливість будь-якої сваволі, стає неодмінною передумовою будь-якого культурного суспільства. Отже, прагнення до правової визначеності це природна мета будь-якої правової системи.

Європейський суд з прав людини сформулював певну позицію із цього приводу. Так, у п.24 рішення у справі «Чанєв проти України» від 09 січня 2015 року, зазначено, що «слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у п.1 ст.5 конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм».

Фактично правова позиція ЄСПЛ, як і низка інших національних нормативно-правових актів, зводиться до безумовної необхідності дотримання процесуальних норм та узгодженості їх між собою.

У судовому засіданні прокурор просить встановити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці.

Суд, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, офіційно не працює, враховуючи всі обставини, ризики, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та вимоги національного законодавства України, які встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм, дійшов висновку про необхідність встановити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, що не може перевищувати двох місяців, заборонивши вихід з місця проживання з 20.00 год. до 07.00 год. наступного дня.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту – задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту на два місяці, тобто з 30 січня 2020 року до 30 березня 2020 року включно, заборонивши вихід з будинку АДРЕСА_1 з 20.00 години до 07.00 години наступного дня.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першим викликом по необхідності;

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду з 20.00 години до 07.00 години наступного дня;

- не відлучатися з м. Слов`янська без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання даної ухвали за правилами статті 181 КПК України покласти на уповноважених осіб Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити Начальнику Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Ухвала підлягає оскарженню в частині обрання запобіжного заходу до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий суддя А.О. Гончарова