Постанова № 87276399, 31.01.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7798/19

Провадження №2-а/265/19/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

за участю секретарів – Головченко М. Ю., Азарової А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/7798/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Нікітенко К. І.,

представника відповідача – Дідур І. І., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що постановою представника відповідача 31 жовтня 2019 року на нього було накладено стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП до 425 грн. штрафу, з якого вбачається, що 31 жовтня 2019 року об 0-22 год. за адресою пр. Мира 100 позивач, керуючи автомобілем ВАЗ 21083, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР. Вважаючи таку постанову незаконною, вказував, що 30 жовтня 2019 року, він приблизно о півночі їхав по пр. Мира, керуючи своїм автомобілем ВАЗ 21083. В районі АС-2, побачивши проблисковий синій маячок патрульної машини, зупинився на дорозі. При цьому вказував, що оскаржувану постанову було складено виключно за свідченнями свідка, який саме й викликав наряд поліції 102. При цьому за свідченнями такої особи відео з порушенням позивачем правил дорожнього руху було відсутнє. Винних дій він не вчиняв, тому заперечував, що порушував ПДР, через що у його діях відсутній склад правопорушення за ст. 122 ч. 2 КУпАП. Також він був позбавлений під час розгляду справи передбачених ст. 268 КУпАП прав, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення. До того ж вказував, що протоколу про виявлене правопорушення не було складено, а таку справу було розглянуто на місці його зупинки, а не за місцем розташування УПП в Донецькій області. На підставі переліченого як незаконну просив суд скасувати постанову ЕАК № 1688550 від 31 жовтня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення, закривши провадження по справі.

На підставі відзиву представника Управління патрульної поліції в Донецькій області вбачається, що, не визнаючи заявлені позивачем вимоги, ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, вказував, що за вимогами «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» та КУпАП поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 2 КУпАП без складання відповідного протоколу на місці. Так 30 жовтня 2019 року об 23-41 год. інспектори поліції в складі екіпажу «Чайка» отримали виклик про порушення ПДР по пр. Миру в м. Маріуполі. Зв`язавшись по телефону із заявником, останній повідомив їм, що переслідує транспортний засіб ВАЗ 2108 н/з НОМЕР_1 по пр. Миру, який проїжджає регульовані перехрестя на червоний сигнал світлофору, рухаючись в бік вул. Купріна. Об 23-44 год. поліцейські виявили автомобіль ВАЗ 2108 н/з НОМЕР_1 , який зупинили по пр. Миру 136, зустрівши також заявника, ОСОБА_3 , який саме й вказав на водія автомобіля ВАЗ 2108. Поліцейські, довівши до ОСОБА_1 , який був за кермом ВАЗ 2108, суть скоєного ним адміністративного правопорушення, довідались, що останній є співробітником поліції, який на місці визнавав факт порушення ним ПДР, а саме: проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. На підставі цього поліцейський на виконання вимог закону, встановивши факт вчинення адмін. правопорушення, роз`яснивши права особі, яка притягається до відповідальності, виніс на місці зупинки транспортного засобу постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП про накладення на позивача стягнення. Так у доданому до справи файлі «20191031074305000554» зафіксовано розгляд справи на місці зупинки позивача, з огляду якого вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснені його права та можливість ними скористатися відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Тому доводи позивача щодо позбавлення його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, безпідставні, оскільки сам позивач не заявляв жодних клопотань, зокрема знайомитись з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, чи користуватись юридичною допомогою адвоката. При цьому Рудь ОСОБА_4 . під час розгляду справи підтверджував скоєне ним правопорушення, визнаючи свою провину, що підтверджуються відеозаписами «20191031074305000554», «20191031074321000557», «20191031074441000567». Додавав, що показання технічного приладу, що мають функції відеозапису, усні пояснення позивача та письмові пояснення свідка ОСОБА_3 є належними та допустимими доказами, які доводили наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Також оскаржувана постанова містить відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис розгляду справи (DMT-1 АН 01114), пояснення свідка правопорушення та прийняте по справі рішення, тому відсутні підстави як для визнання дій працівників поліції протиправними, так й для скасування постанови від 31 жовтня 2019 року. На підставі переліченого просив відмови у позові.

Згідно із відповіддю на відзив ОСОБА_1 останній зазначав, що оскаржувана ним постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис порушення, що виключає можливість прийняття такого запису як належного доказу по справі. Тому за відсутності доказів вчинення ним адмін. правопорушення у його діях немає складу адміністративного проступку за ст. 122 ч. 2 КУпАП. Також вказував, що працівник поліції при винесенні постанови 31 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 не дав оцінки п. 8.11, 16.8 ПДР, з яких вбачається, що сам по собі проїзд на жовтий сигнал світлофора не є достатньою підставою, аби стверджувати про порушення ПДР водієм транспортного засобу, що у свою чергу не утворює складу адмін. правопорушення. Тому наполягав на необхідності таку постанову скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.

За письмовим клопотанням представника відповідача, Дідур І. І., останній з посиланням на ч. 1 ст. 269 КАС, за якою заявами по суті справи у адміністративних справах з приводу рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є позовна заява та відзив на позовну заяву, вказував, що надана позивачем відповідь на відзив не має прийматися судом до уваги.

Суд натомість зазначає, що у КАС відсутня норма, яка б не дозволяла учасникам процесу використати своє право на подання відповіді на відзив у зазначеній категорії справ, а отже для суду не брати до уваги зазначені у такій відповіді доводи, через що суд відхиляє таке клопотання представника відповідача.

У судовому засіданні ОСОБА_1 на задоволенні поданого ним позову наполягав.

Представник позивача, Нікітенко К. І., яка на підставі договору, в судовому засіданні, підтверджуючи наведені у позовні заяві ОСОБА_1 доводи, просила суд скасувати постанову від 31 жовтня 2019 року про накладення стягнення на позивача, як незаконну, та закрити провадження по справі.

Представник відповідача, Дідур І. І., який діє на підставі довіреності, заперечуючи проти задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вказував, що останній не довів протиправність постанови від 31 жовтня 2019 року за скоєне ним правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі п. 10 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України сигнали світлофора зі значеннями: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

За п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсного) або регулювальником, сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) або дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м. до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть та проїзд на заборонний сигнал світлофора.

Як вбачається із постанови про адміністративне правопорушення ЕАК № 1688550 від 31 жовтня 2019 року, винесеної поліцейським УПП в Донецькій області Геращенко І. М., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. з посиланням на те, що ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року об 0:22 год., керуючи автомобілем ВАЗ 21083 д/н НОМЕР_1 по пр. Миру, біля будинку 100, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР. Також в постанові зазначено, що до постанови додається відомості про відео реєстратор DMT-1 АН01114, до якої також додається пояснення (а. с. 41).

Обставини, викладені у оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП ОСОБА_1 підтверджуються рапортом поліцейського ОСОБА_5 (а. с. 36).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , вказував, що він 30 жовтня 2019 року їхав на автомобілі по вул. Набережній в м. Маріуполі в бік вул. Шевченко, коли його "підрізав" автомобіль позивача ВАЗ 2108, після чого він прослідував за вказаним автомобілем, який проїхав на червоне світло світлофору перехрестя біля прохідних заводу «Азовсталь» перед поворотом на міст через р. Кальміус. Він на підставі цього зателефонував на лінію 102, повідомивши про факт порушення водієм ВАЗ 2108, продовживши при цьому його переслідування. Натомість ОСОБА_1 намагався поїхати від нього, тому пришвидшився десь до 100 км/год. Він натомість не відставав від водія ОСОБА_1 , який проїхав ще декілька світлофорів на заборонний червоний сигнал світлофору, в тому числі перехрестя пр. Металургів та вул АДРЕСА_1 Соборної, АДРЕСА_2 Миру та вул АДРЕСА_3 . Миру та пр. Будівельників. З рештою працівниками поліції вдалось зупинити водія ОСОБА_1 , який перебував за кермом у стані алкогольного сп`яніння. Він на місці надав пояснення з приводу факту порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху. Стверджував, що на місці зупинки ОСОБА_1 свою провину визнавав повністю. При цьому в суді вказував, що поїхав за ОСОБА_1 через те, що той його на своєму автомобілі "підрізав". Визнавав, що також перевищував дозволену транспортним засобам швидкість для руху в місці, а також, що він перехрестя проїжджав разом із ОСОБА_1 на червоне світло світлофорів. Свідок в суді зізнався, що він не отримував водійські права.

Аналогічні за змістом пояснення, долучені до відзиву представником відповідача, були письмово надані ОСОБА_6 20 листопада 2019 року (а. с. 33).

На підтвердження факту повідомлення ОСОБА_3 відомостей про факт скоєння адмін. правопорушення через порушення ПДР у матеріалах справи мається реєстрація повідомлень на лінію «102», за наслідком перевірки якого було винесено постанову за ст. 122 ч. 2 КУпАП відносно ОСОБА_1 за порушення п. 8.7.3 «е» ПДР (а. с. 34-35).

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 вказав суду, що він дійсно 30 жовтня 2019 року їхав на своєму автомобілі ВАЗ 21083 в напрямку вул. Флотської в м. Маріуполі з Лівобережного району міста Маріуполі, бо терміново потрібна була його допомога в розшуку дитини. Оскільки він є працівником поліції, то відкликнувся на прохання друзів. При цьому стверджував, що під час руху правил дорожнього руху не порушував, ані шляхом перевищення швидкості руху, ані шляхом проїзду перехрестя на червоне світло світлофору. Додавав, що оскільки була опівніч, то світлофори працювали в режимі миготливого жовтого сигналу світлофорів, в тому числі на перехресті пр. Будівельників та пр. Миру. Вказав, що під час свого руху помічав, що за ним рухається якийсь автомобіль. Потім після його зупинки працівниками поліції біля АС-2 по пр. Миру, він пояснив, що він поспішає по допомогу. Однак працівники поліції повірили чомусь твердженням водія автомобіля, який його переслідував з «Лівого берега», а його пояснення не взяли до уваги. Таким чином безпідставні посилання ОСОБА_3 про нібито порушення ПДР позивачем, стали підставою для притягнення його до адмін. відповідальності на місці зупинки, без наявності жодних доказів для об`єктивного підтвердження такого факту. Додавав, що він міг казати на відео, що визнає свою провину. Однак казати та насправді визнавати факт порушення ПДР, різні речі, оскільки він не порушував ані 30 жовтня 2019 року, ані 31 жовтня 2019 року ПДР. Визнавав, що з процесуальними правами його працівники поліції знайомили на місці зупинки. Натомість запевняв, що його право на правову допомогу було порушено, оскільки він не зміг визвати собі тоді адвоката.

Згідно із долученою до справи циклограми роботи світлофору на перехресті пр. Миру та пр. Будівельників в м. Маріуполі у період часу з 23-00 год. 30 жовтня 2019 року по 1-00 год. 31 жовтня 2019 року вбачається, що у цей проміжок часу вказаний світлофорний об`єкт працював за умови наявності електроенергії, що свідчить про те, що даний світлофор 31 жовтня 2019 року об 0-22 год. не працював у режимі миготливого жовтого кольору сигналу світлофору, як вказав ОСОБА_1 (а. с. 82).

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Допустимість як доказів відео фіксації з відео реєстратора автомобіля працівників поліції та з нагрудної камери поліцейського підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 листопада 2018 року по справі № 678/991/17.

З оглянутої в судовому засіданні відео фіксації на оптичному носії інформації, наданого представниками відповідача, з нагрудної камери працівників поліції, вбачається, що працівники поліції, які зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 запросили свідка ОСОБА_3 для підтвердження останнім факту порушення з боку позивача ПДР, проїзд перехрестя по пр. Миру та пр. Будівельників на червоне світло світлофору, що свідок підтвердив. Також на відео ОСОБА_1 , не заперечуючи даного факту, вимагає доказів на підтвердження скоєння ним правопорушення. При цьому на відео видно, що ОСОБА_1 роз`яснюються права, передбачені ст. 268 КУпАП, що також було визнано в суді позивачем.

Суд зауважує, що посилання ОСОБА_1 про ненадання йому права скористатися послугами адвоката були спростовані переглядом наданому суду представниками відповідача відео, де поліцейські позивачу роз`яснювали право скористатися послугами захисника. При цьому в судовому засіданні було встановлено, що клопотань про перенесення розгляду справи з цих підстав ОСОБА_1 на місці розгляду такої справи не заявляв.

Також на наданому відео з нагрудної камери поліцейського видно хід розгляду справи про адміністративне правопорушення, порядок вручення копії постанови від 31 жовтня 2019 року позивачу та роз`яснення йому порядок її оскарження.

Суд при цьому відкидає, як безпідставне, посилання позивача на те, що долучений до справи відеозапис є недопустимим доказом, бо він не підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення. Так суд зазначає, що такий відео запис на оптичному диску був наданий представником відповідача у передбаченому КАС порядку, містить у собі інформацію, яка стосується обставин по справі, які потребують перевірки доказами, тому є належним та допустимим доказом.

Посилання ОСОБА_1 на обов`язок поліцейського ОСОБА_5 скласти відносно нього протокол про виявлене правопорушення, суд не приймає до уваги з огляду на наступне вмотивування.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Вказане також підтверджується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Таким чином за ч. 2 ст. 258 КУпАП представників органів Національної поліції України звільнено від обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року по справі № 263/1600/17.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 25-рп/2015 по справі № 1-11/2015 щодо відсутності підстав у поліцейського ОСОБА_5 проводити розгляд справи на місці зупинки позивача, суд також не приймає до уваги, оскільки таке рішення було ухвалено до змін із набуттям чинності 8 серпня 2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», а також розробленої на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про національну поліцію» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що наразі не суперечить положенням діючого КУпАП.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2019 року по справі № 524/3206/16-а.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. В свою чергу постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених вище, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 31 жовтня 2019 року формально містить необхідні реквізити, передбачені ст. 283 КУпАП, щодо необхідності посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, через що доводи позивача про відсутність таких відомостей у постанові поліцейського Геращенко І. М., суд також відкидає.

Також суд не приймає посилання ОСОБА_1 на те, що за вимогами п. 8.11, 16.8 ПДР він міг продовжити рух через перехрестя на жовтий сигнал світлофору, оскільки доказів того, що він перетинав на своєму автомобілі перехрестя пр. Миру та пр. Будівельників на жовтий сигнал світлофору суду не було надано.

Крім цього суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що розгляд справи, як видно з наданого суду відео, відбувся відносно ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року об 0-27 год., а оскаржувана постанова винесена поліцейським 31 жовтня 2019 року об 0-22 год., тобто раніше розгляду справи.

Суд зазначає, що вказана невідповідність, яка є фактично опискою у часі винесення поліцейським постанови ЕАК № 1688550 від 31 жовтня 2019 року, не може бути сама по собі підставою для скасування такої постанови про накладення адміністративного стягнення.

Аналогічні правові позиції були висловлені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31 січня 2019 року по справі № 857/874/19 та Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 459/1801/17.

В той же час суд звертає увагу на те, що під час винесення оскаржуваної постанови 31 жовтня 2019 року поліцейським ОСОБА_5 було узято до уваги суб`єктивні свідчення ОСОБА_7 , які не були перевірені об`єктивними доказами, обмежившись виключно формальним визнанням своєї провини ОСОБА_1 , який як видно з наданого відео жодного разу не вказав, що він пересік перехрестя пр. Миру та пр. Будівельників на червоне світло світлофору, а лише обмежився загальними фразами, що він провину визнає, що згоден із постановою та сплатить штраф.

Суд зауважує, що ані під час винесення постанови від 31 жовтня 2019 року, ані під час судового розгляду не було добуто жодних об`єктних доказів проїзду на червоне світло світлофору в порушення п. 8.7.3 «е» ПДР позивачем перехрестя пр. Будівельників та пр. Миру в м. Маріуполі.

При цьому ОСОБА_1 порушення ним ч. 2 ст. 122 КУпАП в суді категорично заперечив.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, з огляду на викладене, критично ставиться до показів світка ОСОБА_7 щодо підтвердження ним факту порушення ОСОБА_1 п. 8.7.3 «е» ПДР 31 жовтня 2019 року, з огляду на наступне вмотивування.

Так вказаний свідок визнавав, що саме він був ініціатором звернення на лінію «102» з приводу порушення позивачем ПДР, приводом для чого став той факт, що ОСОБА_1 «підрізав» автомобіль ОСОБА_7 ще під час руху по АДРЕСА_4 Маріуполі.

Наявність конфлікту між водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 також підтверджено на оглянутому відео записі, долученому до справи представниками відповідача.

При цьому суд звертає увагу на те, що твердження водія ОСОБА_1 з приводу порушення саме ОСОБА_7 правил дорожнього руху, що свідок визнавав в судовому засіданні, стверджуючи, що дійсно, переслідуючи автомобіль ОСОБА_1 значно перевищував дозволене обмеження швидкості для руху автомобілів у місті та декілька перехресть проїхав на заборонний сигнал світлофору, не було дано оцінки поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки під час свого руху ОСОБА_7 не мав права та не користувався спеціальними засобами, які б йому дозволяли рух з порушенням ПДР.

Таким чином суд встановив, що в однаковій за обсягом наявних у справі доказів поліцейський ОСОБА_8 М ОСОБА_9 виніс постанову про притягнення до відповідальності за порушення ПДР лише відносно ОСОБА_1 , повністю при цьому усунувшись від вирішення питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_7 за аналогічні порушення.

Також в судовому засіданні не було з`ясовано, чому поліцейськими було поставлено у провину ОСОБА_1 лише проїзд на заборонний сигнал світлофору перехрестя пр. Миру та пр. Будівельників, хоча свідок ОСОБА_7 стверджував, що ОСОБА_1 аналогічним чином порушив проїзд щонайменше ще 3-х перехресть.

Крім цього при наявності тверджень свідка ОСОБА_7 про порушення швидкісного режиму в місті з боку водія ОСОБА_1 останній не був притягнутий за такі порушення 31 жовтня 2019 року при схожих за своїм об`ємом доказах, показах свідка ОСОБА_7 .

Також суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні було встановлено, що свідок ОСОБА_7 водійських прав взагалі не має, доказів того, що у ОСОБА_7 перевірялась наявність водійського посвідчення поліцейськими на місці розгляду справи відносно ОСОБА_1 , суду не було надано, що у своїй сукупності до відсутності у такого свідка офіційного місця роботи та реєстрації місця проживання викликає сумніви у його свідченнях відносно подій 31 жовтня 2019 року.

Суд встановив, що таким обставинам під час розгляду справи за порушення ОСОБА_1 ст. 122 ч. 2 КУпАП поліцейськими не було приділено уваги, внаслідок чого було взяті свідчення особи, яка не має прав на керування транспортними засобами, та абсолютно проігноровано доводи особи, яка має водійське посвідчення.

При цьому внаслідок існування протиріч у показах ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , враховуючи відсутність об`єктивних даних про факт проїзду позивачем перехрестя пр. Будівельників та пр. Миру з порушенням ПДР, суд зобов`язаний усі сумніви щодо доведеності провини позивача трактувати на користь ОСОБА_1 , оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином за наявності двох протилежних позицій (за свідченнями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відповідно) щодо наявності порушення п. 8.7.3 «е» ПДР в діях позивача, суд, враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів, вважає, що при винесенні постанови від 31 жовтня 2019 року у поліцейського Геращенко І. М. були відсутні об`єктивні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що за відсутності достатності доказів, в судовому засіданні було підтверджено доводи позивача про відсутність факту порушення ним п. 8.7.3 «е» ПДР при проїзді перехрестя пр. Миру та пр. Будівельників в м. Маріуполі, що свідчить про неправомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Враховуючи перелічене, суд встановив, що постанова від 31 жовтня 2019 року серія ЕАК № 1688550 підлягає скасуванню, а за відсутності переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, провадження по справі за ст. 122 ч. 2 КУпАП піддягає закриттю, тому за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 286 КАС, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову ЕАК № 1688550 від 31 жовтня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ст. 122 ч. 2 КУпАП, винесену поліцейським Геращенко І. М., - скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 2 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення на підставі ч. 4 ст. 286 КАС може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення як до Першого апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, так й безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в тому числі в разі його пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2020 року.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_5 .

відповідач: Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, код: 40108646, розташоване: м. Маріуполь, вул. М. Мазая 16.

Суддя