Рішення № 87275645, 30.01.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 266/9621/19

Провадження № 2/263/283/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко О.А.,

за участю секретаря Ковальовій О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 01.07.2019 року з надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 10.11.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000.00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач у встановлені договором строки обов`язки по поверненню кредиту не виконав, у зв`язку з чим банк звернувся із позовом до суду про стягнення суми заборгованості за договором кредиту, яка станом на 28.052019 року складає 633826,87грн., а саме: заборгованість за кредитом – 11200,66 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом – 617128,19 гривень, заборгованість за пенею та комісією – 5498,02 гривень, крім того просив стягнути із відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 1921.00 гривень.

01.07.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому вказав, що позовна заява про стягнення заборгованості не відповідає вимогам ЦПК України, а саме: не вказаний строк дії картки, який повинен співпадати із строком повернення кредиту, а зазначений лише строк укладання договору 10.11.2013 року; до позовної заяви не доданий розрахунок, згідно з яким із нього стягується сума заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, зокрема, періоду з якого виникнення заборгованості за тілом кредиту і за заборгованості за процентами (місяць, рік), коли позивачу про це стало відомо, формула за якою нараховані зазначені у позові суми 633826,87 грн. та 127666,92 грн. Позивач називає розрахунком звичайну банківську виписку, тому зрозуміти принцип нарахування заборгованості та перевірити його правильність неможливо. Таким чином, порушується принцип змагальності сторін, передбачений ст. 12 ЦПК України. Ксерокопію його заяви прочитати не доводиться за можливе, через погану якість наданої копії, а також не вказано, чи є оригінал такої заяви. Крім того, до позовної заяви не доданий договір від 10 серпня 2017 року № б/н з умовами надання кредиту, про який згадується у позовній заяві. На підтвердження позовних вимог позивач надав Умови надання банківських послуг, з якими він ні у 2007 році, ні пізніше не був ознайомлений, тому вважати це доказом неможливо. Також позивач незаконно нарахував заборгованість за пенею та штраф, оскільки Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/ або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, до якого входить місто Маріуполь. Таким чином, позивачем незаконно та безпідставно нараховані суми у розмірі 5498,02 грн. (заборгованість за пенею та комісією).

09.01.2020 року від відповідача до канцелярію суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки такий у даному випадку пропущений ПАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду із позовом про стягнення заборгованості, прострочка з погашення чергової частини платежу за кредитним договором виникла у нього листопаді 2014 року, що слідує з розрахунку заборгованості доданого ПАТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви. З даною позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 01.07.2019 року, тобто з порушенням трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представник позивача акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в відкрите судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач звернувся до суду після спливу позовної давності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, відповідно до укладеного договору від 10.11.2013 року № б/н відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за указаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 28.05.2019 року становить 633826,87 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 11200,66 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 617128,19 грн., заборгованості за пенею та комісією – 5498,02 грн.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Отже, у справі, де предметом розгляду є стягнення заборгованості, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості є доведеною.

У той же час, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача. Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, встановлено, що 10.11.2013 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком дії картки, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 8000,00 грн., які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 27,60 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, упродовж строку кредитування, тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

У відповідності до вимог ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Між тим, у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі встановлено, що строк дії картки визначений «11.2014», відповідно до довідки банку, іншого сторонами суду не представлено, тому суд дослідив саме ті докази, які представлені сторонами.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернувся до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Оскільки відповідачем останній платіж здійснений 07 липня 2014 року, дія картки закінчилася у листопаді 2014 року, позов подано до суду 01 липня 2019 року, тобто не у межах загального строку позовної давності, а саме: з моменту сплати останнього платежу, тому наявні підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення сторонами договору про збільшення позовної давності у письмовій формі.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, оскільки позивачем заявлено позов після спливу позовної давності, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 267 ЦПК України не наведено перед судом обґрунтованих доводів про поважність причин пропуску трирічного строку на звернення до суду, а також про наявність обставин зупинення, переривання, чи досягнутої домовленості між сторонами про збільшення строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір відноситься на рахунок позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 256, 257, 258, 260, 261, 266, 267, 526, 530, 626, 638, 1049, 1054 ЦК, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264,265, 268, 280, 282, 284, 280-285 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 31 січня 2020 року.

Суддя: О.А.Шевченко