Рішення № 87274655, 17.01.2020, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/928/19

Провадження по справі №2/498/37/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року с.м.т. Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.

за участю секретаря судового засідання Козачінської Л.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода) від 19.08.2016 року, ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8742.85 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.11.2016 року, а його спадкоємці мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 27.11.2016 року по 27.05.2017 року. На думку позивача, спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . Позивачем 13 березня 2017 року була направлена претензія кредитора до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори. 24 березня 2017 року позивачем було отримано відповідь Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори. На думку позивача, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме шість місяців від дня відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором.У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором № б/н від 19.08.2016 року становить 8190,70 грн., яка складається з наступного: 8019,71 грн. - заборгованість за кредитом; 170,99 грн. - заборгованість за відсотками. Враховуючи викладене, позивач АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у загальному розмірі 8190,70 грн. за кредитним договором № б/н від 19 серпня 2016 року, яка складається з наступного: 8019,71 грн. - заборгованість за кредитом; 170,99 грн. - заборгованість за відсотками та судові витрати.

Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області Ткачук О.Л. 28.11.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом в порядку спрощеного позового провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, у якій представник позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин, викладених в ч.4 ст.223 ЦПК України.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судові засідання призначені на 24.12.2019 року та 17.01.2020 року не з`явилися, причини неявки суду не вказали, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.ст.128, 130 ЦПК України. Заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та давши оцінку зібраним в справі доказам, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» з 21 травня 2018 року змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом.

У відповідності до ч.2 ст.5 Закону України «Про Акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Судом встановлено, що 19 серпня 2016 року ОСОБА_3 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») кредит у розмірі 8742,85 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позичальник, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Виходячи з вищенаведеного, спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 27.11.2016 року по 27.05.2017 року.

На думку позивача, спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Вказану обставину позивач підтверджує копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_2 .

На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України, позивачем 28 лютого 2017 року була направлена претензія кредитора до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області.

24 березня 2017 року позивачем було отримано відповідь Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 15.03.2017 року, вих. № 490/01-16, в якій зазначалось, що нотаріус не вправі надавати інформацію кредитору, отриману нотаріусом при зверненні спадкоємців та на виконання положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат» про обов`язок нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю, Великомихайлівська районна державна нотаріальна контора Одеської області надати інформацію про спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , права не має, роз`яснено, що при наявності заборони на спадкове майно кредитора обов`язково буде письмово повідомлено про видане свідоцтво про право на спадщину після його видачі. Крім того, роз`яснили, що інформацію про наявність заведеної спадкової справи, виданого свідоцтва про право на спадщину можна отримати у витягу зі спадкового реєстру, подавши відповідно до Положення про Спадковий реєстр, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 07.07.2011 року №1810/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за №831/19569 письмовий запит, складений за формою наведеного в Додатку 10 цього Положення.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором № б/н від 19.08.2016 року становить 8190,70 грн., яка складається з наступного: 8019,71 грн. - заборгованість за кредитом; 170,99 грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредиторами інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Відповідно до п. 32 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Однак, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» не надано доказів і в матеріалах справи відсутні відомості про відкриття спадкової справи після смерті відповідача ОСОБА_3 , суду невідомо коло осіб, які мають право спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , та яке майно належало на праві власності на час смерті спадкодавцю ОСОБА_3 , яке б могло бути об`єктом спадкування між спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , і яка вартість майна, яке могло бути одержане спадкоємцями у спадщину, і в межах якого могли бути задоволені вимоги кредитора за зобов`язаннями, що виникали з умов вказаного договору № б/н від 19.08.2016 року.

За правилами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту стягнення боргу кредиторами спадкодавця, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ст. ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів в суді першої інстанції, не скористався, оскільки його представник в судові засідання не з`являвся та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, оскільки в позовній заяві, окрім вищевказаних підстав, з яких позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором зі спадкоємців позичальника, інших підстав не наведено, жодних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог в судовому засіданні встановлено не було, а передбачені діючим законодавством підстави для покладення відповідальності на спадкоємців за кредитними зобов`язаннями спадкодавця відсутні, тому суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 3, 10, 11, 12, 13, 76-78, 81, 229, 259, 263-265,280, 282, 284 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Великомихайлівський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ – 14360570), вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Суддя О.Л.Ткачук