Рішення № 87273831, 31.01.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/282/20

Провадження № 2-а/522/15/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2го взводу 3ї роти 2-го батальйону полку Управління патрульної поліції у м. Одесі старшого лейтенанту поліції Дачева Володимира Борисовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2-го взводу 3-ої роти 2-го батальйону полку Управління патрульної поліції у м. Одесі старшого лейтенанта поліції Дачева В.Б. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що 27.12.2019р. відносно позивача інспектором управління патрульної поліції у м. Одесі Дачевим В. Б. була винесена постанова про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 557230, яка була обґрунтована тим, що позивач 27.12.2019 року о 13 годині 35 хвилин в м. Одеса, вул. Колонтаївська, 35, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснила перетин подвійної суцільної лінії дороги розмітки 1.3 чим порушила п. 8.5.1 ПДР України.

Позивач вважає, що факти, викладені в оскарженій постанові не відповідають фактичним обставинам справи та вказана постанова була винесена із порушенням норм законодавства України, тому що позивач не здійснювала на автомобілі TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1 , перетин подвійної суцільної лінії дороги 27.12.2019 року о 13:35 в м. Одеса, вул. Колонтаївська, 35, показати їй будь-який відеозапис відмовились, в оскарженій постанові відсутнє посилання на будь-яку технічну фіксацію нібито факту порушення. Отже, вважає, що факт вчинення нею правопорушення не доведений та зазначена постанова підлягає скасуванню, у зв`язку з чим вимушена була звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 11.01.2020р. справа прийнята до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.01.2020 року у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 31.01.2020 року.

У судове засідання 31.01.2020 року сторони не зявились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача – адв. Прощенко Д.В. надав до суду заяву, згідно якої просив позов розглядати за його відсутності та задовольнити його.

Інспектор 2-го взводу 3-ої роти 2-го батальйону полку Управління патрульної поліції у м. Одесі старший лейтенант поліції Дачев В.Б. в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Від представника третьої особи до суду 31.01.2020 року надійшли письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги не визнали та заперечувала проти їх задоволення, посилалась на те, що постанова інспектора про порушення позивачем ПДР України є законною та дії відповідача по застосуванню адміністративного стягнення були здійсненні у межах повноважень та відповідають санкції застосованої статті.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).

У зв`язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд, враховуючи, що потреби заслухати свідків чи експертів немає, а також відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні встановлені ст. 205 КАС України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності сторін.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).

У зв`язку з цим датою складання повного тексту рішення є 31.01.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 557230 від 27.12.2019р. визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..

В оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 27.12.2019 року о 13 годині 35 хвилин у м. Одеса, вул. Колонтаївська, 35, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснила перетин подвійної суцільної лінії дороги розмітки 1.3 чим порушила п. 8.5.1 ПДР України.

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернулась до суду з дійсним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Зокрема, за змістом п. 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.5 ПДР дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил (п. 8.5.1 ПДР).

Відповідно до пункту 1 розділу 34 ПДР горизонтальна дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

При цьому, за загальним правилом лінії 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год..

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі викладеного, суд вважає, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст. 251 КУпАП.

Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На користь висновку про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованого в Мінюсті України 10.11.2015 року №1408/27853 (далі Інструкція № 1395) зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції № 1395 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у ній відсутня інформація про будь-яку фіксацію правопорушення позивача. Таким чином, у порушення ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано будь-яких інших доказів вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наявних матеріалів справи суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 1 ст.122 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.

Відповідачем до суду не надіслано будь-яких заперечень, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у позові про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а з постанови не вдається встановити, що позивач дійсно порушила вимоги п. п.8.5.1 ПДР України.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18), згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП , на думку суду, є недоведеним.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та як наслідок, правомірності прийняття оскаржуваної постанови, наслідком чого є її скасування.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та оскаржувана постанова підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 19, 63 Конституції України, ст. 9, 23, 30, ч. 2 ст. 122, 222, 251, 252, 254, 258, 268, 278, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, 227-228, ч. 4 ст. 229, 241-246, 250, 268-269, 286, 294 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до інспектора 2-го взводу 3-ої роти 2-го батальйону полку Управління патрульної поліції у м. Одесі старшого лейтенанта поліції Дачева Володимира Борисовича, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 5), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП 18 № 557230 від 27 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідно до постанови серії ДП 18 № 557230 від 27 грудня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду складено 31.01.2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.