Ухвала суду № 87272743, 29.01.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

29.01.2020 Справа № 920/739/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду скаргу від 29.11.2019 № б/н Фізичної особи ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця (вх № 3700(с) від 03.12.2019) у справі № 920/739/18

за позовом Фізичної особи - підприємця Кравцової Ірини Володимирівни, м. Київ

до Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Токарі Сумського району Сумської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Фізичної особи-підприємця Волкова Ігоря Миколайовича, м. Київ

2) Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Київ

про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та зобов`язання повернути майно,

представники:

позивача - не прибув

відповідача (скаржника) - Кучма В.Ю. (адвокат, ордер серії ВЛ № 000,016000 від 06.12.2019)

третіх осіб - не прибули

приватний виконавець - Пирога С.С, (посвідчення № 0025 від 01.06.2017)

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.

установив:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.02.2019 позов задоволено частково. Визнано розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили договір оренди № 06/12-13 від 06.12.2013, укладений між Фізичною особою-підприємцем Кравцовою Іриною Володимирівною ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) та фізичною особою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особою-підприємця Кравцової Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість з несплачених вчасно орендних платежів в сумі 42250,00 грн., штрафу в сумі 35275,00 грн.; 4915,80 грн. витрат по сплаті судового збору. Зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Фізичній особі-підприємцю Кравцовій Ірині Володимирівні ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) орендовану згідно договору оренди № 06/12-13 від 06.12.2013 техніку на адресу складу: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, а саме: спортивне обладнання-комплект у кількості 16 шт.: Біцепс/Тріцепс-1 шт.; 2. Розтяжка/Скручування ніг-1 шт.; 3. Плечі/Боки-1 шт.; 4. Стегно внутр./зовнішнє-1 шт.; 5. Присідання-1 шт.; 6. Ноги пресс-1 шт.; 7. Грудні м`язи-1 шт.; 8. Груди/Спина-1 шт. та Бігові доріжки - 8 шт. В іншому відмовлено.

20.03.2019 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2019 у справі № 920/739/18 видані відповідні судові накази.

03.12.2019 відповідач (боржник) звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд: 1) визнати протиправними дії приватного виконавця та скасувати акт приватного виконавця Пироги С.С. про невиконання рішення суду громадянкою ОСОБА_1 від 22.11.2019; 2) зобов`язати приватного виконавця Пирогу С.С. виконавчий документ - наказ господарського суду Сумської області у виконавчому провадженні № 60181640 - повернути стягувачу Фізичній особі-підприємцю Кравцовій Ірині Володимирівні; 3) витребувати у приватного виконавця Пироги С.С. матеріали виконавчого провадження № 60181640 і зокрема акт про невиконання рішення суду від 22.11.2019.

28.01.2020 до суду від приватного виконавця надійшов відзив на скаргу відповідача, доводи, викладені у скарзі, приватний виконавець відхиляє як необґрунтовані про просить суд відмовити у її задоволенні.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень ч.2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця не перешкоджає розгляду поданої відповідачем скарги на дії приватного виконавця, тому суд дійшов висновку проводити розгляд скарги по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та подану відповідачкою скаргу, суд зазначає наступне.

Як вставнолено судом, 01.10.2019 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60181640 з виконання виконавчого документа - наказу Господарського суду Сумської області № 920/739/18 від 20.03.2019, яким зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 повернути фізичній особі-підприємцю Кравцовій І.В. орендовану згідно договору оренди №06/12-13 від 06.12.2013 техніку на адресу складу: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, а саме: спортивне обладнання - комплект у кількості 16 шт.: Біцепс/Тріцепс - 1 шт.; Розтяжка/Скручування ніг - 1 шт.; Плечі/Боки - 1 шт.; Стегно внутр./зовнішнє - 1 шт.; Присідання - 1 шт.; Ноги прес - 1 шт.; Грудні м`язи - 1 шт.; Груди/Спина - 1 шт.; Бігові доріжки - 8 шт.

У вказаній постанові приватний виконавець вказав, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити приватного виконавця із наданням відповідних доказів.

Постанову про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець направив відповідачці листом від 01.10.2019 №1134.

22.11.2019 приватний виконавець Пирога С.С. отримав від боржника пояснення, в яких остання повідомила, що тренажерів, перелічених в рішенні суду, у неї не було і нема. За результатами пояснень Фоменко Н.Г. приватний виконавець склав оскаржуваний акт приватного виконавця, яким встановив, що станом на 22.11.2019 рішення суду не виконане; спортивне обладнання у кількості 16 шт. фізичній особі-підприємцю Кравцовій І.В. не повернуто; причини невиконання рішення суду Фоменко Н.Г. зазначила у своїх поясненнях.

Не погодившись з діями приватного виконавця, відповідачка оскаржила їх до суду та просила скасувати акт приватного виконавця від 22.11.2019 про невиконання рішення суду, а також просила суд зобов`язати приватного виконавця винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак суд вважає позицію скаржника помилковою з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців, передбачені статтею 18 Закону № 1404-VIII. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч.6 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, боржник майна не повернув, обов`язок повернення якого зазначено у рішенні Господарського суду Сумської області від 15.02.2019 у даній справі.

При цьому відповідачка вказує на відсутність такого майна у неї, що відображено у поясненнях, складених нею власноруч 22.11.2019, та про що складено відповідний акт приватного виконавця, який є предметом оскарження.

Суд вважає за необхідне наголосити, що акт приватного виконавця, у якому зафіксовано факт відсутності майна у боржника, не має характеру обов`язкового до виконання ненормативного акту, а лише фіксує обставини, виявлені приватним виконавцем у ході здійснення виконавчого провадження. У зв`язку з цим неможливо застосувати обраний позивачем спосіб захисту - скасування акту приватного виконавця, оскільки такий спосіб захисту не відповідає способам, визначеним, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Акт приватного виконавця від 22.11.2019, який є предметом оскарження у справі №920/739/18, не містить наведених характеристик та не має характеру обов`язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією факту відсутності у боржника майна, який підлягає встановленню у ході виконавчого провадження.

Відповідно до роз`яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з наступними змінами і доповненнями) від 26.01.2000 № 02-5/35, у господарському суді не можуть оспорюватись акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов`язкового характеру.

Таким чином, оскільки оскаржуваний акт державного виконавця не зумовлює виникнення будь-яких наслідків для сторін виконавчого провадження, а лише фіксує виявлений у ході виконавчого провадження факт, він не може бути скасований у судовому порядку.

Також суд вважає безпідставними посилання позивача на пункт 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі, оскільки наведена стаття цього Закону встановлює саме випадки повернення стягувачу виконавчого документа, однак не виключає відповідальності боржника за невиконання рішення, що зобов`язує останнього виконати певні дії.

Водночас стаття 75 вищезазначеного Закону виключає відповідальність боржника за невиконання рішення у випадку встановлення поважних причин його невиконання. Однак скаржником не наведено поважних причин невиконання рішення щодо повернення орендованого майна стягувачу. При цьому, скаржником не надано доказів його передачі іншим особам, знищення тощо, у той час як факт перебування такого майна у користуванні ОСОБА_1 встановлений судовим рішенням у даній справі.

Із змісту поданої скарги вбачається, що ОСОБА_1 фактично не погоджується з рішенням Господарського суду Сумської області від 15.02.2019 у справі № 920/739/18.

Однак суд звертає увагу відповідачки на те, що їй як стороні у справі №920/739/18 була надана можливість оскаржити наведене судове рішення в апеляційному порядку у разі незгоди, якою вона не скористалась, а тому рішення суду набрало законної сили 19.03.2019, у зв`язку із чим стягувачу фізичній особі-підприємцю Кравцовій І.В. судом був виданий 20.03.2019 наказ про примусове виконання рішення у справі № 920/739/18.

Крім того суд наголошує, що у разі відсутності майна, що підлягає поверненню стягувачу, у боржника, приватний виконавець не позбавлений можливості у порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» звернутись до суду із заявою (поданням), зокрема, про зміну порядку і способу виконання рішення.

За наведених обставин у суду відсутні правові підстави для зобов`язання приватного виконавця у примусовому порядку винести постанову про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Сумської області від 20.03.2019 у справі № 920/3/739/18, стягувачу.

За частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права - ст. 339 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У відповідності до п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Розглянувши вимоги, які містяться у прохальній частині скарги від 29.11.2019, поданої відповідачкою у справі, дослідивши докази, додані до вкзаної скарги та до відзиву приватного виконавця, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Керуючись статтями 232-235, 254-257, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні скарги Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Луцьк б/н від 29.11.2019 про визнання протиправними дій приватного виконавця та скасування акту приватного виконавця Пироги С.С. про невиконання рішення суду громадянкою ОСОБА_1 від 22.11.2019; зобов`язання приватного виконавця Пирогу С.С. виконавчий документ - наказ господарського суду Сумської області у виконавчому провадженні № 60181640 - повернути стягувачу Фізичній особі-підприємцю Кравцовій Ірині Володимирівні - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи та приватному виконавцю.

Дана ухвала набирає законної сили після негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення у порядку і строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 31.01.2020.

Суддя В.Л. Котельницька