Рішення № 87272642, 31.01.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року Справа № 915/2344/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/2344/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Александр”,

вул. Олександрівська, 2, м. Запоріжжя, 69063;

до державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”,

вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 7714 грн. 67 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Александр” (далі ? ТОВ “ТД “Александр”) пред?явлено позов про стягнення з державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” (далі ? Завод) грошових коштів у загальній сумі 7714 грн. 67 коп., із яких: 6749 грн. 40 коп. – основний борг; 719 грн. 84 коп. ? пеня; 245 грн. 15 коп. ? 3 % річних, з посиланням на неналежне виконання Заводом грошових зобов?язань за укладеними між ними договором поставки від 12.09.2018 № 305, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано 3 % річних, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пеню в порядку п. 6.2 договору.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 04.12.2019 відкрито провадження в даній справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Завод у відзиві від 26.12.2019 позовні вимоги в частині нарахування пені не визнав з посиланням на невірне тлумачення позивачем п. 7.2 укладеного між сторонами договору від 12.09.2018 № 305 поставки, а саме, зазначивши, що, на думку відповідача, укладаючи договір, сторони визначили що пеня нараховується за п?ять місяців.

ТОВ “ТД “Александр” у відповіді від 15.01.2020 на відзив зазначив, що вважає викладені у відзиві твердження щодо нарахування пені необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір поставки від 12.09.2018 № 305 (далі – договір), у відповідності до умов якого ТОВ “ТД “Александр” (постачальник) зобов?язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити Заводу (покупцю) товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець ? прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Якість, комплектація, пакування й маркування товару повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид товару, сертифікатам якості виробника товару, а також спеціальним вимогам, передбаченим у специфікаціях (п. 2.1 договору).

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договору, постачальник зобов??язався поставляти товар на умовах поставки DDP – склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська. 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів “INCOTERMS” у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікаціях. Товар поставляється у наступні строки: 3 (три) календарних дні з моменту підписання сторонами специфікації, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації.

При передачі товару покупцю, постачальник зобов?язаний надати оригінали документів: рахунок-фактуру; товарно-транспорту накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару; у разі ненадання/надання не в неповному обсязі покупцю зазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим (п.п. 3.3, 3.4 договору).

Поставка здійснюється за цінами, які зазначені у специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов?язкові платежі, а також вартість тари пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов?язані з поставкою товару (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 4.2 договору, зміна ціни в сторону збільшення сторонами специфікації не допускається.

Оплата покупцем товару здійснюється за відповідними рахунками постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (п. 5.1 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору, оплата по договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється покупцем у розмірі 100 % від суми специфікації протягом 14 банківських днів від дати отримання товару на склад покупця.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов?язань (у тому числі гарантійних) за договором (п. 9.3 договору).

Сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 8845 грн. 08 коп., згідно підписаних ними специфікацій до договору: № 1 на суму 1740 грн. з ПДВ; № 2 на суму 3569 грн. 40 коп. з ПДВ; № 3 на суму 2095 грн. 68 коп. з ПДВ; № 4 на суму 1440 грн. з ПДВ.

У відповідності до умов зазначених специфікацій ТОВ “ТД “Александр” поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: від 12.09.2018 № ЗП-00015136 на суму 1740 грн. з ПДВ; від 02.10.2018 № ЗП-00016830 на суму 3569 грн. 40 коп. з ПДВ; від 24.10.2018 № ЗП-00018914 на суму 1440 грн. з ПДВ; від 05.11.2018 № ЗП-00019919 на суму 2095 грн. 68 коп. з ПДВ, підписаних представниками сторін та скріплених печатками сторін, а загалом поставлено товар на суму 8845 грн. 08 коп. з ПДВ.

Заводом оплачено поставлений позивачем товар частково, а саме здійснено оплату товару, поставленого по видатковій накладній від 05.11.2018 № ЗП-00019919, що підтверджується платіжним дорученням від 15.04.2019 № 1344 на суму 2095 грн. 68 коп.

За твердженнями позивача, решта товару в сумі 6749 грн. 40 коп. відповідачем не оплачена й досі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов??язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов??язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Ураховуючи викладене, та що умовами укладеного між сторонами договору поставки встановлено строк оплати поставленого товару, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання Заводом договірних зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 6749 грн. 40 коп., а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.

Щодо вимог ТОВ “ТД “Александр” про стягнення з Заводу пені, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивачем не правильно здійснено нарахування пені, а саме, не враховано те, що сторонами у п. 7.2 договору визначено строк нарахування пені ? за п?ять місяців.

Дослідивши наведені вище умови п.п. 5.2, 7.2 договору та викладені положення законодавства, суд дійшов висновку про відхилення доводів відповідача ?? так як сторонами у договорі погоджене лише право позивача здійснювати нарахування пені за прострочення оплати товару лише у випадку прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів від строку оплати товару. Іншого, ніж визначено положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, строку припинення нарахування пені умови договору не містять.

Ураховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з Заводу пені за прострочення оплати поставленого товару суд визнає обґрунтованою.

Разом із тим, поданий позивачем розрахунок пені виконаний арифметично не вірно, а саме, не вірно визначений період прострочення по видатковій накладній від 02.10.2018 № ЗП-00016830 та допущено арифметичну помилку під час розрахунку пені по видатковій накладній від 05.11.2018 № ЗП-00019919, що призвело до неправильного визначення суми підлягаючої до стягнення пені.

Судом встановлено, що по видатковій накладній від 12.09.2018 № ЗП-00015136 прострочення оплати товару почалося 27.09.2018, відтак початок нарахування пені ? 27.10.2018; по видатковій накладній від 02.10.2018 № ЗП-00016830 прострочення оплати товару почалося 17.10.2018, відтак початок нарахування пені ? 26.11.2018; по видатковій накладній від 24.10.2018 № ЗП-00018914 прострочення оплати товару почалося 08.11.2018, відтак початок нарахування пені ? 08.12.2018; по видатковій накладній від 05.11.2018 № ЗП-00019919 прострочення оплати товару почалося 20.11.2018, відтак початок нарахування пені ? 20.12.2018.

З урахуванням викладеного, за розрахунком суду, підлягаюча до стягнення з Заводу пеня становить 711 грн. 68 коп.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Заводу 3 % річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов??язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Подані позивачем розрахунки 3 % річних у загальній сумі 245 грн. 15 коп., суд визнає вірними, а зазначену суму – підлягаючою до стягнення з Заводу.

Ураховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають: основний борг у сумі 6749 грн. 40 коп., пеня у сумі 711 грн. 68 коп. та 3 % річних у сумі 245 грн. 15 коп., а загалом грошові кошти в сумі 7706 грн. 23 коп.

Отже, позовні вимоги ТОВ “ТД “Александр” підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ТОВ “ТД “Александр” на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 26.11.2019 № 151 у сумі 1921 грн., яка, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору для позовних вимог майнового характеру (за 2019 рік), належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Александр” задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 07856371, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Александр” вул. Олександрівська, 2, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 38920229, грошові кошти у загальній сумі 7706 (сім тисяч сімсот шість) грн. 23 коп., із яких: 6749 (шість тисяч сімсот сорок дев?ять) грн. 40 коп. – основний борг; 711 (сімсот одинадцять) грн. 68 коп. – пеня; 245 (двісті сорок п?ять) грн. 15 коп. – 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча дев?ятсот двадцять одна) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко