Рішення № 87272394, 30.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2020Справа № 910/16071/19Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 245180,37 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 245180,37 грн., з яких: 215643,29 грн. основного боргу, 27130,57 грн. пені та 2406,51 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання згідно Договору поставки №010714-03/1п від 01.07.2014 року.

Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між позивачем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг», як покупцем, укладено договір поставки № 010714-03/1п (із протоколом розбіжностей та договорами про внесення змін), за умовами якого позивач зобов`язався передавати товар у власність покупця у відповідності до його замовлень, а останній - приймати товар та проводити за нього оплату на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.4 договору оплата за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений пунктом 5.5 договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні, у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) у розмірі 0 грн., у т.ч. ПДВ (пункт 5.5 договору).

У подальшому, 01.02.2019 між позивачем, як постачальником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг», як покупцем, та відповідачем, як новим покупцем, укладено договір про заміну сторони у зобов`язаннях в договорі поставки від 01.07.2014 № 010714-03/1П та про внесення змін, за умовами якого з дати підписання договору про заміну сторони Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» замінено на відповідача, який прийняв на себе права та виконання всіх обов`язків, що виникатимуть перед позивачем за договором поставки з дати підписання договору про заміну сторони.

Також вказаним правочином внесено зміни до пункту 9.1, за яким договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Із матеріалів справи слідує, що позивач здійснив поставку відповідачу товару за договором на загальну суму 268078,80 грн., а саме за наступними видатковими накладними: від 26.02.2019 № МК_00000751 на суму 83312,65 грн., від 12.03.2019 № МК_00000940 на суму 20871,75 грн., від 09.04.2019 № МК_00001405 на суму 27528,30 грн., від 23.04.2019 № МК_00001630 на суму 13211,60 грн., від 07.05.2019 № МК_00001795 на суму 38838,80 грн., від 21.05.2019 № МК_00002000 на суму 36475,60 грн., від 03.06.2019 № МК_00002226 на суму 5605,45 грн., від 18.06.2019 № МК_00002452 на суму 14566,70 грн., від 02.07.2019 № МК_00002670 на суму 27667,95 грн.

У той же час, між сторонами за період з 26.02.2019 до 21.10.2019 на підставі заяв про зарахування однорідних зустрічних вимог були зараховані вимоги за договором поставки на загальну суму 52435,51 грн., а саме: за заявою від 29.03.2019 № ГП000000393 на суму 13330,02 грн., за заявою від 14.05.2019 № ГП000000744 на суму 3339,48 грн., за заявою від 09.07.2019 № ГП000001502 на суму 24345,87 грн., за заявою від 11.07.2019 № ГП000001550 на суму 3765,72 грн., за заявою від 19.07.2019 № ГП000002094 на суму 3227,54 грн., від 28.07.2019 № ГП000002199 на суму 4426,88 грн.

Таким чином, за відповідачем утворилася непогашена заборгованість за договором поставки в розмірі 215643,29 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 215643,29 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 27130,57 грн. пені та 2406,51 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Здійснивши перерахунок заявлених штрафних санкцій та компенсаційних виплат, у межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що за період 09.07.2019-10.07.2019 позивачем на суму боргу в 42297,28 грн. неправильно здійснені арифметичні розрахунки санкцій, у звязку з чим останні за перерахунком суду становлять 8,11 грн. пені та 0,69 грн. трьох процентів річних. Також позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку трьох процентів річних за період 09.06.2019-29.10.2019 на суму боргу 27528,30 грн., а саме нараховані 323,56 грн. трьох процентів річних замість 323,55 грн.

Таким чином, відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 27057,56 грн. пені та 2400,26 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. суд зауважує, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 25.09.2019 № 25-09 до договору про надання правничої допомоги від 26.03.2018, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Євгенія Кривошея», в незалежності від умов договору, гонорар по даній справі оплачується клієнтом на умовах 100 % попередньої оплати.

Водночас, до матеріалів позовної заяви відповідні докази здійснення позивачем оплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката не долучені.

Частиною 8 статті 129 ГПК Україні розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за відсутності відповідних доказів, підстави для розподілу та покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката наразі відсутні.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (16703, Чернігівська обл., м. Ічня, вул. Вишнева,4; ідентифікаційний код 00381152) 215643 (двісті п`ятнадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 29 коп. основного боргу, 27057 (двадцять сім тисяч п`ятдесят сім) грн. 56 коп. пені, 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 26 коп. трьох процентів річних, а також 3676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова