Ухвала суду № 87272345, 29.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про передачу справи за виключною підсудністю

29.01.2020Справа № 910/10857/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 910/10857/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс лайн груп"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в розмірі 543 685,67 грн

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс лайн груп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 543 685,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 04/09-17 послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні) та а/д державного (територіального) значення загального користування у Київській області (поновлення дорожньої розмітки), згідно дефектних актів від 04.09.2017, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 543 685,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

06.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10857/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.10.2019.

У підготовче судове засідання 09.10.2019 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, проте позивач у поданому до суду 09.09.2019 клопотанні просив суд провести підготовче засідання без участі його представника.

У підготовчому засіданні 09.10.2019 судом було оголошено перерву до 06.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 сторін в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було викликано в підготовче засідання на 06.11.2019.

11.10.2019 до суду від позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд провести підготовче засідання без участі його представника.

У підготовче засідання 06.11.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 06.11.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відповідача в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було викликано в підготовче засідання на 04.12.2019.

Підготовче судове засідання, призначене на 04.12.2019 не відбулось, у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування будівель суду, про що складено акт від 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 сторін в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було викликано в підготовче засідання на 09.01.2020.

У підготовче засідання 09.01.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 09.01.2020 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 29.01.2020.

У судове засідання 29.01.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи в судовому засіданні 29.01.2020, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 у справі № 44/258-б порушено провадження про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 44/258-б відкрито процедуру санації Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи в суді, триває процедура санації відповідача (боржника) у межах справи № 44/258-б, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Зазначена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до частини 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі «Бентем проти Нідерландів» від 23.10.1985).

Отже, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права.

Як вказувалось вище, предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 04/09-17 послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні) та а/д державного (територіального) значення загального користування у Київській області (поновлення дорожньої розмітки), згідно дефектних актів від 04.09.2017, тобто, поточні вимоги кредитора.

За змістом абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, законодавцем розмежовано процедуру розгляду поточних кредиторських вимог, яка проводиться із застосуванням процесуальних правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України для позовного провадження, до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а після визнання банкрутом - здійснюється процедура пред`явлення таких вимог.

Так, аналіз змісту другого речення абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із застосуванням філологічно-логічного та системного способів її тлумачення дає підстави стверджувати про те, що вказаним реченням передбачено розгляд спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, щодо якого здійснюється процедура розпорядження майном, саме в межах провадження у справі про банкрутство.

Наведений висновок випливає з аналізу приписів частин першої, другої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за змістом яких суддя, який розглядає справу в місцевому суді одноособово, діє як суд. У цьому випадку таким судом є господарський суд, що тлумачиться з урахуванням змісту норми другого речення абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не тільки як суд в аспекті інстанційної юрисдикції, але і як розгляд таких вимог судом (суддею), у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тобто в межах справи про банкрутство боржника (розширювальне тлумачення норми права).

Здійснюючи аналіз зазначеної норми із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, який полягає у з`ясуванні змісту норми права відповідно до закладеної у ній мети (цілі), суд зазначає, що розгляд спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, щодо якого здійснюється процедура розпорядження майном, саме в межах провадження у справі про банкрутство узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Тобто, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів) суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому, обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Таким чином, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури.

Отже, тлумачення змісту статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із застосовуванням комплексного підходу його інтерпретації свідчить, що наведений у цій нормі порядок розгляду поточних майнових кредиторських вимог слід розуміти як здійснення розгляду даних вимог у межах провадження у справі про банкрутство за правилами позовного провадження, який передбачає судовий контроль у межах цього провадження за діяльністю боржника, а також дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів з метою повної реалізації учасниками судового процесу процесуальних прав, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/10829/17 та від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 910/10857/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс лайн груп" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в розмірі 543 685,67 грн на розгляд Господарського суду міста Києва в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Керуючись статтями 20, 30, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати справу № 910/10857/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс лайн груп" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в розмірі 543 685,67 грн на розгляд Господарського суду міста Києва в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2020.

Суддя О.В. Нечай