Рішення № 87272124, 27.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/228/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 Справа № 908/3229/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098 м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13-В, ідентифікаційний код юридичної особи 40413159)

про стягнення 564 970 грн. 27 коп.

за участю

представника позивача: Кібітлевська А.Ф., дов. № 36 від 01.01.2019

представника відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” 415 773 грн. 12 коп. основного боргу за спожиту електроенергію, 35 538 грн. 43 коп. пені, 29 522 грн. 34 коп. 3 % річних, 84 136 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3229/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.11.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в термін до 09.12.2019 р. включно, шляхом надання суду докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 8 474 грн. 55 коп.

05.12.2019 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2019, а саме надано оригінал платіжного доручення № 35562 від 27.11.2019 про сплату 8 474 грн. 55 коп. судового збору.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.11.2019 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/3229/19, присвоєно номер провадження 27/228/19.

Справа № 908/3229/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 19.12.2019р.

19.12.2019 представником відповідача заявлено клопотання № 019-02/1445 від 18.12.2019 р. (вх. № 08-08/26503/19 від 19.12.2019) в порядку ст. 250 ГПК України, просив суд перейти до розгляду справи № 908/3229/19 зі спрощеного провадження до загального позовного провадження, мотивуючи тим, що вважає суперечливий зміст позовної заяви, незрозумілим та неправильним розрахунком су боргу, неподання всіх передбачених законом доказів з боку позивача, неможливості усунення вказаних недоліків при розгляді справи за правилами спрощеного провадження, виникнення в подальшому необхідності проведення експертизи.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача в порядку ст. 250 ГПК України, вважає, що немає потреби розглядати справу за правилами загального провадження, оскільки заявлені вимоги обґрунтовані, розрахунок мотивований та правильний, всі докази надані до позову.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими і електронних доказів у місці їх знаходження;

Згідно ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Розглянувши клопотання позивача в порядку ст. 250 ГПК України, матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання та продовжує розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку з тим, що клопотання відповідача процесуально необґрунтоване та не надано суду достатніх та допустимих доказів в обґрунтування необхідності переходу до загального позовного провадження.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання № 019-02/1447 від 18.12.2019 (вх. № 08-08/26508/19 від 19.12.2019) в порядку ст. 81 ГПК України, з метою повного та об`єктивного розгляду справи просить витребувати у позивача - ПАТ “Запоріжжяобленерго” за 2018 рік:

- Методику, яким чином проводиться нарахування за договором № 14428 від 01.11.2017 р.

- Перелік споживачів, які отримують електричну енергію від ТП 2203; Дані про щомісячне споживання електричної енергії ТП 2203;

- Документи, яким чином Позивач проводить нарахування споживачам, які своєчасно не надали показання приборів обліку до структурного підрозділу ПАТ “Запоріжжяобленерго”;

- Документи за якими та з метою чого проводиться перевиставлення рахунків споживачам

На думку представника відповідача, вказані документи мають значення для справи в якості доказів, так як розкривають суть заявлених вимог позивача у вигляді формування ціни за спожиту електричну енергію її обсяг. Пояснив, що відповідачем неодноразово, під час розгляду справ № 908/2405/18, 908/2406/18 за позовом ПАТ “Запоріжжяобленерго” до ТОВ “Керуюча компанія “Мрія” заявлялися клопотання, направлялися запити до ПАТ “Запор, а оскільки відповідач не має змоги надати вказані документи в якості доказів, то просить витребувати їх у позивача.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача, заявленого в порядку ст. 81 ГПК України, вважає його не вмотивованим та необґрунтованим.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Розглянувши клопотання представника відповідача в порядку ст. 81 ГПК України, матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з вимогою надати відповідні документальні докази та отримав відмову від позивача. Належність доказів – спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. Належними доказами слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас, суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2019 розгляд справи відкладався на 27.01.2020 року., в матеріалах справи містяться письмові розписки, що представники позивача та відповідача належним чином повідомлені судом про наступне судове засідання.

У судовому засіданні 27.01.2020р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 27.01.2020р. відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

27.01.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 415 773 грн. 12 коп. основного боргу за спожиту електроенергію, 35 538 грн. 43 коп. пені, 29 522 грн. 34 коп. 3 % річних, 84 136 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

У попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у письмовому відзиві № 019-02/1446 від 18.12.2019 (вх. № 08-08/26504/19 від 19.12.2019). Просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву № 019-02/1446 від 18.12.2019 (вх. 08-08/26504/19 від 19.12.2019).

Крім того, 29.01.2020 за вх. № 2181/08-08/20 від 29.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Дане клопотання по суті не розглядалося, оскільки у судовому засіданні 27.01.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, розгляд справи № 908/3229/19 по суті завершено 27.01.2020 року.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

01.11.2017р. між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 14428.

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумов лені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно із п. 2.3.4 договору споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 "Порядок розрахунків" та № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до пункту 1 додатка до договору № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” розрахунковим вважається період з 00 годи першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника, вказаний в п. 10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

Згідно п. 4 додатка № 4 до договору Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у 2 примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою: “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою Додатка № 5.1.; “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.4. (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Відповідно до пункту 6 додатка № 4 до договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Згідно з пунктом 9 додатка № 4 до договору рахунки направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі. При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов`язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок.

Відповідно до пункту 10 додатка № 4 до договору Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення. З урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по України – 7 днів); у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі; при направленні нарочним – дата вручення Споживачу.

Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інше) отримує представник Споживача одночасно із підписаними зі сторони Постачальника електричної енергії “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” та “Актом звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” відповідно до умов п. 4 цього додатку. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляють Споживачу поштою або нарочним згідно умов цього пункту.

Згідно з п. 7.2 договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються по діючих тарифах, що визначаються до положень нормативних документів НКРЕ.

Відповідно до п. 9.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

У зв`язку із невиконанням своїх договірних зобов`язань щодо оплати вартості спожитої електричної енергії у відповідача виник борг за спожиту активну електроенергію за період з 01.10.2018 по 30.11.2018 в сумі 415 773 грн. 12 коп., що послугувало зверненню позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правовідносини сторін є господарськими та виникли з договору про постачання електричної енергії № 14428 від 01.11.2017.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В частині 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 626 ЦК України, договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також за умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Договір про постачання електричної енергії № 14428 від 01.11.2017 укладений сторонами за власним бажанням. Сторони при підписанні договору, додатків до нього та додаткових угод, досягли всіх істотних умов, будь-яких зауважень до договору сторонами не зазначались. Зі сторони відповідача протоколу розбіжностей не надсилалось, окремі пункти договору у судовому порядку не оспорювались.

Відповідач погодився з умовами договору та зобов`язаний їх виконувати згідно з нормами чинного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов`язань споживач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” порушив умови оплати і терміни розрахунку за використану електричну енергію, які передбачені Договором про постачання електричної енергії № 14428 від 01.11.2017.

Так, у жовтні 2018 року відповідачем надано Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію.

Позивачем було виставлено рахунок за жовтень 2018 року № 14428/10а від 31.10.2018 на суму 299 465 грн. 04 коп., який було направлено па адресу відповідача 07.11.2018. Останній день оплати рахунку (враховуючи 5 операційних днів та 3 дні поштового пробігу документа) є 19.11.2018. Виставлений рахунок - не сплачено відповідачем у зазначений Договором термін.

Відповідач лише 11.12.2018 здійснив частково оплату вищезазначеного рахунку в сумі 156 226 грн. 56 коп. (копія банківської виписки від 11.12.2018р. міститься в матеріалах справи).

У листопаді 2018 року відповідачем надано Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію.

22.08.2019 відповідачу було направлено рахунок № 14428/11а від 30.11.2018, на суму 415 966 грн. 32 коп., який вже був перевиставлений на підставі уточнених даних по споживанню електричної енергії населенням від ТП-2203 про що було зазначено позивачем у листі від 22.08.2019 за № 55/44-6008.

Останній день оплати рахунку (враховуючи 5 операційних днів та 3 дні поштового пробігу документа) є 03.09.2018.

Виставлений рахунок відповідачем не сплачено у зазначений договором термін.

Лише 22.12.2018 відповідачем була здійснена часткова оплата вищезазначеного рахунку в сумі 143 431 грн. 68 коп. (копія банківської виписки від 22.12.2018 міститься в матеріалах справи).

Стосовно перевиставленого рахунку № 14428/11а від 30.11.2018 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Додатку № 4 до Договору, за підсумками розрахункового періоду Позивач виписує Відповідачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Так, за підсумками розрахункового періоду позивачем було виставлено рахунок за № 14428/11а від 30.11.2018 на суму 500 100 грн. 72 коп., який було направлено відповідачу поштою 07.12.2018.

Відповідачем було направлено позивачу лист від 29.01.2019 за № 019-02/76, яким останній просив повернути підписаний акт звірки за період з листопада 2017р. по грудень 2018р., а у разі незгоди надіслати свій варіант акт звірки з детальним розрахунком за вищевказаний період.

На підставі вищезазначеного листа відповідача, представниками позивача було здійснено вихід до ТП - 2203 з метою зняття показань за спожиту електричну енергію населенням за листопад 2018р.

22.08.2019 відповідачу було направлено рахунок № 14428/11а від 30.11.2018 на суму 415 966 грн. 32 коп., який вже був перевиставлений на підставі отриманих уточнених даних по споживанню електричної енергії населенням за листопад 2018р. від ТП - 2203, про що було зазначено позивачем у листі від 22.08.2019 за № 55/44-6008.

Згідно із п. 2.3.4 договору споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 "Порядок розрахунків" та № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до пункту 1 додатка до договору № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” розрахунковим вважається період з 00 годи першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Отже, на вимогу вищезазначеного пункту договору, позивачем правомірно визначено розрахунковий період за який визначався обсяг спожитої електричної енергії відповідача а саме з 01.10.2018 (з першого числа) по 30.11.2018 (до останнього числа місяця).

Посилання відповідача щодо не дотримання умов договору, а саме, п. 4.2.1, яким передбачено пред`явлення претензії або вимоги на суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Досудове врегулювання господарських спорів - не послідовний комплекс дій направлений на безпосереднє вирішення спорів між підприємствами та організаціями з приводу порушених майнових прав і законних інтересів який застосовується до порушення судової процедури. Цей добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження в який не втручається суд, і він не є стадією господарського процесу. Його використання с правом, а не обов`язком суб`єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист, який передбачено ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15.16 ЦК України.

Таким чином, направлення претензії або вимоги є правом а не обов`язком позивача.

Отже, пред`явлення позовної заяви це і є форма вимоги щодо сплати штрафних та фінансових санкцій.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 415 773 грн. 12 коп., яка заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача стягується 415 773 грн. 12 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 538 грн. 43 коп. пені за період з 19.11.2018 по 30.09.2019, 29 522 грн. 34 коп. 3 % річних, 84 136 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії матеріалами дійсної справи доведено.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним як в частині розрахунку сум, так і в частині визначення періоду нарахування штрафних санкцій. Позовні вимоги в цій частині законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від суми заборгованості в розмірі 10 866 грн. 48 коп. за період з 18.09.2018 по 30.09.2019 та суму інфляційних витрат у розмірі 24 738 грн. 73 коп. за період з 01.10.2018 по 30.09.2019.

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі № 908/2406/19 було стягнуто з відповідача основний борг за спожиту активну електричну енергію в сумі - 783 167 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 15 622 грн. 53 коп. за період з 19.12.2017 по 31.10.2018 та інфляційні нарахування в сумі 18 193 грн. 35 коп. за період з 01.07.2018 по 30.09.2018.

Зобов`язання відповідача виникло за виставленими рахунками:

- № 14428/3а від 31.03.2018;

- № 14428/4а від 30.04.2018;

- № 14428/5а від 31.05.2018;

- № 14428/6а від 30.06.2018;

- № 14428/7а від 31.07.2018;

- № 14428/8а від 31.08.2018.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, яка стягнута рішенням від 18.03.2019 у справі № 908/2406/18 за спожиту активну електричну енергію, що виникла на підставі вищезазначених рахунків, позивачем було здійснено наступні нарахування: 3% річних від суми заборгованості в розмірі 18 655 грн. 86 коп. за період з 01.11.2018 по 30.09.2019 та суму інфляційних витрат у розмірі 59 397 грн. 65 коп. за період з 01.12.2018 по 30.09.2019.

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань, судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за заявлені позивачем періоди, дійшов до висновку, що їх здійснено вірно, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Позивачем доведено у повному обсязі, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія” (69098 м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13-В, ідентифікаційний код юридичної особи 40413159) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 415 773 (чотириста п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 12 коп. основного боргу за спожиту електроенергію, 35 538 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 43 коп. пені, 29 522 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 34 коп. 3 % річних, 84 136 (вісімдесят чотири тисячі сто тридцять шість) грн. 38 коп. інфляційних нарахувань, 8 474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 55 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 31.01.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.