Рішення № 87271818, 27.01.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2020 р. Cправа № 902/1115/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (с. Невгоди, Овруцький район, Житомирська область, 11162)

до Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10/134, м. Вінниця, 21037),

за участю третьої особи - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни (вул. Петрозаводська, 2А, прим. 109, м. Київ, 03035),

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

за участю:

Представника позивача: Адамовича Євгена Володимировича - діючого згідно ордеру серії ВК №1002878 від 21.12.2019;

Представника відповідача: Бевз Оксани Іванівни - діючого згідно ордеру серії ВН №126274 від 27.01.2020;

Представника відповідача: Захарчука Максима Володимировича - діючого за довіреністю від 13.01.2020;

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна - не з`явилася.

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом та із заявою про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтований тим, що при оформленні оспорюваного виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 та зареєстрованого в реєстрі за № 906, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною перевищено повноваження визначені Законом, а відповідачем, як стягувачем, порушено вимоги Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки не було внесено відомостей про звернення стягнення на заставне майно, а також не надіслано вимогу боржнику. Позивач посилався на те. що відповідач перед вчиненням оспорюваного виконавчого напису не дотримався тридцятиденного строку виконання вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Ухвалою від 26.12.2019 судом вжито заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною та зареєстрованого в реєстрі за № 906.

Також ухвалою суду від 27.12.2019 відкрито провадження у справі №902/1024/19; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2020.

21.01.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" в задоволенні позову, покликаючись на те, що на час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом було перевірено наявність заборгованості та її безспірність, а також враховано, що настав строк сплати всієї заборгованості, яка виникла на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту. Відповідач зазначив, що станом на час вчинення виконавчого напису строк виконання зобов`язань за договором поставки, який визначений як 30.11.2019 настав, і мав бути виконаний боржником самостійно, без будь-яких додаткових вимог, а тому в силу умов договору застави, відповідач мав право розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене майно без додаткового повідомлення боржника, так як настав строк виконання зобов`язання в повному обсязі. У відзиві на позов відповідачем також стверджується, що позивач не спростував, що сума його заборгованості перед відповідачем на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована до стягнення; позивач не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

24.01.2020 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. Остання в своїх поясненнях підтвердила факт вчинення нею спірного виконавчого напису, а також зазначила про те, що 05.12.2019 Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до неї із заявою на вчинення виконавчого напису. Діючи відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, приватний нотаріус Огороднік Ж.А. вчинила виконавчий напис на договорі застави майбутнього врожаю, нотаріально посвідченому 22.08.2019, зареєстрованому в реєстрі за №634. Договір застави укладено між Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (позивачем). Приватний нотаріус Огороднік Ж.А. також в своїх поясненнях вказала на те, що вчинений нею виконавчий напис повністю відповідає вимогам законодавства України щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами України. Нотаріусом було дотримано умов вчинення виконавчих написів, а саме: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

27.01.2020 від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив, де позивач зазначив, що у відзиві не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві, якими обґрунтовуються підстави визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а більшість аргументів стосуються аналізу договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором поставки та не мають відношення до предмета спору - виконавчого напису нотаріуса. У відзиві стверджується про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки від 14.02.2019 та зазначається, що станом на 02.12.2019 позивач мав борг за поставлений товар перед відповідачем в розмірі 1945930,65 грн. На підтвердження цього відповідачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків за період січень-листопад 2019 року між позивачем та відповідачем, в якому зазначається сума заборгованості 1908073,39 грн. В оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса зазначена сума заборгованості 1945930,65 грн., з яких 1908073,39 грн. - вартість товару та 37857,26 грн. - відсотки за користування товарним кредитом. Таким чином позивач стверджує, що сторони не узгоджували даним актом звірки розрахунків станом на 02.12.2019 37857,26 грн. відсотків за користування кредитом, що, за твердженням позивача, свідчить про небезспірність вказаної в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса стягуваної суми.

Позивач наголошує на недотриманні відповідачем умов, передбачених п. 2.3.10 договору застави, згідно якого відповідач мав право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави після спливу 30 днів з моменту реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за Договором поставки така вимога Заставодержателя залишається незадоволеною.

Позивач ґрунтує свої позовні вимоги на тому, що лише після виконання цього пункту та спливу строків, зазначених в цьому пункті, виникають безспірність та підстави для вчинення виконавчого напису.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави. Відповідачем не виконано положень цього Закону і не зареєстровано звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у Державному реєстрі, до звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в позовній заяві та в наданих в судовому засіданні через свого представника поясненнях стверджував, що третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна не перевірила, чи було виконано всі умови договору застави, необхідні для вчинення виконавчого напису, а саме, чи виконано стягувачем вимоги п. 2.3.10 Договору, а також вимоги спеціального Закону про реєстрацію звернення стягнення у відповідному Державному реєстрі, а також дотримання Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" строків, вказаних в цьому пункті Договору.

27.01.2020 в судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, з підстав, у ньому наведених.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна в судове засідання 27.01.2020 не з`явилась. При цьому суд зазначає, що в своїх письмових поясненнях приватний нотаріус Огороднік Ж.А., посилаючись на значну робочу завантаженість, просила суд розглядати справу за її відсутності.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

14.02.2019 між відповідачем як постачальником, а також як заставодержателем за договором застави, та позивачем, який виступив як покупець та заставодавець, укладено договір поставки товару №БА-01783.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору поставки відповідач як постачальник взяв на себе зобов`язання поставити позивачу як покупцю товар виробничо-комерційного призначення, а саме засоби захисту рослин. Позивач як покупець зобов`язався сплатити відповідачу грошову суму, що складає вартість поставленого товару, на умовах визначених договором.

Згідно п. 2.2. договору поставки ціни товарів в національній валюті, залежно від умов придбання товару постачальником за відповідним контрактами, зазначаються у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1. договору поставки, вартість товару, строк/термін оплати вартості товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається сторонами у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додатку (специфікації) №1 від 04.03.2019 до договору поставки №БА-01783 від 14.02.2019, постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 23488,56 гри., з умовою сплати авансового платежу в розмірі 4697,71 грн. та оплати решти суми в розмірі 18790,85 грн. на умовах товарного кредиту в строк не пізніше 30.11.2019.

Відповідно до додатку (специфікації) №3 від 04.03.2019 до договору поставки №БА-01783 від 14.02.2019, постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 35512,44 грн., з умовою сплати авансового платежу в розмірі 7204,92 грн. та оплати решти суми в розмірі 28307,52 грн. на умовах товарного кредиту в строк не пізніше 30.11.2019.

Відповідно до додатку (специфікації) №5 від 20.06.2019 до договору поставки №БА-01783 від 14.02.2019, постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 69960,00 грн., з умовою сплати авансового платежу в розмірі 13992,00 грн. та оплати решти суми в розмірі 55968,00 грн. на умовах товарного кредиту в строк не пізніше 30.11.2019.

Відповідно до додатку (специфікації) №6 від 02.08.2019 до договору поставки №БА-01783 від 14.02.2019, постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 10065,90 грн. з умовою сплати авансового платежу в розмірі 2013,18 грн., та оплати решти суми в розмірі 8052,72 грн. на умовах товарного кредиту в строк не пізніше 30.11.2019.

Відповідно до додатку (специфікації) №7.1 від 09.08.2019 до Договору поставки №БА-01783 від 14.02.2019, постачальник зобов`язався поставити товар на загальну суму 2211292,68 грн. з умовою сплати авансового платежу в розмірі 442258,54 грн. та оплати решти суми в розмірі 1769034.14 грн. на умовах товарного кредиту в строк не пізніше 01.11.2019.

Підписання сторонами договору, специфікацій та поставки товару у передбачених ними обсягах підтверджується видатковими накладними (а.с. 38-54, т.1).

На забезпечення виконання зобов`язань покупця по договору поставки №БА-01783 від 14.02.2019, 22.08.2019 між Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" був укладений договір застави майбутнього врожаю, посвідчений третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. та зареєстрований в реєстрі №634.

За цим договором позивачем в заставу передано кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 451,2 т. Зазначений договір застави забезпечував виконання заставодавцем (позивачем) своїх зобов`язань перед відповідачем за договором поставки товару № БА-01783 від 14.02.2019.

Відповідно до п. 1.2. договору застави майбутнього врожаю, сторони оцінили предмет застави у 2210880,00 грн.

Пунктом 2.3.7. договору застави майбутнього врожаю від 22.08.2019 передбачено, що у разі невиконання або порушення виконання зобов`язань боржника за договором поставки та зобов`язань заставодавця за цим договором, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за договором поставки в повному обсязі за рахунок предмета застави, враховуючи суму заборгованості за поставлений товар, відшкодування збитків, штрафних санкцій, витрат, які виникли у зв`язку із примусовим стягненням заборгованості.

Також пунктом 2.3.10. договору застави майбутнього врожаю від 22.08.2019 передбачено, що заставодержатель має право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки така вимога Заставодержателя залишається незадоволеною (а.с. 32-37, т.1).

З наданого відповідачем обопільно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з січня по листопад 2019 року, вбачається наявність заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 1908073,39 грн. станом на 30.11.2019 (дату кінцевого строком проведення розрахунків за товар, отриманий згідно договору поставки та специфікацій).

Як слідує з акту № 5 від 13.11.2019 про проведення перевірки фактичної наявності майна та стану збереження майна, яке перебуває в заставі, підписаного заставодавцем і заставодержателем, станом на 13.11.2019 предмет застави - кукурудза на полях № 171-11823, загальною площею 48 га на території Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області була в наявності на полі.

05.12.2019 відповідач звернувся до третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни із заявою про вчинення оспорюваного у даній справі виконавчого напису. В своїй заяві відповідач зазначив, що:

14.02.2019 між Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" (заявник, постачальник, заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (покупець, заставодавець, боржник) було укладено договір поставки товару №БА-01783.

Згідно п. 1.1. Договору постачальник поставив товар покупцю, за який покупець зобов`язувався сплатити постачальнику грошову суму в повному обсязі в строк до 30.11.2019. Станом на 02.12.2019 покупець має борг за поставлений товар перед постачальником в розмірі: 1945930,65 грн., з яких: 1908 073,39 грн. - вартість товару та 37857,26 грн. - 19,2 % за користування товарним кредитом.

В заяві про вчинення виконавчого напису також було зазначено, що в забезпечення виконання договору між заявником і боржником був укладений договір застави майбутнього врожаю, посвідчений Огороднік Ж.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі № 634, за яким в заставу передано кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 451,2 тон. Заявником на адресу боржника надіслано лист-вимога від 19.11.2019 про неприпустимість порушення договірних умов та вимогою про їх негайне усунення. Станом на 02.12.2019 грошові зобов`язання боржником не виконано та від боржника не надходило будь-яких документів, звернень, повідомлень про невиконання своїх зобов`язань через настання обставин непереборної сили (форс-мажор).

Відповідно пункту 3.1 та пункту 3.3 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави вимоги за договором в повному обсязі в разі невиконання або порушення виконання умов договору або будь-яких умов договору застави. Строк, за який провадиться звернення - з 14 лютого 2019 року по 02 грудня 2019 року.

05.12.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна вчинила виконавчий напис на договорі застави майбутнього врожаю, зареєстрованому в реєстрі за №634, наступного змісту: "пропоную звернути стягнення на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (стягувач), місцезнаходження 21037, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Академіка Ющенка будинок 10, приміщення 134, Ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ "РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 380805, на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 451,20 тон, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" Місцезнаходження: 11162, Житомирська обл., Овруцький район, село Невгоди, Ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ 41099127, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 380269).

Кукурудза, передана в заставу Приватному підприємству "Фірма "Бершадь Агроплюс" за договором застави майбутнього врожаю, посвідченим Огороднік Жанною Анатоліївною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 22 серпня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі № 634 в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару № БА-01783 від 14 лютого 2019 року, укладеного між Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року.

У разі відсутності кукурудзи у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (повністю або частково), пропоную задовольнити вимоги Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс", та перерахувати суму згідно договору поставки товару №БА-01783 від 14 лютого 2019 року у розмірі 1 945 930,65 (один мільйон дев`ятсот сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 65 копійок, з яких 1 908 073,39 грн. - вартість товару та 37 857,26 грн. - відсотки за користування товарним кредитом, за наступними реквізитами: отримувач Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" (стягувач), місцезнаходження 21037, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Академіка Ющенка, будинок 10, приміщення 134, Ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ "РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 380805)".

Також виконавчим написом додатково стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" витрати на вчинення виконавчого напису у сумі 19500,00 грн.

Строк, за який провадиться стягнення - з 14 лютого 2019 року по 02 грудня 2019 року.

Таким чином, згідно даного виконавчого напису звернуто стягнення на предмет застави - кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 451,2 тон, що знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" в рахунок погашення заборгованості за договором поставки товару №БА-01783 від 14.02.2019.

Позивач, ставлячи вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вказує, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Огороднік Ж.А. з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, не дотримано тридцятиденного строку з моменту надіслання вимоги про порушення зобов`язань. Вказані обставини стали підставою даного позову.

Розглядаючи позов по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

В даному спорі забезпечене заставою зобов`язання виникло у позивача з Договору поставки перед позивачем - оплатити поставлений товар, а похідним зобов`язанням позивача перед відповідачем - забезпечити виконання первісного зобов`язання за рахунок майбутнього врожаю позивача.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 19 Закону України "Про заставу" передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Абз. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (надалі - Закон) до забезпечувальних обтяжень, зокрема, належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса, в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02.09.1993 №3425-XII "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат").

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначає Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють заборгованість. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відтак, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд зазначає, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (постанова Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 405/1015/17).

З наведених норм вбачається, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за умови додержання одночасно таких умов: наявність документу, за яким вчиняється виконавчий напис, в переліку, затвердженому Кабінетом міністрів України, безспірність вимог та сплив не більше одного року з дня виникнення права вимоги у відносинах між юридичними особами. Недодержання вказаних умов виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом , а вчинений без додержання вказаних вимог виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

В силу положень п. 1 Постанови КМУ від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" стягнення заборгованості на підставі виконавчих написів нотаріусів здійснюється на підставі нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Вказаним пунктом Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Позивач не надав суду доказів, які підтверджують виконання ним грошових зобов`язань перед відповідачем по оплаті заборгованості за товар, поставлений згідно договору поставки товару № БА-01783 від 14.02.2019.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 № 1255-IV (з наступними змінами та доповненнями) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Така вимога узгоджується з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Великою палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц було наголошено, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі ст. 28 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

У постанові Великою палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц наголошено, що Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави. Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано ст. 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якої Держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження. Натомість відповідач та третя особа не надали суду доказів про реєстрацію в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також відповідачем недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Ухилення Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" від реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження свідчить про недотримання відповідачем 30-денного строку для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що, в свою чергу, унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до п. 2.3.10 договору застави, відповідач мав право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки так вимога заставодержателя залишається незадоволеною.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц дійшла висновку, що відсутність у Законі України "Про нотаріат" та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його не скасовано виданим пізніше загальним актом.

Проте, в порушення вищенаведених вимог чинного законодавства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави за відсутності відомостей про дотримання відповідачем умов п. 2.3.10 договору застави та норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що, відповідно до вищенаведених висновків суду, унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п.30 від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" шляхом визнання виконавчого напису від 05.12.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною та зареєстрованого в реєстрі за № 906, таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Окрім того, суд відзначає, що ухвалою суду від 26.12.2019 у справі № 902/1115/19 було вжито заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатолієвною та зареєстрованого в реєстрі за № 906.

Разом з тим, враховуючи ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, згідно положень ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05.12.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за № 906.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10/134, м. Вінниця, 21037; ідентифікаційний код 13339958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (с. Невгоди, Овруцький район, Житомирська область, 11162; ідентифікаційний код 41099127) 1921,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 960,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірники повного тексту судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 31 січня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Центральний, 1, м. Дубно, Рівненська область, 35601)

3 - відповідачу (вул. Академіка Ющенка, 10/134, м. Вінниця, 21037)

4 - третій особі - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А.

(вул. Петрозаводська, 2А, прим. 109, м. Київ, 03035)