Рішення № 87271051, 13.01.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/11480/19

Провадження № 2-а/643/9/20

13.01.2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Накеурі І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста–інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Тарана Євгена Євгеновича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Харківська міська рада, про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати дії головного спеціаліста–інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Тарана Є.Є. (далі – відповідач) щодо складення постанови про адміністративне правопорушення серії АА № 002213 від 09.07.2019 року протиправними; постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 002213 від 09.07.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. скасувати, провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою головного спеціаліста–інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Тарана Є.Є. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху України, зокрема, здійснення зупинки на пішохідному переході. Відповідач, привласнивши собі функції виконавчої влади щодо державного управління у сфері дорожнього руху, неправильно розкривши для себе зміст ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до яких державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вийшов за межі Конституції і законів України. Делегування функцій правоохоронних органів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, є порушенням конституційної засади поділу державної влади. Нерозуміння відповідачем, як некомпетентним суб`єктом у сфері дорожнього руху, сутності поняття «адміністративне правопорушення», його ознак та особливостей, характеристики елементів складу адміністративного правопорушення, та перебирання на себе повноважень поліції, призвело до виникнення спірної постанови. Позивачу невідомі обставини, які вважаються встановленими відповідачем, як некомпетентним суб`єктом у сфері дорожнього руху, про начебто порушення позивачем правил дорожнього руху щодо зупинки чи стоянки належного на праві загальної сімейної власності автомобіля, який перебуває у користуванні як близьких родичів, так і знайомих позивача. Також позивачу невідомі обставини, які вважаються встановленими відповідачем, як некомпетентним суб`єктом у сфері дорожнього руху, щодо начебто порушення ним правил паркування належного на праві загальної сімейної власності автомобіля, який перебуває у користуванні як близьких родичів, так і знайомих позивача. Крім того, відповідачем не було враховано такої підстави для зупинки, як у випадку надання переваги в русі, вимушена зупинка та дорожня обстановка (а.с. 1-3).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 6).

06.08.2019 року відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування зазначено наступне. З приводу тверджень позивача відносно того, що інспектор з паркування як працівник органу місцевого самоврядування не є уповноваженою особою на розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері, зокрема, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів та що такі повноваження належать органам Національної поліції України, то за доводами відповідача інспектор з паркування уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 3 ст. 122 КУпАП у частині порушень правил зупинки, стоянки транспортних засобів. Постановою від 09.07.2019 року серії АА № 002213 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 09.07.2019 року о 10:14 год. на Театральному майдані навпроти будинку № 2-А по вул. Гоголя у м. Харкові на транспортному засобі «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на пішохідному переході, чим порушив вимоги п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, не установив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Дана обставина підтверджується фотофіксацією, здійсненою відповідачем в місті зупинки позивача на пішохідному переході. Доказів вимушеної зупинки позивачем не надано. Як вбачається з фотофіксації обставин правопорушення, водій транспортного засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку з лівої сторони дороги по майдану Театральному неподалік від перехрестя з вул. Гоголя у м. Харкові та залишив автомобіль. Надання переваги в русі передбачає зупинку для виїзду іншого транспортного засобу з прилеглої території, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо. У даному випадку дорожня обстановка та зупинка вказаного транспортного засобу на пішохідному переході в крайній лівій смузі руху проїзної частини дороги за відсутності на ній інших транспортних засобів, що рухаються поблизу, не потребувала надання переваги в русі. Відповідальна особа ОСОБА_1 встановлений за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів як власник транспортного засобу «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 . До Єдиного державного реєстру транспортних засобів не внесено відомостей щодо належного користувача або користувачів вищевказаного транспортного засобу. Таким чином, позивач не скористався своїм правом внесення відомостей щодо належного користувача/користувачів транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. У спірних правовідносинах протокол про адміністративне правопорушення не складається. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Технічні можливості не дозволяли встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, на місці вчинення вищевказаного правопорушення, тому відповідачем розміщено на лобовому склі транспортного засобу повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності від 09.07.2019 року серії АА № 002213. Після встановлення відповідальної особи, тобто 09.07.2019 року о 14:30 год. відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії АА № 002213, яка відповідно до ч. 7 ст. 279 КУпАП протягом трьох днів з дня її винесення, а саме 11.07.2019 року, направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу позивача, та 16.07.2019 року була ним отримана. Таким чином, зазначена постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону (а.с. 21-31).

23.09.2019 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що ані у відзиві на позов, ані у додатках до нього не зазначено та не повідомлено про: виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку, затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах м. Харкова автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; забезпечення розміщення, обладнання та функціонування в межах м. Харкова майданчиків для паркування, кількість місць для паркування на яких має становити не менш як 10 % кількості населення для м. Києва та не менш як 5 % кількості населення для міст Севастополя, Сімферополя та міст, що є обласними центрами. Тобто відповідачем не надано жодного документу щодо здійснення повноважень у сфері благоустрою у м. Харкові, зокрема, визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій у м. Харкові, у тому числі, облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів, озеленення таких територій. До того ж у відзиві на позов відповідач доводить протиправне привласнення функції державної влади щодо державного управління у сфері дорожнього руху, зокрема за твердженням відповідача він здійснює: контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично–дорожній мережі; забезпечує безпеку дорожнього руху поза майданчиками для паркування. Таким чином, відповідач довів, що він в порушення Постанови КМУ «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» від 03.12.2009 року № 1342 та ст. 19 Конституції України взагалі не здійснює контроль за станом благоустрою та утриманням майданчиків для паркування (а.с. 83-84).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2019 року клопотання ОСОБА_1 про витребування письмових доказів – повернуто ОСОБА_1 ; заяву Харківської міської ради про вступ в справу в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – залишено без руху, роз`яснено Харківській міській раді право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2019 року поновлено Харківській міській раді строк на подання заяви про вступ в справу в якості третьої особи, Харківську міську раду залучено в справу в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 94-96).

16.10.2019 року від представника Харківської міської ради надійшли письмові пояснення, зміст яких в цілому аналогічний поясненням, наданим у відзиві на позовну заяву відповідача (а.с. 99-109).

15.11.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в яких він зазначає, що ані у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, ані у додатках до них не зазначено та не повідомлено про: виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку, затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах м. Харкова автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; забезпечення розміщення, обладнання та функціонування в межах м. Харкова майданчиків для паркування, кількість місць для паркування на яких має становити не менш як 10 % кількості населення для м. Києва та не менш як 5 % кількості населення для міст Севастополя, Сімферополя та міст, що є обласними центрами. Тобто третьою особою не надано жодного документу щодо здійснення повноважень у сфері благоустрою у м. Харкові, зокрема визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій у м. Харкові, у тому числі облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів, озеленення таких територій. До того ж в поясненнях третя особа доводить протиправне привласнення функції державної влади щодо державного управління у сфері дорожнього руху, зокрема за твердженням відповідача він здійснює: контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично–дорожній мережі; забезпечує безпеку дорожнього руху поза майданчиками для паркування. Таким чином, як відповідач, так і третя особа довели, що вони, в порушення Постанови КМУ «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» від 03.12.2009 року № 1342 та ст. 19 Конституції України, взагалі не здійснюють контроль за станом благоустрою та утриманням майданчиків для паркування. Терміни «зупинка», «стоянка» та «паркування» є окремими об`єктами правового регулювання. Наявність у посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, не може бути передана правоохоронним органом органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам. Інкримінування позивачу третьою особою вчинення адміністративного правопорушення свідчить про прогресування у органі місцевого самоврядування правового нігілізму, зокрема протиправне привласнення органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами функцій виконавчої влади щодо державного управління у сфері дорожнього руху (а.с. 132-135; а.с. 142-143).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 13.01.2020 року не з`явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 144).

Відповідач - головний спеціаліст–інспектор з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Таран Є.Є. в судове засідання 13.01.2020 року та в попередні судові засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність, суду не надав.

Представник Харківської міської ради в судове засідання 13.01.2020 року не з`явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявку суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях заперечував проти заявлених позовних вимог.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України також передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення законодавства України щодо необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, а також ту обставину, що відповідач та третя особа належним чином викликались в судове засідання, про наявність поважних причин неявки суд не повідомляли, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в судовому засіданні 13.01.2020 року за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які надавались в попередніх судових засіданнях, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів серії АА № 002213 від 09.07.2019 року, ОСОБА_1 09.07.2019 року о 10:14 год., керуючи транспортним засобом «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , по Театральному майдану навпроти будинку № 2-А по вул. Гоголя у м. Харкові здійснив зупинку на пішохідному переході, чим порушив п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні порушення (далі – КУпАП), у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Згідно п.п. «г» п. 15.9 ПДР України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Частиною першою ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність в тому числі за порушення правил зупинки.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з положень ст. 251, 252, 279 КУпАП, орган (посадова особа), розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, в тому числі надає оцінку зібраним доказам.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішеннях від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З наданих відповідачем та третьою особою доказів судом встановлено, що автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений з порушенням встановлених правил. Так, як вбачається з фотокарток, вказаний автомобіль був припаркований впритул до пішохідного переходу, при цьому передня частина бамперу автомобіля знаходилась безпосередньо на дорожній розмітці (горизонтальних лініях), якою позначається пішохідний перехід (а.с. 37-39; а.с. 116-117). Розташування на вказаній ділянці пішохідного переходу підтверджується паспортом розташування знаків дорожнього руху по майдану Театральному в м. Харкові (а.с. 40-42: а.с. 118-120).

За таких обставин суд вважає доведеним факт зупинки вказаного вище автомобіля з порушенням вимог п.п. «г» п. 15.9 ПДР України.

Разом з тим особливістю даної категорії справ є специфіка доказування вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з примітки до ст. 122 КУпАП, суб`єктом вказаного правопорушення, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) – є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Частиною першою ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

З матеріалів справи, а також пояснень представника Харківської міської ради вбачається, що вказане вище правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки. На момент фіксації правопорушення особа, яка керувала транспортним засобом, була відсутня. Враховуючи наведене, відповідач після фіксації правопорушення здійснив дії, спрямовані на встановлення власника вказаного вище автомобілю за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Згідно даних вказаного реєстру, власником автомобіля виявився позивач, в зв`язку з чим відносно нього в подальшому складено оскаржувану постанову.

Таким чином, виходячи з положень ст. 14-2, 122 КУпАП, до предмету доказування в даній справі відноситься в тому числі доведення того, що саме позивач є особою, за якою зареєстрований автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Виходячи з положень ч. 2 ст. 77, ч. 1 ст. 9, ст. 73-76 КАС України, доведення вказаної вище обставини, а саме надання суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б своїй сукупності дозволили суду встановити факт перебування автомобіля у власності або користуванні позивача, та, як наслідок - дійти висновку про його винуватість, покладається на відповідача як на суб`єкта владних повноважень, який на засадах змагальності, диспозитивності та рівності учасників зобов`язаний довести правомірність оскаржуваної постанови.

Доказами реєстрації вказаного автомобіля за позивачем можуть бути, зокрема, дані Єдиного державного реєстру транспортних засобів Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, а саме роздруківка з вказаного реєстру з відповідними даними щодо власника транспортного засобу.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази того, що автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за позивачем, суду ані відповідачем, ані третьої особою у встановлений законодавством України строк не надані.

В подальшому ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року в задоволенні заяви представника Харківської міської ради про встановлення додаткового строку для подання Роздруківки з Єдиного державного реєстру транспортних засобів Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України та Роздруківки з реєстру адміністративних правопорушень – відмовлено. Мотиви відмови наведені у вказаній ухвалі.

Згідно ч. 8 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За таких обставин у суду відсутні підстави приймати до розгляду Роздруківку з Єдиного державного реєстру транспортних засобів Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України з даними щодо власника автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем та третьої особою не доведений факт реєстрації автомобіля за позивачем, а відтак – не доведений обов`язок останнього нести адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення.

При цьому суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі № 712/12830/16-а.

Пояснення представника третьої особи відносно того, що належність автомобіля позивачу була встановлена за даними вказаного вище реєстру, виходячи з положень ч. 2 ст. 72 КАС України, не є джерелом доказів в даній справі.

Відзив на позов та письмові пояснення третьої особи, в яких також міститься інформація щодо встановлення належності автомобіля позивачу, судом не можуть бути оцінені в якості письмових доказів, оскільки вказані документи, виходячи з положень ст. 72, 94, 159 КАС України, є заявами по суті справи, а не засобами доказування.

Позивач в позовній заяві та заявах по суті справи не визнавав факт належності автомобіля йому особисто, оскільки зазначав, що автомобіль належить на праві загальної сімейної власності, без конкретизації особи, яка є його власником згідно реєстраційних документів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем та третьою особою всупереч вимог ст. 77 КАС України не доведено правомірність оскаржуваної постанови в частині наявності підстав для притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення саме позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними суд відмовляє з таких підстав.

Способи захисту порушених прав позивачів в даній категорії справ визначені положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою по відношенню до інших норм вказаного Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення судом за наслідками розгляду даної категорії справ рішення про визнання дій протиправними.

Крім того, виходячи із змісту позовних вимог та особливостей даної категорії справ, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Оцінюючи інші доводи та аргументи учасників справи, суд керується таким.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Враховуючи підстави, з яких суд дійшов висновку щодо недоведення правомірності оскаржуваної постанови, суд не вбачає необхідності надавати детальну оцінку іншим доводам та аргументам учасників справи.

Разом з тим суд вважає, що посилання позивача на норми ч. 1 ст. 38 КУпАП, на положення Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конституції України, на численні рішення Європейського суду з прав людини, принципи юридичної визначеності та диспозитивності, якими він обґрунтовував закінчення строків застосування адміністративного стягнення та необхідність у зв`язку з цим закрити провадження у справі (а.с. 81-82), судом не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки в даній справі не вирішується питання щодо накладення адміністративного стягнення, а розглядається питання правомірності оскаржуваної постанови. Відповідно, закінчення строків накладення адміністративного стягнення, визначених ч. 1 ст. 38 КУпАП, не може бути підставою для закриття провадження в даній справі, яка розглядається за правилами, визначеними КАС України.

Посилання позивача на відсутність у відповідача повноважень на винесення оскаржуваної постанови, не можуть бути визнані судом обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить в тому числі уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Аналогічні положення містяться в абзаці третьому п.п. 7-1 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно яких до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать в тому числі уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Такі випадки визначені ч. 3 ст. 219 КУпАП, згідно якої від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і шостою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

З наданих відповідачем та третьою особою доказів, зокрема Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 701 від 10.10.2018 року, Розпорядження № 611/2а від 10.05.2019 року «Про призначення на посаду та присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування» вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на посаді головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 32-33; а.с. 110-112).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Відповідно, суд вважає обґрунтованими аргументи відповідача та третьої особи, які посилались на наявність у відповідача повноважень розглядати вказану категорію справ про адміністративні правопорушення.

Аргументи позивача відносно того, що відповідач не довів здійснення повноважень у сфері благоустрою та не здійснює контроль за станом благоустрою та утриманням майданчиків для паркування, не можуть бути визнані судом такими, що свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки не спростовують висновків суду щодо зупинки автомобіля з порушенням встановлених правил та наявності у відповідача повноважень накладати на винних осіб адміністративне стягнення за вказане правопорушення.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 241-246, 286, 293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до головного спеціаліста–інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Тарана Євгена Євгеновича (місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, буд. 7), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Харківська міська рада (місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243), про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів серії АА № 002213, винесену головним спеціалістом–інспектором з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Тараном Євгеном Євгеновичем, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В позовних вимогах про визнання дій головного спеціаліста–інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Тарана Євгена Євгеновича протиправними – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 30.01.2020 року.

Суддя Д.А. Крівцов