Рішення № 87266074, 30.01.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1564/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боянської сільської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернувся в суд з позовом до Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просив:

- скасувати рішення Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 13 листопада 2019 року №3/13-1/36.19 про розгляд заяви щодо передачі земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Боянську сільську раду Новоселицького району Чернівецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

1. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 6 листопада 2019 року звернувся до відповідача з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , в якому зазначив орієнтовний розмір земельної ділянки та цільове призначення. Також, до заяви додано графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки. Проте, рішенням від 13 листопада 2019 року Боянська сільська рада відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Посилаючись на норми Земельного кодексу України позивач вважає, що відповідачем не наведено жодних правових підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відтак рішення на думку позивача є протиправним.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Звертав увагу суду на те, що на час звернення позивача до відповідача, з метою отримання вказаного вище дозволу, не було визначено спадкоємців господарства по АДРЕСА_1 № АДРЕСА_1 . А тому, орган місцевого самоврядування не відмовив у задоволенні такої заяви, а лише утримався від надання такого дозволу.

Окремо зазначив, що станом на жовтень-листопад 2019 року в період звернення позивача на адресу відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за даними по господарської книги, на території господарства розташований житловий будинок загальною площею 54 к.м. та житловою площею 46 кв.м. Разом з тим, у відповідача відсутні будь - які дані щодо оформлення права на спадщину на спірну земельну ділянку та розташоване на ній господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертав також увагу суду на те, що при поданні позивачем на адресу відповідача клопотання про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, останнім роз`яснено позивачеві про необхідність подання підтверджуючих документів про прийняття спадщини, а саме на господарство ( житловий будинок ) по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 , чи його частини.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 17.12.2019 року ухвалою суду відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

2. 27.12.2019 року ухвалою суду заяву Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без задоволення.

ІІІ. СУДОМ ВСТАНОВЛЕНІ ТАКІ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач звернувся до Боянської сільської ради з клопотання від 05.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , до клопотання додано графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки. (а.с.5,6)

2. 13 листопада 2019 року рішенням Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №3/13-1/36.19 «Про розгляд заяви щодо передачі земельної ділянки у власність», вирішено утриматись в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у власність позивачеві, до визначення спадкоємця згідно чинного законодавства. (а.с.7)

3. Відповідно до даних облікової картки об`єкта погосподарського обліку, в період 1991 - 2010 роки в господарстві по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок загальна площа 60 кв.м. з житловою площею 45 кв.м., а у 2016 році до 2019 року (включно) в даному господарстві вказано розташування житлового будинку загальною площею 54 кв.м. з житловою площею 46 кв.м. До 15.04.1991 року господарство по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 відносилось до типу колгоспних дворів. В даному будинку, крім інших осіб, були також зареєстровані та проживали ОСОБА_2 - рідний брат позивача та ОСОБА_2 - рідна сестра позивача.

У Боянської сільської ради відсутні дані про частки ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , як членів колишнього колгоспного двору, в майні колишнього колгоспного двору ( вулиця Мічуріна 21 ), про їх відмову від таких часток, про визнання їх такими, що втратили право на майно колгоспного двору або інші відомості, які спростують їх право в майні двору по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_1 .

АДРЕСА_2 - 2010 роках померли батьки позивача, на час їх смерті в житловому будинку по АДРЕСА_1 в селі Бояни були зареєстровані та проживали позивач та його рідний брат ОСОБА_3 . (а.с.25-32)

VI. ДАЮЧИ ОЦІНКУ СПІРНИМ ПРАВОВІДНОСИНАМ, СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА.

1. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 6 і 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, вищевказаними нормами передбачено вичерпний перелік документів, які подаються громадянами, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок та строки розгляду клопотань по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначений у ст. 118 ЗК України орган уповноважений розглядати ці питання, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Крім того, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Боянської сільської ради з клопотання від 05.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,25 га. До клопотання додано графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки. (а.с.5,6)

13 листопада 2019 року рішенням Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №3/13-1/36.19 про розгляд заяви щодо передачі земельної ділянки у власність, вирішено утриматись в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у власність позивачеві до визначення спадкоємця згідно чинного законодавства.

Водночас слід зазначити, що по свої правовій суті та змісту оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачеві в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва., оскільки станом на час розгляду поданого клопотання майно наявне за вказаною адресою не успадковане.

Наведені обставини вказують на те, що відповідачем не вказано підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виключний перелік яких встановлений у частині 7 статті 118 ЗК України. Натомість, орган місцевого самоврядування вдався до інших питань, які стосуються спадкування майна, що в призмі надання дозволу на розробку проекту землеустрою немає нічого спільного, оскільки, як зазначалось вище - отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Слід також зазначити і про те, що у оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено жодних інших зауважень щодо поданих позивачем документів.

З огляду на наведене вище, та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 34 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР встановлено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

З огляду на наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як зазначалось вище, відповідач приймаючи спірне рішення не навів жодних законних мотивів та підстав відмови у задоволенні клопотання позивача.

Відповідно до наведених вище норм права, щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Розглядаючи вказаний спір, суд з огляду на те, що відповідач правомірними аргументами не мотивував спірне рішення - не має можливості перевірити: відповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту, або ж іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Іншими словами, повноваження органу місцевого самоврядування в даних правовідносинах обумовлене певним обов`язком у перевірці та оцінюванні поданого клопотання з урахуванням наведених вище критеріїв, і прийняття одного з варіантів рішень: мотивована відмова або ж задоволення клопотання.

Наділивши орган місцевого самоврядування певними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. При цьому, таке рішення має бути мотивованим і відповідати вимогам нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено статтею 245 КАС України.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб.

З метою захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, керуючись положеннями ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, виходячи із наведених вище висновків є - зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача, та прийняти мотивоване рішення за результатами розгляду цього клопотання у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що під час повторного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки він зобов`язаний розглянути вказане клопотання враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням висновків суду, які наведені вище.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

1. Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

2. Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1538,00 грн, як за дві позовні вимоги (квитанція 46682239 від 16.12.2019 року). Разом з тим, по своїй суті заявлені дві позовні вимоги позивача випливають одна з іншої, і стосуються одних і тих же правовідносин щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

3. Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України “Про судовий збір”, а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 769,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України (з розрахунку 1538,00 грн - 768,40 = 769,60 грн).

3. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати – судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Боянської сільської ради задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 13 листопада 2019 року №3/13-1/36.19 про розгляд заяви щодо передачі земельної ділянки у власність.

3. Зобов`язати Боянську сільську раду Новоселицького району Чернівецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Боянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.

5. Повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 769,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с.Бояни,Новоселицький район, Чернівецька область,60321 НОМЕР_1 )

Відповідач - Боянська сільська рада (с.Бояни,Новоселицький район, Чернівецька область,60321, Код ЄДРПОУ 04417576)

Суддя О.В. Боднарюк