Рішення № 87266039, 30.01.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року справа № 580/3947/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 02.03.2017 № Ф-4229-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є фізичною особою-підприємцем та пенсіонером, а тому звільнений від сплати єдиного внеску нарахованого відповідно до оскаржуваної вимоги.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 16.12.2019 відповідачем подано до суду відзив, в якому відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки суми самостійно визначеної бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована податковим органом відповідно до вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, є правомірною і скасуванню не підлягає.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису: 2 026 000 0000 005928.

06.02.2017 позивачем подано до контролюючого органу звіт щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 рік.

За результатом поданого звіту відповідач сформував і надіслав позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2017 № Ф-4229-17, відповідно до якої загальна сума боргу з єдиного внеску станом на 28.02.2017 становить 3 797 грн 64 коп.

Вказана вимога направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся 17.04.2017 з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

У подальшому простим листом на адресу позивача надійшов лист Управління обслуговування громадян Черкаського відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.09.2019 № 82788/05-02, адресований просто фізичній особі-підприємцю, в якому зазначено про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

18.10.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Черкаській області із заявою, в якій вказав, що відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” звільнений від сплати єдиного внеску, а тому просить прийняти рішення щодо виключення з числа боржників зі сплати ЄСВ.

Листом від 23.10.2019 № 1659/23-00-50-33-13 Головне управління ДПС у Черкаській області повідомило позивача, що суми самостійно визначеної бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.

З доданих до позовної заяви документів, вбачається, що спірну вимогу отримано позивачем супровідним листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.11.2019 № 6241/23-0010-02-019.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.03.2017 №Ф-4229-17 протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)

Відповідно до п.2 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI ).

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI та пп. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції № 449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по - перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд вказує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи - підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції № 449.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, подання особою "звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія по інвалідності довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Доказів укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування сторони суду не надали та не назвали.

А відтак, суд висновує, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску за 2016 рік.

Відповідно до приписів п. 4 розділу VІ Інструкції № 499 на підставі звіту платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи орган доходів і зборів формує вимогу про сплату боргу (недоїмки) та надсилає її у визначені законом строки на адресу боржника.

Згідно наявних в матеріалах справи даних інтегрованої картки платника податків позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, станом на 09.02.2017 обліковуються операції щодо самостійного нарахування платником податків єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3 797 грн 64 коп., згідно зі звітом № 1700034897 від 06.02.2017, з терміном сплати 09.02.2017.

Отже, суд вважає, що відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом, проте без урахування тієї обставини, що позивач має законне право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування.

Щодо посилання сторони відповідача на те, що Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Пунктом 6 розділу VI Інструкції № 499 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у випадку її скасування судом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (ч.2 ст.77 КАС України)

Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування спірної вимоги.

При цьому, суд зазначає, що згідно зіст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справіЧахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, щостаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутностінебезпідставної заявиза Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бутиефективнимяк у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі"Афанасьєв проти України"від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги з єдиного внеску не дозволить ефективно захистити порушені права позивача, оскільки скасування даного рішення відповідача не є підставою для виключення з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки з єдиного внеску у сумі 3 797 грн 64 коп.

А тому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 шляхом виключення операції від 09.02.2017 щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування № 1700034897 від 06.02.2017 на суму 3 797 грн 64 коп.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

Таким чином, на підставі викладеного вище, з огляду на підстави та предмет спору, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправним і скасування рішення — задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 02.03.2017 № Ф-4229-17 про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 3 797 грн 64 коп.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 шляхом виключення операції від 09.02.2017 щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування № 1700034897 від 06.02.2017 на суму 3 797 грн 64 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький