Рішення № 87265711, 28.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р. Справа №480/4691/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Луніки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про стягнення середнього заробітку та компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області в якому просить:

- стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 5 265,00 грн. за період з 04 жовтня 2013 року по 05 грудня 2013 року;

- стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати в розмірі 8 945,23 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 818/7641/13-а задоволено позов ОСОБА_1 до Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області поновлено його на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Однак, посадовими особами Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області постанову суду в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць не виконано своєчасно.

Лише 06 грудня 2013 року наказом Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області № 55-0 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора юридичного сектора Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, середній заробіток виплачено тільки за період з 06 серпня 2013 року по 03 жовтня 2013 року.

Позивач зазначає, що Роменською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області йому не нараховано та не виплачено середній заробіток за період з 04 жовтня 2013 року по 05 грудня 2013 року, тобто за час затримки виконання рішення суду, а також не утримано податки та не сплачено єдиний соціальний внесок, внаслідок чого він втратив страховий стаж за цей період.

Також позивач вважає, що за період невиплати заробітної плати, підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 5 265,00 грн. та компенсація у розмірі 8 945,23 грн. (всього 14 210,23 грн.).

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Представник відповідача надав суду клопотання про залишення позову без розгляду, проти якого позивач заперечував про що зазначив в письмовій заяві.

Ухвалою суду було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

В подальшому представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечував з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 Роменську ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДФС у Сумській області. Майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акту, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Відповідно до передавального Акту від 11.02.2019р. відсутні будь-які відомості про передачу ГУ ДФС у Сумській області будь-яких зобов`язань щодо невиплачених грошових сум. Також, відсутні відомості про те, що вказані вимоги були пред`явлені Позивачем до ліквідаційної комісії та нею були відхилені.

Враховуючи вказане, відповідач вважає, що будь-які вимоги Позивача по зобов`язанням Роменської ОДПІ, що не були ним пред`явлені до ліквідаційної комісії вважаються погашеними. Також, ГУ ДФС у Сумській області не може нести будь-якої відповідальності за зобов`язаннями Роменської ОДПІ, що не були передані згідно передавального акту.

Щодо вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати відповідач зазначає, що чинне законодавство передбачає виплату компенсацію за втрату частини доходів лише на суму доходів, що були нараховані громадянину, тобто на кредиторську заборгованість підприємства перед громадянином.

В даному випадку, ГУ ДФС у Сумській області та Роменська ОДПІ не здійснювало нарахування Позивачу будь-якого доходу за вказаний Позивачем період.

Ухвалою суду було призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Роменської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби від 05 серпня 2013 року № 42-0 ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу Роменської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби на підставі п.1 ч.І ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 10).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 818/7641/13-а задоволено позов ОСОБА_1 до Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області (як правонаступника Роменської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби), поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.11 – 15).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі № 818/7641/13-а апеляційну скаргу Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду - без змін (а.с. 16 – 19).

Рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.І ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній у 2013 році) підлягало негайному виконанню в частині присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді, про що було зазначено в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 818/7641/13-а.

Разом з тим, ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного державного інспектора юридичного сектора Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області - 06 грудня 2013 року, відповідно до наказу Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області № 55-0 (а.с. 20).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній у 2013 році) одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній у 2013 році) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній у 2013 році) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, відповідно до перелічених норм законодавства, у Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області виник обов`язок негайно виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Суд зазначає, що обов`язок виконати рішення про поновлення на роботі виникає незалежно від того, чи звертався позивач у даній справі до органу Державної виконавчої служби України про примусове виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний суд в постановах від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц (провадження № 61-24060св18), від 18 липня 2019 року у справі № 809/4462/15 (провадження №К/9901/33350/18).

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, враховуючи те, що Роменською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області допущено затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, у відповідача виник обов`язок щодо виплатити середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Враховуючи, що постанова суду у справі № 818/7641/13-а від 03 жовтня 2013 року про поновлення позивача на займаній посаді фактично виконана 06 грудня 2013 року, позивач з вини Роменської ОДПІ перебував у вимушеному прогулі з 04 жовтня 2013 року по 05 грудня 2013 року, що складає 45 робочих дні (у жовтні 2013 року - 20 робочих днів, у листопаді 2013 року - 21 день, у грудні 2013 року 4 робочих дні).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Під час розгляду справи № 818/7641/13-а Сумським окружним адміністративним судом встановлено, що згідно довідки Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на день звільнення у 2013 році становив 117 грн. 00 коп.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 5 265,00 грн. (117,00 грн. х 45 днів = 5 265,00 грн.).

При цьому суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 311 від 06 серпня 2014 року «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Роменську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області реорганізовано шляхом приєднання до Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області. Відповідно до п.1 Положення про Роменську ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, затверджене наказом Державної фіскальної служби України № 202 від 27 березня 2017 року, Роменська ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Роменської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області.

У травні 2018 року з метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» та на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 10 травня 2018 року № 295 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Сумській області» розпочато реорганізацію Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Сумській області. 10 травня 2019 року до ЄДРПОУ внесено запис № 16311120011001558 про припинення Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області як юридичної особи.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління ДФС у Сумській області, затверджене наказом Державної фіскальної служби України № 80 від 01 лютого 2019 року, Головне управління ДФС у Сумській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області.

На час розгляду справи Головне управління ДФС у Сумській області як юридичну особу публічного права не припинено, відтак саме з Головного управління ДФС у Сумській області, як правонаступника Роменської ОДПІ підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому посилання відповідача на те, що будь-які вимоги позивача по зобов`язанням Роменської ОДПІ, що не були ним пред`явлені до ліквідаційної комісії відповідно до вимог Цивільного кодексу України вважаються погашеними та ГУ ДФС у Сумській області не може нести будь-якої відповідальності за зобов`язаннями Роменської ОДПІ, що не були передані згідно передавального акту, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, в даному випадку - трудового, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Суд зазначає, що питання стягнення середнього заробітку у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника врегульовано нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з частиною другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частиною другою статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Також, право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

У свою чергу, середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Згідно частини 3 пункту 2 Порядку збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, аналіз наведених правових актів, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час вимушеного прогулу, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17, адміністративне провадження № К/9901/49937/18).

Суд зазначає, що в межах цієї справи предметом спору є питання щодо порушення з боку відповідача законодавства про оплату праці працівника пов`язаного з незаконним звільненням та необхідністю виплати заробітної плати в його середньому значенні за період вимушеного прогулу (невиконання рішення суду про поновлення на посаді).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 5265,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати в розмірі 8 945,23 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (Закон №2050-III) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати нараховується у зв`язку з порушенням строків її виплати, тобто вже нарахованої суми заробітної плати, але не виплаченої в строки, передбачені чинним законодавством.

Отже, з аналізу вказаного Закону №2050-III вбачається, що для здійснення компенсації доходу необхідна наявність декількох умов, зокрема: дохід має бути нарахований але не виплачений та грошовий дохід не повинен мати разового характеру.

Позивачем заявлена вимога про нарахування та виплату компенсації щодо оспорюваної суми, яка позивачу не була нарахована. Більш того спір щодо стягнення середнього заробітку за вказаний період буде вирішений тільки за наслідками розгляду даної справи та обов`язок щодо виплати заробітку за вимушений прогул за спірний період виникне у відповідача з дати набрання законної сили рішенням у даній справі. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 21 березня 2019 року у справі №826/2863/17, адміністративне провадження №К/9901/23599/18.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати в розмірі 8 945,23 грн. є передчасними та задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних з прибуттям до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

З матеріалів справи суд вбачає, витрати позивача пов`язані з прибуттям до суду належним чином підтверджені копіями квитків (оригінали яких було оглянуто судом в судовому засіданні) : 3 шт. на загальну суму 292,10 грн. (а.с. 90 – 91). Відтак, відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 292,10 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про стягнення середнього заробітку та компенсації – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 5 265,00 грн. за період з 04 жовтня 2013 року по 05 грудня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) судові витрати у розмірі 292,10 грн. (двісті дев`яносто дві гривні 10 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.01.2020 року.

Суддя В.О. Павлічек