Ухвала суду № 87265380, 29.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 січня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/418/20

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення коштів невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просить суд стягнути з відповідача невиплачену при звільненні вихідну допомогу в розмірі 12229,85 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнені.

Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 4-5 частини п`ятої статті 160 вказаного Кодексу в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, а предметом адміністративного позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. При цьому, матеріально-правові вимоги визначені у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовних вимог випливає, що позивач просить стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на її користь вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку та середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, виходячи з середнього заробітку.

При цьому, позивачем не оскаржуються будь-які рішення, дії чи бездіяльність відповідача, прийняті чи вчинені ним як суб`єктом владних повноважень та які б порушували права позивача у публічно-правових відносинах, а саме: рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, виходячи з середнього заробітку.

Таким чином, позивач фактично не заявляє про наявність публічно-правового спору.

Крім того, позивач, заявляючи вимоги про стягнення з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на її користь вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, виходячи з середнього заробітку, не врахував наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 та 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем у прохальній частині позову не зазначено розміру суми середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, яку позивач просить стягнути з відповідача на її користь, а також не надано до позовної заяви документів, які б підтверджували звернення позивача до відповідача з метою отримання документів для встановлення конкретних розмірів такої суми чи відмови останнім у наданні таких документів.

З огляду на це, у суду відсутня можливість встановити суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання цієї позовної вимоги, та перевірити відповідність позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 132 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру (про стягнення вихідної допомоги та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (реєстраційний номер в ЄДРСР 79684987), проаналізувавши норми законодавства, дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на це, пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимогу позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Поряд з цим, суд зауважує, що за приписами пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Оскільки вихідна допомога не є складовою частиною заробітної плати, пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивачів про стягнення вихідної допомоги.

За викладених обставин, судовий збір за подання цього позову з майновими вимогами про стягнення вихідної допомоги та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку становить 1 відсоток ціни заявлених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем не додано документа про сплату судового збору або належних документів, які підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 цього ж Кодексу в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

З позовної заяви встановлено, що остання не містить відомостей щодо ідентифікаційного коду позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Приписами частин четвертої та п`ятої цієї ж норми встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч наведеним положенням позивачем до адміністративного позову на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, додано копії документів (розрахункових листів за жовтень та листопад 2019 року, попередження про звільнення, довідки ГТУЮ у Полтавській області про звільнення позивача з посади), які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством; відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, приєднаних до позовної заяви остання також не містить.

Таким чином, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За викладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також її копій відповідно до кількості учасників справи, належним чином звірених копій письмових доказів (розрахункових листів за жовтень та листопад 2019 року, попередження про звільнення, довідки ГТУЮ у Полтавській області про звільнення позивача з посади), приєднаних до позовної заяви, а також їх копій відповідно до кількості учасників справи; документа про сплату судового збору в сумі 1 відсоток ціни позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку (за реквізитами: одержувач: УК у м. Полтаві /м. Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 38019510; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA518999980313141206084016002; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) або належних доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення коштів невиплачених при звільненні залишити без руху.

Для усунення визначених в цій ухвалі недоліків позивачу надати п`ятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків залишеної без руху позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде повернута.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.О. Чеснокова