Рішення № 87263972, 30.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Справа № 160/12154/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2476-58 від 15.08.2019р. на суму 23785,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при отриманні листа відповідача від 25.11.2019 року № 35077/10/04-36-58-60 позивачу стало відомо про існування оскаржуваної вимоги від 15.08.2019 року № Ф-2476-58 зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2019 року позивач взятий на облік платника податків у Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпроптеровській області , але з моменту взяття на облік позивач не здійснював підприємницьку діяльність, звіти не надавав, доходів від неї не отримував, оскільки з 11.09.2015 року позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України терміном на три роки; 10.09.2018 року позивач знову уклав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України терміном на один рік.

Тобто, починаючи з 11.09.2015 по 10.09.2019 року позивач офіційно був працевлаштований та військові частини нараховували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2476-58 від 15.08.2019 року є необґрунтованою, незаконною, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є безпідставним, а вимога винесена з порушенням норм чинного законодавства.

У задоволенні позовних вимог просить задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року на адресу суду від відповідача 08 січня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.07.2007 року та здійснив 23.09.2019 року реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця.

Також, зазначено, що позивач, як фізична особа-підприємець мав основний вид діяльності за кодами КВЕД 52.62 Роздрібна торгівля з лотків та на ринках, що не є тотожнім із посадовою старшого солдата у лавах Збройних силах України, тому ФОП ОСОБА_1 , є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

На підставі викладеного, на думку відповідача, головне управління ДФС у Дніпроптеровській області діяло у спосіб та відповідно до Конституції України, Закону України № 2464 у Дніпропетровській області, зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований 02.07.2007 року як фізична особа-підприємец, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця.

15.08.2019 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року № Ф-2476-58, якою позивачу визначено до сплати 23 785,08 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Підставою для формування вимоги від 15.08.2019 року № Ф-2476-58 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи органу доходів і зборів по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування.

На думку відповідача, оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, тому, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3723 грн. * 22% = 819,06 грн./місяць та за 2019 рік ця сума була 3706 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 918,06 грн./місяць

Контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців). За 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців). Також, 2019 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 5508,36 грн. (918,06 грн.* 6 місяця), а саме:

- за 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.:

- нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн. За 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.:

- 1 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн.. граничний строк сплати до 19.04.2018:

- 2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн.. граничний строк сплати до 19.07.2018;

- 3 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн.. граничний строк сплати до 19.10.2018;

- 4 квартал 2018 у сумі - 2457,18 гри., граничний строк сплати до 21.01.2018. За 2019 рік загальна суму заборгованості складає 5508,36 гри.:

- 1 квартал 2019 у сумі - 2754,18 гри., граничний строк сплати до 19.04.2019:

- 2 квартал 2019 у сумі - 2754,18 гри., граничний строк сплати до 19.07.2019.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року № Ф-2476-58, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є:

- роботодавці;

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

- особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що фізична особа-підприємець, яка проводить підприємницьку діяльність, вважається платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при умові, що така особа не є найманим працівником та отримує дохід саме від такої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 11.09.2015 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на три роки.

10.09.2018 року позивач знову уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на один рік, який закінчився 10.09.2019 року.

Проходження позивачем військової служби у Збройних силах України з 11.09.2015 року по 11.09.2019 року також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи.

Тобто починаючи з 11.09.2015 року по 10.09.2019 року позивач офіційно був працевлаштований та військові частини нараховували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України за формою ОК-7 від 27.11.2019.

Таким чином, роботодавець з вересня 2015 року по вересень 2019 року, які охоплюють період нарахування відповідачем заборгованості з ЄСВ, сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника в сумі, що по суті перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць у кожному періоді.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Визначальним чинником в даному випадку є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.

При цьому суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.

Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи в даному випадку ОСОБА_1 є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, що не заперечує відповідач.

Згідно з ч.3 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Аналізуючи все вищевикладене, за період, за який податковим органом нараховано позивачу заборгованість зі сплати соціального внеску, за позивача систематично сплачувався роботодавець, на підставі чого суд зробив висновок, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2476-58 від 15.08.2019р. на суму 23785,08 грн підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу з порушенням процедури, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 20437266 від 02.12.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255 , 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2476-58 від 15.08.2019р. на суму 23785,08 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук