Ухвала суду № 87261144, 24.01.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/2-1561/11

Провадження № 4-с/645/11/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань – Романюк А.О.,

за участю заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Попової М.М.,

представника ОСОБА_2 – адвоката Бреславець М.Г.,

представника ВДВС – Цуркова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та скасування постанови про закриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просить винести ухвалу, якою зобов`язати відмінити постанову про закриття виконавчого провадження по справі про стягнення грошової суми з боржників – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з відміною постанови про закриття виконавчого провадження і поновленням виконавчого провадження видати виконавчий лист. В обґрунтування скарги зазначалося, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2012 року був задоволений позов та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу за борговою розсипкою у розмірі 336 538 грн. Боржнику ОСОБА_2 належить 1/5 частина чотирикімнатної ізольованої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , інші частини квартири належали: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Зі слів державного виконавця Немишлянського району м. Харкова у другого боржника ОСОБА_3 – майна не має. Боржник не виконував вимоги суду, у зв`язку з чим, на підставі акту проведення електронних торгів від 25.03.2015 року, йому ОСОБА_1 належить 1/5 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з актом проведення електронних торгів від 25.03.2015 року 1/5 частина квартири власником якої він став складає 53884 грн. 47 коп.. Але на грудень 2019 року повна суму боргу йому не виплачена, залишкова сума боргу становить 282654 грн.. Державний виконавець ухвалив постанову про закриття виконавчого провадження, не дивлячись на невиконання рішення суду в частині стягнення грошової суми з боржників. Державний виконавець не вніс відомості про боржників – ОСОБА_8 , ОСОБА_3 до єдиного реєстру боржників. Державний виконавець не наклав заборону на виїзд боржників за межі України. Про те, що виконавче провадження закрито та винесено постанову про закриття виконавчого провадження, він дізнався зі слів державного виконавця у грудні 2019 року, коли намагався дізнатися чому не стягується сума боргу. На підставі викладеного до суду було подано відповідну скаргу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник – адвокат Попова М.М. підтримали скаргу у повному обсязі, просили про її задоволення.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Бреславець М.Г. заперечувала проти скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Цурков С.І. проти скарги заперечував посилаючись на її необґрунтованість. Також старший державний виконавець повідомив, що на теперішній час виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

Суд, вислухавши стягувача та його представника, представника боржника, головного державного виконавця, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судом встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу за договором позики у розмірі 336 538 грн., судовий збір - 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову – 107 грн. 30 коп..

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.11.2012 року апеляційна скарга ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилена, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2012 року залишено без змін.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Закон встановлює гарантії прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні.

В матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, після ухвалення рішення по справі та набрання ним законної сили, міститься подання про примусове проникнення до житла боржника (в порядку ст. 376 ЦПК України), яке ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2013 року задоволено та надано дозвіл Фрунзенському ВДВС Харківського МУЮ на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , з метою виконання виконавчого листа № 2-1561/11, який виданий 11.07.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 336 538 грн.. До вищевказаного подання були додані копія виконавчого листа, постанова головного державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2012 року. Також до подання додавалося копія відповіді з КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації, згідно якого на ім`я ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності зареєстрована 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 , та згідно відповіді начальника ВДАІ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області повідомляла Фрунзенський ВДВС, що за ОСОБА_2 на праві власності сільськогосподарської техніки, самохідні машини та механізми не обліковуються. Державна податкова служба України у листі, адресованому Фрунзенському ВДВС вказувала, що інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доход, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками – юридичними особами та/або фізичними особами – підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, в редакції, що діяв на момент відкриття виконавчого провадження) передбачає виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В матеріалах справи містить відповідь начальника відділу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якої встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-1561/11, виданого 11.07.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 336 538 грн., державним виконавцем Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області було відкрито виконавче провадження № 33461853. 25.03.2015 року по даному виконавчому провадженню винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень 3 роки від дати закінчення виконавчого провадження, дати повернення виконавчого документа та інше. У зв`язку з чим Міжрайонна ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГИУЮ у Харківській області позбавлений можливості надати копію вказаною постанови. Також вказувалося, що постанова та оригінал виконавчого листа були надіслані на адресу стягувача. Повторно зазначений виконавчий документ на виконання до відділу державної виконавчої служби не надходив.

Тобто судом встановлено, що виконавчий лист, видано на підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2012 року та було пред`явлено до виконання.

Старшим державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цурковим С.І. було надано витяг № 33461853 з спецрозділу виконавчого провадження, роздрукованого з автоматизованої системи виконавчих проваджень, згідно якого встановлено, що Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист ід 11.07.2012 року № 2-1561/11, який надійшов до ВДВС 13.07.2012 року та відкрито виконавче провадження 17.07.2012 року. Згідно даного витягу 27.02.2013 року актом опису та арешту майна накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 .. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 58993 від 06.03.2015 року, проведених Організатором СЕТАМ ДП «Інформаційний центр» міністерства юстиції України, було реалізовано 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 Переможцем електронних торгів з продажу 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , став ОСОБА_1 .. Також у вищевказаному витягу вказувалося, що іншого майна на території Фрунзенського району м. Харкова за боржником не зареєстровано та йому не надавалося. Виконавчий документ підлягає поверненню стягувачеві. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (п. 2 ч. 1 ст. 47) від 25.03.2015 року та зазналося, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа – 25.03.2016 року.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, в редакції, що діяв на час прийняття постанови) передбачає підстави для повернення виконавчого документа. Так, згідно витягу встановлено, що виконавчий лист було повернуто, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону, а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися

безрезультатними.

Частина 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, в редакції, що діяв на час прийняття постанови) передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, в редакції, що діяв на час прийняття постанови) передбачає підстави для закінчення виконавчого провадження.

Тобто вищевказане передбачає винесення постанови про повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження.

Проте, всупереч вимога Закону заявник просе зобов`язати відмінити постанову про закриття виконавчого провадження, яка в рамках вищевказаного виконавчого провадження не приймалася.

Що стосується вимоги у скарзі про видачу виконавчого листа, необхідно зауважити, що згідно ст. 368 ЦПК України (в редакції, що діяла станом на 2012 рік) за кожним судовим рішенням яке набрало законної сили, за заявою осіб на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

На підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2012 року було видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання та 25.03.2015 року виконавчий лист повернутий стягувачу.

Відповідно до ст. 431 ЦПК України (в редакції на теперішній час) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі викладеного, стягувач має право звернутися до суду із відповідною заявою.

За викладених обставин суд повністю відмовляє в задоволенні заявлених у скарзі вимог.

Необхідно зауважити, що в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що про повернення виконавчого документа від дізнався в грудні 2019 року, зі скаргою звернувся до суду 17.12.2019 року, тому суд вважає, що строк звернення до суду зі скаргою, передбачений ст. 449 ЦПК України не пропущений.

Керуючись ст.ст. 447 - 451 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено 29.01.2020 року.

Суддя –