Ухвала суду № 87259208, 20.01.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18319/17

Провадження № 6-а/638/10/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

За участю представника позивача Коломойцева М.М.,

Представників відповідача Огулькової С.В., Кокоуліної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків клопотання позивача ОСОБА_1 щодо накладання штрафу за неподання звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання перерахувати пенсію та відшкодування матеріальної шкоди,-

встановив:

05.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, у якому просить призначити судове засідання щодо розгляду та накладення штрафу за неподання звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив вважати звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року по справі № 638/18319/17 не поданим; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як керівника суб`єкта владних повноважень за неподання звіту про виконання рішення штраф.

В судовому засіданні представники відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заперечували проти задоволення клопотання, в судовому засіданні посилалися на лист за вих. № 32872/03.2-20 від 01.11.2019 року про надання додаткового звіту про виконання рішення суду від 13.02.2018 № 638/18319/17, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення суду провело перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, доплата різниці пенсії становить 10467,30 грн. (нараховано згідно рішення суду) та 358 грн. (нараховано відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 103). Даний лист, за ствердженням представників, направлявся до суду та був отриманий судом 05.11.2019р.

А також посилалися на лист за вих. № 1332/03.2-20 від 17.01.2020 року про надання звіту, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно надсилає звіт про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 р. по справі № 638/18319/17. Повідомляє, що перший звіт було надіслано до Дзержинського районного суду м. Харкова 30 березня 2018 року за № 16161 14/20 поштовим відправленням без рекомендованого повідомлення. Також звертають увагу, що листом від 20.062018 № 16741 14/20 головним управлінням повідомлено Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області, про направлення звіту до Дзержинського районного суду м. Харкова та в додатку до листа надіслано копію звіту. Однак слід зазначити, після детального розгляду справи з`ясовано, що інформація із реєстру відправки пошти була надана помилково. Щодо виконання зазначеного рішення суду, головним управлінням до Дзержинського районного суду м. Харкова надано додатковий звіт від 01.11.2019 № 32872/03.2-20. Станом на 01.01.2020 року ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року виплачено 12560, 75 грн. (нараховано згідно рішення суду) та 430,08 грн. (нараховано відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 103).

Суд, дослідивши доводи учасників процесу, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_3 Ілдусовину, пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 19.06.2017 року № 100/29642 про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2016 року, - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268», та довідки від 19.06.2017 року № 100/29642 про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2016 року, яка підготовлена Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області починаючи із 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст. 382 КАСУ.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року по справі № 638/18319/17 набрало законної сили 16.03.2018 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь-якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Так, у своїх рішеннях від 29.06.2004 року по справі «Войтенко проти України», від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України», від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України», від 09.11.2004 року у справі «Бакай та інші проти України», від 11.01.2005 року у справі «Дубенко проти України», від 22.02.2005 року у справі «Шаренок проти України», від 05.04.2005 року у справі «Вараниця проти України», від 19.04.2005 року у справах «Піряник проти України», «Долгов проти України», «Щербанов проти України», від 03.05.2005 року у справі «Василенков проти України», від 07.06.2005 року у справі «Фукльов проти України», від 21.06.2005 року у справі «Булинко проти України», від 13.09.2005 року у справі «Лютих проти України», від 06.09.2007 року у справах «Шамрай проти України», «Лозинський та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що право на суд, закріплене в частині 1 статті 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якщо б держави допускали такий стан речей, коли рішення національних судів залишалися б невиконаними. З посиланням на свою попередню прецедентну практику, сформульовану в його попередніх аналогічних справах, Європейський Суд зазначив, що тлумачення частини 1 статті 6 Конвенції винятково як такої, що стосується доступу до суду та процедури розгляду справи у суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов`язались дотримувати, ратифікуючи Конвенцію. Зважаючи на це, виконання рішення будь-якого суду повинно розглядатись у світлі вимог статті 6 Конвенції як складова частина «процесу у справі» (trial).

Таким чином Європейський Суд дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення частини 1 статті 6 Конвенції її корисного значення.

У зв`язку з цим, Європейський Суд з прав людини зазначив, що затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, в будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, Європейський Суд майже в кожному своєму рішенні проти України стосовно надто тривалого виконання судових рішень національних судів вказував, що неможливість особи домогтися виконання судового рішення на свою користь становить втручання в право цієї особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тобто, аналіз рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Таким чином, стаття 382 КАС України передбачає судовий контроль та відповідальність як за неподання звіту, так і у разі його подання, але неналежного виконання судового рішення, що встановлюється судом за результатами розгляду поданого звіту. Такий контроль здійснюється судом у разі зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається із правового змісту статті 382 КАС України, зазначена норма є диспозитивною для суду в частині встановлення відповідних наслідків відповідальності у випадку неналежного виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, що знайшло своє відображення у звіті про виконання постанови суду.

За змістом процесуальної норми, варіанти застосування правових наслідків можуть бути різними, як встановлення нового строку на подання звіту, накладання штрафу кожного по окремості застосування, так і можливе застосування їх у сукупності.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Між тим, доказів на підтвердження направлення відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України про отримання судом листа за № 16161 14/20 від 30 березня 2018 року, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення суду провело перерахунок пенсії з 01.01.2016 року, доплата різниці пенсії становить, відповідачем не надано, в матеріалах справи № 638/18319/17 він відсутній.

Посилання сторони відповідача про отримання судом листа про виконання рішення суду не підтверджується жодним доказом, не надано доказів, що підтверджують надсилання такого звіту до суду (фіскальні чеки відділень поштового зв`язку, реєстр відправки кореспонденції поштовим засобом зв`язку).

За таких обставин, доводи сторони відповідача суд вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року.

Частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

За наведених вище обставин, оскільки звіт відповідачем не подано у встановлені судом строки, а надано лише до суду 01.11.2019 року та повторно надано звіт 17.01.2020, у день розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 щодо накладання штрафу за неподання звіту, суд вважає за необхідне накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень – керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42040, 00 грн., з яких 21 020? грн. стягнути на користь ОСОБА_1 , 21 020? грн. – на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 382 КАС України, суд, -.

ухвалив:

Клопотання позивача ОСОБА_1 щодо накладання штрафу за неподання звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання перерахувати пенсію та відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42040, 00 грн. за несвоєчасне подання звіту на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання перерахувати пенсію та відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого Апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2020 року.

Головуючий суддя