Рішення № 87258826, 21.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7281/19 2/335/203/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Тимченко А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Димитрашка Д.В., представників відповідачів – Золотько О.І., Сіпака С.І., Хованової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю органів державної влади, в обґрунтування якого зазначила наступне.

Позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 переїхали з тимчасово окупованої території в м. Запоріжжя, отримали статус внутрішньо переміщених осіб і стали на пенсійний облік в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. З травня 2015 року позивач стала отримувала пенсію по інвалідності, а її чоловік ОСОБА_2 отримував призначену пенсію по інвалідності та щомісячну страхову виплату у зв`язку із втратою професійної працездатності. Однак 01.12.2017 нарахування і виплата соціальних та пенсійних виплат ОСОБА_2 припинилася, у зв`язку із прийняттям начальником управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району рішення про скасування виданої раніше довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, позов ОСОБА_2 про скасування рішення від 20.11.2017 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення начальника УПСЗН ЗМР по Вознесенівському району від 20.11.2017 про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи – ОСОБА_2 . Визнано протиправним дії Центрального об`єднаного Управління пенсійного фонду України у м. Запоріжжя щодо припинення виплат пенсії ОСОБА_2 та зобов`язано Центральне об`єднане Управління пенсійного фонду України поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2017 по 31.07.2018. Визнано протиправним дії Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_2 з 01.12.2017 по 31.03.2018 та зобов`язано Запорізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області виплатити страхові виплати ОСОБА_2 з 01.12.2017 по 31.03.2018.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 . 31.05.2019 позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину, яка склалася із недоотриманої пенсії у розмірі 56075,44 грн. та страхової виплати у сумі 16605,37 грн. Вказані виплати були виплачені позивачу як спадкоємцю померлого лише у червні 2019 року у розмірі 56075,44 грн., однак страхова виплата позивачу станом на час подання позову не виплачена.

В результаті протиправних дій відповідача – УПСЗН ЗМР по Вознесенівському району, а саме скасування довідки, що потягнуло за собою невиплату позивачу та її чоловіку пенсій та інших соціальних виплат іншими відповідачами, були порушені гарантовані Конституцією України право на достатній життєвий рівень, право на державне забезпечення, чим позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду та просить стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 гривень з кожного відповідача окремо.

Ухвалою суду від 05.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

26.07.2019 на адресу суду від представника відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Управління заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів понесених нею душевних страждань, не надано розрахунку розміру моральної шкоди. Крім того, зазначено, що 04.02.2019 позивачу була виплачена допомога на поховання чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 14018,86 грн., а також 19.06.2019 позивачу на виконання рішення суду від 09.10.2018, яке набрало законної сили 07.02.2019, було поновлено виплату пенсію та виплачено 56075,44 грн. за період з 01.12.2017 по 31.07.2018.

В судовому засіданні 29.07.2019 представником відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області надано відзив на позовну заяву, в якому представник Фонду заперечував проти позовної заяви в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні. Зазначено, що Запорізьке відділення Фонду не може бути відповідачем по вказаній справі. Усі дії, які були вчинені відділенням Фонду, щодо страхових виплат ОСОБА_2 здійснені на підставі рішень інших органів, а прийняття цих рішень не вимагало від відділення Фонду прийняття самостійних рішень. Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на несвоєчасних страхових виплат чоловіку позивача ОСОБА_2 , який мав право на виплати з Фонду соціального страхування. Ніяких відношень між Запорізьким відділенням та позивачем, до смерті її чоловіка, не існувало, заяв від позивача не надходило, а тільки 06.06.2019 позивачка звернулася до Фонду як спадкоємиця із заявою про виплату їй страхового відшкодування, у зв`язку з чим, виплати відповідно до Закону будуть отримані позивачем протягом місяця з дня отримання відповідного документа. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди не обґрунтовані та не надано жодного документу на підтвердження спричинення шкоди саме відділенням Фонду.

30.07.2019 на адресу суду від представника відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Управління заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, та зазначено, що посилання позивача на відсутність засобів існування не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 з 01.12.2017 по 31.07.2018 отримувала пенсію та адресну допомогу внутрішньо переміщеної особи. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправними діями заподіювача, так як не має ні шкоди ні будь-яких незаконних рішень відносно ОСОБА_1

08.08.2019 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.10.2019 замінено, у вказаній справі, первісного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області належним відповідачем, а саме: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. Замінено, у вказаній справі, первісного відповідача Центральне об`єднане Управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя належним відповідачем, а саме на: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, на підставах викладених у позовній заяві та у відповідях на відзиви відповідачів, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів, кожен окремо, заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та підстави, зазначені у відзивах на позовну заяву, які були надані суду, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення начальника управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 20.11.2017 про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_2 . Визнано протиправними дії Центрального об`єднаного Управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року. Зобов`язано Центральне об`єднане Управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року. Визнано протиправними дії Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_2 з 01 грудня 2017 року по 31 березня 2018 року. Зобов`язано Запорізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області виплатити страхові виплати ОСОБА_2 з 01 грудня 2017 року по 31 березня 2018 року. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, вказане рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 - залишено без змін.

Обставини, зазначені позивачем у позові щодо взяття на облік позивача та її чоловіка, переміщених з тимчасово окупованої території, сімейні відносини, перебування на обліку чоловіка позивача на обліку в Центральному об`єднаному Управлінні пенсійного фонду України м. Запоріжжя та в відділенні Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, припинення пенсійних та страхових виплат чоловіку позивача, встановлені рішенням суду та не підлягають доказуванню, в розумінні ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області 28.12.2018, актовий запис № 8339, чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.05.2019 позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину а законом, яка складається із: недоотриманої пенсії у розмірі 56075,44 грн. та страхової виплати у сумі 16605,37 грн, що підтверджується копією вказаного свідоцтва, виданого державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М., зареєстровано в реєстрі за №1-276.

Відповідно до ст.ст.1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок, як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Посилання позивача на рішення судів, яким визнано протиправними дії відповідачів, як на факт їх вини, є неспроможними, оскільки вказаним діям відповідачів передували інші обставини, які також встановлені судовими рішеннями, а саме: дані Державної прикордонної служби України, які слугували підставою для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи та як наслідок припинення пенсійних та страхових виплат чоловіку позивача, враховуючи, що відповідачі діють в межах та на підставах законодавчих актів, які регулюють порядок та підстави вказаних виплат.

Сам факт визнання неправомірними дій відповідачів, без доведення наявності шкоди та без доведення наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями відповідачів, які є обов`язковими умовами для відшкодування моральної шкоди, не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також суд звертає увагу, що порушені права позивача були відновленні шляхом виконання вказаних судових рішень.

Разом з тим, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в заявленій сумі, надавши суду копії медичних документів, які свідчать про відповідні діагнози чоловіка позивача та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.05.2018 відносно позивача ОСОБА_1 , хоча позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір моральної шкоди в кожному окремому випадку.

Крім того, посилання позивача на той факт, що через неправомірні дії відповідачів, вона та її чоловік, зазнали душевних страждань, стан їх здоров`я значно погіршився, спростовується наявним в матеріалах справи медичними документами, зокрема копією з ату огляду МСЕК ОСОБА_2 , в якій зазначено, що чоловіку позивача встановлено інвалідність з 18.12.2009, тобто його стан здоров`я почав погіршуватися задовго до того як він став на облік.

Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин допущення відповідачами протиправних дій, якими начебто спричинено моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою моральною шкодою та допущеними з боку відповідачів протиправних дій, які це спричинили. Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не доведено завдання їй цієї шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки відсутні обов`язкові елементи для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.

Повне судове рішення складено 27.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (код ЄДРПОУ 37573822, 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд.14);

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б);

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 41320207, 69005, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.12);

Відповідач: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м. Київ, вул. Бастіона, буд.6).

Суддя І.А. Крамаренко