Ухвала суду № 87257009, 27.01.2020, Лохвицький районний суд Полтавської області

538/20/20

У Х В А Л А 2/538/107/20

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2020 року Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою першого заступника керівника Лубенської місцевою прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, -

в с т а н о в и в :

Перший заступник керівника Лубенської місцевою прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

В обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилається на те, що громадянину Сполучених Штатів ОСОБА_2 на праві приватної власності належить цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний комплекс розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5322610600:51:007:0047, площею 3,8157 га за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних та підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_1 . Суб`єктом права (комунальної) власності на землю є Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області. У зв`язку з тим, що відповідачем Круглим Юрієм та Заводською міською радою Лохвицького району Полтавської області у порушення вимог ЗУ «Про оренду землі» не укладалися договори оренди вищезазначеної земельної ділянки, орендна плата відповідачем не сплачувалася за її використання, відповідач має сплатити відповідно до вимог ст. ст. 22, 1212-1214 ЦК орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності за регульованою ціною, встановленою органами державної влади та органами місцевого самоврядування у розмірі 680710,02 грн. за безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на користь співпозивача Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області, а також понесені позивачем судові витрати на користь прокуратури Полтавської області за сплату судового збору у розмірі 10210,65 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави є бездіяльність Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області, що полягає у неспроможності вжити заходів щодо стягнення податкового боргу, зокрема, звернення до суду з цивільним позовом.

Вказана підстава обґрунтована тим, що Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області не має коштів для сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Суд вважає, що неспроможність сплати судового збору органом державної влади не є підставою для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, визначеною частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно Постанови Верховного Суду від 09.01.2019 року у справі №465/3551/16 зазначено, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (Korolev v. Russia (№2), №5447/03, §33, від 1.04.2010; Menchinskaya v. Russia, №42454/02, §35, від 15.01.2009).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine, №15123/03, §45, 6.12.2007).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції).

У п. 3 ч. 1 ст. 131? Конституції міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є закон «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

У ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому в ч. 4 цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 закону «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, суд вважає, що неспроможність сплати судового збору органом державної влади не є підставою для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, визначеною частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до вимог ст. 417 ЦПК України зазначено, що вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Пунктом 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України встановлено, що позовна заява повертається у випадках, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 56, 185, 354-356, 417 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву першого заступника керівника Лубенської місцевою прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів повернути.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї документами надіслати першому заступнику керівника Лубенської місцевою прокуратури Полтавської області.

Роз`яснити позивачу, що згідно ст. 185 ч. 7 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Бондарь В.А.