Ухвала суду № 87254265, 24.01.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/816/20

Провадження №2/369/2287/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2020 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест», Приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Потапова Михайла Юрійовича, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві; Український консорціум «Екосорб» в особі ліквідатора Ковалко Галини Іванівни; КП Київської міської ради «Київське бюро технічної інвентаризації» про скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

Одночасно з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення, в якому просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13.

Судом встановлено, що предметом даного позову є визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення № 432 загальною площею 269,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності № 14466977 про реєстрацію ТОВ «ПГ Інвест» права власності на нежитлове приміщення № 432 загальною площею 269,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову по даній цивільній справі є оскарження рішення реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення № 432 загальною площею 269,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Дослідивши письмові матеріали справи, враховуючи те, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивачем є обґрунтованим і співмірним із заявленими позовними вимогами, суд вважає за можливе вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення.

З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому суд вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову задовольнити та в порядку забезпечення позову накласти арешт на нежитлове приміщення № 432 загальною площею 269,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 432 загальною площею 269,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити будь-яким особам вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення № 432 загальною площею 269,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про позивача (стягувач): ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» ЄДРПОУ 37974535, місце знаходження: м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 14, оф. 2.

Інформація про відповідача (боржник): Приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Потапов Михайло Юрійович, місце знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління юстиції у м. Києві;, місце знаходження: м. Київ, пров. Музейний, 2-Д.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Український консорціум «Екосорб» в особі ліквідатора Ковалко Галини Іванівни, ЄДРПОУ 02023732, місце знаходження: м. Київ, б-р Ромена Ролана, буд. 7.

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: КП Київської міської ради «Київське бюро технічної інвентаризації», місце знаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Л.М. Ковальчук