Ухвала суду № 87253188, 30.01.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1901/20

Справа № 522/7360/17

У Х В А Л А

30 січня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Домусчі Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 19.04.2017 року звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, треті особи: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «КБ «Стандарт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою суду (с. ОСОБА_5 ) від 27.02.2018р. провадження у справі закрито (т.1, а.с.204-205).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2018 року – скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2, а.с.86-90).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 23.01.2019 року справу прийнято до провадження судді та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 18.02.2019 року.

У зв`язку з неявкою сторін 18.02.2019р. та 15.04.2019 р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року відмовлено у клопотанні з боку відповідача про зупинення провадження у справі та задоволено клопотання про витребування доказів від ОСОБА_6 ..

Ухвалою суду від 03.06.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 11.09.2019 року.

11.09.2019 року розгляд справи був відкладений на 13.11.2019 року у зв`язку з неявкою відповідача та представників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», ОСОБА_7 Б.В., Невмержицького В.І..

У звязку з неявкою сторін 13.11.2019 року розгляд справи відкладено на 30.01.2020 року.

До суду 30 січня 2020 року надійшла заява позивача про відвід головуючої судді з підстав упередженості останньої, в обґрунтування якої посилалась на наступні обставини. Висловила сумнів щодо втручання в автоматизовану систему авторозподілу справи. При ознайомлені з матеріалами справи 29.01.2020 року вона дізналась, що судові повістки відповідачу неодноразово надсилались судом на іншу адресу: АДРЕСА_1 , а не на адресу її місце перебування АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 »; ухвала по справі від 03.06.2019 року про витребування доказів ОСОБА_2 не направлялась. Також, підготовче засідання 03.06.2019 року було закрито без належного сповіщення всіх учасників справи; запити щодо місця реєстрації сторін були направлені судом після закриття підготовчого засідання. Додатково посилалась на те, що в матеріалах справи міститься заява від її імені про отримання нею судової повістки в електронній формі за допомогою СМС-повідомлення від 23.01.2019 року, яку вона у свою чергу не надавала, при цьому вказувала, що при ознайомлені з матеріалами справи 09.09.2019 року такої заявки не було, що на думку заявника, свідчить про те, що її було підшито в справу пізніше, так як виправлений номер сторінки. Судові повістки про слухання справи на 30.01.2020 року ні вона, ні її адвокат Труба К.Б. не отримувала. За викладених обставин вважає, що суддя підлягає відводу.

У судовому засіданні були присутні: позивачка ОСОБА_1 та її адвокат Труба К.Б., представник третьої особи ОСОБА_4 – адв. Чебан С.В..

Позивача та її представник подану заяву про відвід головуючої судді підтримали та просили задовольнити.

Представник третьої особи – адв. Чебан С.В. заперечувала проти заяви про відвід судді, просила відмовити, посилаючись на те, що з боку заявниці не доведено упередженості судді. Додатково посилалась на те, що у судових засіданнях в її присутності стороні позивача з боку секретаря суду пропонувалось подати заяви про подальше смс-сповіщення, між тим ними зазначеного зроблено не було. Окрім того, позивачка в усіх документах вказує місце проживання м. Одеса, проте фактично вона мешкає у м. Миколаєві, що на думку представника сама чинить перешкоди в належному її сповіщенні судом. Справа перебуває у провадженні з 2017 року та позивачка повинна була сповістити про нове місце свого проживання, що нею самою виконано не було. Вважає, що такі дії з боку позивача свідчать про затягування розгляду справи. При цьому, всі рішення суду є в вільному доступі на сайті судових рішень. Вважає, що головуючою виконуються всі функції згідно вимог чинного процесуального законодавства.

Інші учасники процесу до суду з`явились, сповіщались про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. 126 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву позивачки про відвід, вважає, що вона необґрунтована та немає об`єктивного підґрунтя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст.37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст.46 ЦПК).

За умовами ч.3 ч.4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч.5 ст.36 ЦПК України).

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;

- слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Як вбачається із заяви, підставами для відводу головуючої заявниця зазначила наступні обставини:

- сумніви втручання в автоматизовану систему розподілу справ між суддями;

- направлення судових повісток відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , а не на адресу її місце перебування м АДРЕСА_2 , вул АДРЕСА_4 В АДРЕСА_4 Васильківська, АДРЕСА_2 , літ АДРЕСА_5 »;

- не направлення ухвали суду від 03.06.2019р. про витребування доказів ОСОБА_2 ;

- закриття підготовчого провадження 03.06.2019 року без належного сповіщення всіх учасників справи; направлення запитів щодо місця реєстрації сторін після закриття підготовчого провадження;

- а також на наявність у матеріалів справи заяви від її імені про отримання нею судових повісток в електронній формі за допомогою СМС-повідомлення від 23.01.2019 року, яку вона у свою чергу не надавала. Також ті обставини, що на думку заявниці, така заява була підшита пізніше та при ознайомлені з матеріалами справи 09.09.2019 року такої заявки не було.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, вивчивши подану заяву суд приходить до її необґрунтованості та безпідставності.

Зокрема, посилання позивачки на втручання до автоматизованої системи авторозподілу справ не підтвердженні належними та допустимими доказами. У матеріалах справи наявний протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 року (а.с.103), який відповідає вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу суду, завт. рішенням Ради суддів України 26.11.2010 № 30.

З приводу направлення відповідачу повісток за іншою адресою, ніж вказаною у позові, то суд направляв поштову кореспонденцію за всіма відомими адресами, у тому числі і за адресою: АДРЕСА_2 », про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.131, 196, 197, 231).

Обставини не направлення ОСОБА_2 ухвали про витребування доказів від 03.06.2019 року також спростовуються матеріалами справи, зокрема, у матеріалах справи наявна розписка від 07.06.2019 року щодо направлення поштової адреси ОСОБА_2 (а.с.181). Окрім того, вказана ухвала суду та попередження про наслідки не виконання ухвали суду про витребування доказів тричі направлялася на адресу третьої особи, про свідчать відповідні листи суду від 11.09.2019 року, від 13.11.2019 року (а.с.225, а.с.248).

Також матеріали справи містять належні докази про сповіщення сторін дату та місце підготовчого засіданні 03.06.2019 року, окрім того представник позивача – Труба К.Б. надала до суду заяву, згідно якої не заперечувала проти закриття провадження у справі та призначення її до розгляду по суті.

Направлення судом запитів щодо місця реєстрації сторін не свідчать про упередженість судді та були здійсненні нею саме для забезпечення належного сповіщення учасників процесу.

Щодо наявності у матеріалах справи заяви про сповіщення позивачки за допомогою смс-повідомлень, яку остання не підписувала, суд зазначає, що остання була оформлена після прийняття справи до провадження судді та доказів її оформлення пізніше з боку заявника не надано. При цьому, судова кореспонденція направлялась позивачці також поштою.

Також матеріали справи містять докази про направлення судової повістки щодо судового засідання 30.01.2020 року на адресу позивачки, зазначеною нею в процесуальних документах (а.с.241), що спростовує її посилання про не сповіщення її про розгляд справи.

З викладеного, суд приходить до висновку, що підстави відводу судді, вказані позивачем, не знайшли свого належного підтвердження.

За викладених обставин, враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи, не знайшли свого належного підтвердження за розглядом заяви, а тому приходить до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для зупинення провадження по даній справі та передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Керуючись: ст. ст. 36, 39, 40, 126, 258-260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - відмовити.

Зупинити провадження за розглядом цивільної справи протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.

Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції.

Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 30.01.2020 року.

Суддя: Л.В. Домусчі