Рішення № 87248492, 16.01.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3687/18

Провадження № 2/185/153/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В.,представника позивача адвоката Остапуля Н.П., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Приходько М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Павлоградська районна державна адміністрація, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про витребування майна

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: Павлоградська районна державна адміністрація, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про витребування майна, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

-визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої приватної власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 23 грудня 1992 року Павлоградською районною державною адміністрацією;

-визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 25 грудня 1992 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 4959;

- визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 (даритель) і ОСОБА_1 (обдарована), посвідчений 13 січня 1993 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 46, згідно якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовоний по АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_1 на її користь житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ;

-визнати незаконним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 07.06.2017 року № 248-19/VII «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 21.09.2018 року №326-10/VII «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ;

-скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 та закрити відповідний розділ (реєстраційний номер майна 23782567) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1223584500:03:003:0354, розташовану по АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та закрити відповідний розділ (номер запису про право власності 28174227) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 22 липня1970 року вона працювала в Дніпропетровському філіалі інституту «Укргорстройпроект». 27 березня 1971 року рішенням правління колгоспу XXII Партз`їзду їй була виділена присадибна земельна ділянка розміром 0,15 га. На засіданні виконкому Межиріцької сільської Ради депутатів трудящих від 07 квітня1971 року їй наданий дозвіл на будівництво житлового будинку на даній земельній ділянці. Проектно-конструкторським архітектурно-планувальним бюро районної державної адміністрації їй видано свідоцтво на забудову від 18 травня1971 року №75 земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_3 , а 25 травня1971 року виданий схематичний план забудови. 07 січня 1987 позивач отримала генеральний план (схема) на будівлі, поверховий план та експлікація внутрішніх площ до плану будинку по АДРЕСА_4 , а 08 січня 1987 року – звідний акт вартості будівель та споруд.

Рішенням виконкому Павлоградської районної Ради народних депутатів від 16 лютого1987 року № 31 за нею визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_4 .

20 лютого 1987 року виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Дніпропетровської області їй видано свідоцтво про право особистої власності на вказаний житловий будинок, зареєстроване БТІ 20 лютого 1987 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати – ОСОБА_6 .

Після смерті батьків вона спірним будинком не користувалась, дозволивши безоплатно проживати в ньому відповідачу ОСОБА_1 .

В листопаді 2017 року їй стало відомо, що відповідач готує документи на продаж спірного будинку та стверджує, що є власницею цього майна. З відповіді Межиріцької сільської ради від 23 січня 2018 року на адвокатський запит вона дізналась, що після смерті батька мати на підставі технічного паспорта, виданого на ім`я батька, отримала свідоцтво на право на спадщину на вищевказаний будинок, а потім подарувала будинок відповідачу.

З наданих суду документів їй стало відомо, що згідно рішення виконкому Павлоградської районної ради народних депутатів від 16.02.1987 року № 31 «Про визнання права власності на житлові будинки за громадянами с. Межирічі Павлоградського району» визнано право власності на житлові будинки за громадянами с. Межирічі згідно списків в кількості 309 будинків. До даного рішення додається «Список громадян с. Межирічі Павлоградського району за якими визнано право власності на житлові будинки», в якомузначиться вона по АДРЕСА_4 . Також до вказаногорішення виконкому доданий список «Про наявність домоволодінь по Межиріцькій сільській раді народних депутатів» з кількістю осіб 507, в якому по АДРЕСА_5 номером 478 у списку зазначений її батько. Номери будинків в списку не сказані.

Список, в якому вказаний батько, в тексті рішення від 16.02.1987 року № 31 не зазначений, рішенням не затверджений. Земельна ділянка по АДРЕСА_3 у власність або користування її батькові не надавалась, також йому не надавались дозволи на будівництво за цією адресою, за життя він не отримував правовстановлюючі документи на даний будинок.

Видане їй свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_4 від 20 лютого 1987 року, працівниками Межиріцької сільської ради не було внесено у погосподарські книги. Проте, у цих книгах головою даного домоволодіння, але без зазначення номеру будинку, записали її батька.

На померлого батька незаконно був виданий технічний паспорт, а Павлоградською районною державною адміністрацією 23 грудня 1992 року - свідоцтво про право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , яке зареєстроване АДРЕСА_2 БТІ.

В матеріалах спадкової справи є довідка виконкому Межиріцької сільської ради, видана її матері про те, що вона являється головою робочого двору по АДРЕСА_3 після смерті свого чоловіка. Але, в погосподарській книзі № 20 за 1986-1990 роки за ОСОБА_3 числився будинок без зазначення номеру. Тобто довідка не відповідає даним погосподарської книги і фактично визначає для житлового будинку, який в КП «Павлоградське МБТІ» зареєстрований за адресою по АДРЕСА_4 , нову адресу – АДРЕСА_3 . Така ж довідка є в матеріалах інвентаризаційної справи № 9195 на домоволодіння АДРЕСА_3 зміни нумерації АДРЕСА_2 , копію якої надано КП «Павлоградське МБТІ».

Цими документами фактично створено іншу адресу із зазначенням іншого власника на належний їй житловий будинок по АДРЕСА_4 . При цьому її право власності припинено не було, адреса, зареєстрована в АДРЕСА_4 , також не була скасована. Тобто на один будинок були створені дві різні адреси та зареєстровано два різні власника.

На підставі виданого на померлого батька свідоцтва про право власності, Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою 25 грудня1992 року її матері було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_3 , яке зареєстровано в КП «Павлоградське МБТІ». А 13 січня 1993 року її мати подарувала цей будинок відповідачу.

Згідно довідки виконкому Межиріцької сільської ради від 29 травня 2008 року номерацію будинку по АДРЕСА_3 на № АДРЕСА_2 .

Згідно рішення виконкому Межиріцької сільської ради від 27 листопада 2013 року змінено номерацію будинку АДРЕСА_6 . Отже, зареєстрований за нею будинок АДРЕСА_4 на даний час також має номер № НОМЕР_1 .

Відповідно до відповіді КП Павлоградське БТІ від 11 жовтня 2018 року будинок АДРЕСА_4 , який зареєстрований за нею та будинок АДРЕСА_2 , зареєстрований за відповідачем є фактично одним тим самим будинком.

Оскільки зареєстрований за нею будинок АДРЕСА_4 даний час має № АДРЕСА_2 , вважає, що необхідно визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_2 .

Про порушення свого права власності вона дізналась з відповіді Межиріцької сільської ради від 23 січня 2018 року № 14. Тому перебіг строку позовної давності починається з цієї дати.

Рішеннями Межиріцької сільської ради від 07.06.2017 року № 248-19/VII та від 21.09.2018 року №326-10/ VII відповідачу наданий дозвіл на розроблення технічної документації з землеустрою, затверджена ця документація та передано у власність земельна ділянка по АДРЕСА_2 , на якій розташований спірний будинок, тому вона просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Остапуля Н.П. підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та пояснила, відповідач в спірному будинку була прописана разом із своїм чоловіком та сином з дозволу позивача. Після смерті матері стосунки між сестрами погіршились, тому позивач перестала приїздити до будинку. Оскільки відповідач проживала в будинку на законних підставах, позивач не знала і не могла знати про переоформлення будинку та порушення її права власності. В погосподарських книгах де головою сім`ї значиться позивач, вказаний номер поземельної книги170. Але в поземельній книзі допущено помилку: у по-батькові позивача замість « ОСОБА_7 » записано « ОСОБА_8 ». Із-за цього в списку власників будинків до рішення виконкому Павлоградської районної ради народних депутатів від 16 лютого 1987 року №31 також була допущена ця помилка. Спочатку позивачу видали свідоцтво про право особистої власності на будинок з помилкою в її по-батькові, а потім видали інше без помилки. Це пояснює, чому дата виготовлення бланку свідоцтва пізніше дати видачі цього свідоцтва. Дане свідоцтво є законним, ніким не оспорено. Позов просила задовольнити.

Відповідач надала суду відзив, в якому позов не визнала та зазначила, що вона з позивачем є рідними сестрами. Їй не відомі обставини видачі правовстановлюючих документі на житловий будинок АДРЕСА_3 на ім`я померлого її батька, а також обставини отримання матір`ю свідоцтва про право на спадщину. Однак, їй достовірно відомо, що позивач знала про ці обставини, оскільки вони фактично разом відмовилась від спадщини після смерті батька на користь матері. Вважає, що підтвердженням даної обставини є лист Межиріцької сільської ради від 08.11.2019 року в якому вказано, що в погосподарських книгах відсутня інформація щодо володіння позивачем будинком АДРЕСА_4 , при цьому головою домоволодіння записаний батько, а після його смерті – мати. Позивач не давала їй дозвіл на проживання в спірному будинку, вона вселилась з дозволу матері, коли постало питання її догляду. 13.01.1993 році мати подарувала їй спірний будинок, в якому з цього часу вона проживає як власниця. Ще за життя матері позивач сварилася з матір`ю за те, що остання подарувала будинок їй (відповідачу). Тому вважає, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення з даним позовом, який сплив 14.01.1994 року.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, пославшисьна обставини, викладені у її відзиві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що надане позивачем суду свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок викликає сумніви в його достовірності, оскільки в ньому стоїть дата видачі – 20 лютого 1987 року, тоді як бланк свідоцтва виготовлений пізніше - 24 березня 1987 року. БТІ надало копію іншого свідоцтва про право власності на будинок по АДРЕСА_4 , в якому власником вказана інша особа - ОСОБА_2 . Просив у позові відмовити.

Треті особи: Павлоградська районна державна адміністрація та Друга Павлорадська державна нотаріальна контора, кожна окремо, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу відповіднодо копії виписки з протоколу № 7 засідання правління колгоспу «XXII Партз`їзду» від 27 березня.1971 року була надана присадибна земельна ділянка розміром 0,15 га ( т. 1 а.с. 9).

07 квітня 1971 року виконкомом Межиріцької сільської Ради депутатів трудящих їй наданий дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці розміром 0,15 га, що підтверджується копією виписки з протоколу № 7 виконкому (т. 1 а.с. 10).

Проектно-конструкторським архітектурно-планувальним бюро Павлоградської районної державної адміністрації позивачу видано свідоцтво на забудову від 18 травня 1971 року № 75 земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією дублікату (т. 1 а. с. 11), а 25 травня 1971 року - схематичний план забудови по АДРЕСА_3 т. 1 а.с. 12).

07 січня 1987 року позивачу виданий генеральний план (схема) будівель по АДРЕСА_4 план (т. 1 а.с. 13).

08 січня 1987 року на ім`я позивача складений звідний акт вартості будівель та споруд та експлікація внутрішніх площ до плану будинку по АДРЕСА_4 ( т. 1 а. с.15-16).

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками сторін по справі, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, свідоцтв про шлюб, актового запису про смерть ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 19-20, 86, 130-131).

В погосподарських книгах Межиріцької сільської ради № 19 за 1974-1976 роки (т. 2 а. с. 110-111) та № 27 за 1977-1979 роки ( т. 2 а. с. 102-103) в господарстві по АДРЕСА_3 без номеру позивач вказана головою сім`ї, члени сім`ї вказані її чоловік та син. В погосподарський книзі № 20 за 1980-1982 роки позивач вказана головою сім`ї , а членами сім`ї записані батько і мати сторін по справі та відповідач по справі і її чоловік ( т. 2 а.с . 107 - 109). В погосподарській книзі № 20 за 1983-1985 роки головою сім`ї спочатку вказана позивач, а серед членів сім`ї записані батько і мати сторін по справі, відповідач, потім голову сім`ї змінено на батька, назва вулиці АДРЕСА_3 змінено на вул АДРЕСА_4 , номер будинку не зазначений ( т. 2 а. с. 104-106). В погосподарській книзі № 20 за 1986-1990 роки в господарстві по АДРЕСА_4 без заначення номеру будинку головою сім`ї спочатку записаний батько сторін по справі, а потім їх мати.В усіх цих записах вказаних № 170 поземельної шнурової книги.

З копії земельної шнурової книги колгоспу ім. 22 з`їзду КПРС с. Межиріч вбачається, що під номером 170 числиться ОСОБА_2 ( т. 1 а.с . 99-100).

Оскільки у вищевказаних погосподарських книгах головою сім`ї зазначена позивач з посиланням на один і той номер поземельної шнурової книги, під яким прізвище прізвище та ім`я зазначено позивачки, але прізвище « ОСОБА_8 », суд вважає, що саме в даній поземельній книзі допущена помилка в написанні по батькові позивача.

Рішенням виконкому Павлоградської районної Ради народних депутатів від 16 лютого 1987 року № 31«Про визнання права власності на житлові будинки за громадянами с. Межирічі Павлоградського району» визнано право власності на житлові будинки за громадянами с. Межирічі згідно списків в кількості 309 будинків ( т. 1 а.с. 231). Додатком до даного рішення являється «Список громадян с. Межирічі Павлоградського району за якими визнано право власності на житлові будинки» у якому значиться ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 232-239).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № 266 від 20 лютого 1987 року, виданого виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Дніпропетровської області на підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатів від 16.02.1987 року №31, право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 належить позивачу ( т. 1 а. с. 8). На свідоцтві є реєстраційний напис про реєстрацію Павлоградським бюро технічної інвентаризації даного будинку за позивачем за № 1-266/266 від 20 лютого 1987 року.

Той факт, що дата видачі даного свідоцтва 20 лютого 1987 року тоді, як бланк свідоцтва виготовлений пізніше, 24 березня 1987 року, не має юридичного значення, оскільки у передбаченому законодавством порядку дане свідоцтво недійсним не визнано. Тому воно підтверджує право власності позивача на житловий будинок по АДРЕСА_4 .

До рішення виконкому Павлоградської районної Ради народних депутатів від 16 лютого 1987 року № 31«Про визнання права власності на житлові будинки за громадянами с. Межирічі Павлоградського району» також додано список громадян з назвою «Список про наявність домоволодінь по Межиріцькій сільській раді народних депутатів», в якому під номером 478 зазначений ОСОБА_3 (т. 1 а.с . 241- 250, т. 2 а. с. 2). Суд вважає, що вказаний список не є додатком до рішення від 16 лютого 1987 року № 31, з огляду на відсутність в цих двох документах даних про їх взаємозв`язок, зокрема, що список є додатком до рішення.

Згідно копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 ( т. 2 а. с. 29). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 ( т. 1 а. с. 24).

23 грудня 1992 року Павлоградською районною державною адміністрацією на підставі рішення виконкому Павлоградської районної Ради народних депутатів від 16 лютого 1987 року № 31 на ім`я померлого ОСОБА_3 видано свідоцтво про право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке зареєстроване Павлоградським БТІ 23 грудня 1993 року (т. 2 а.с. 31).

25 грудня 1992 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою Марковій ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_3 , зареєстроване в реєстрі за № 4959 , яке зареєстровано в БТІ 05.01.1993 року (т. 2 а.с . 33).

В матеріалах спадкової справи № 270, заведеної після померлого ОСОБА_3 , є довідка виконкому Межиріцької сільської ради від 22.12.1992 року, видана ОСОБА_5 про те, що вона являється головою робочого двору по АДРЕСА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т. 2 а. с. 30). Така ж довідка є в матеріалах інвентарізаційної справи № 9195 на домоволодіння АДРЕСА_3 (після зміни номерації АДРЕСА_2 , копію якої надано КП «Павлоградське МБТІ» (а.с. т.1 а.с.151). Проте, згідно інформації погосподарських книгпозивач і її батько числилися в одному будинку по АДРЕСА_4 без номеру. На час смерті батька в погосподарській книзі номур будинку не значився, а за позивачу було видано свідоцтво про право власності на будинок з АДРЕСА_4 , тому видача довідки від 22.12.1992 року призвала до створення двох адрес на один будинок.

13 січня 1993 року ОСОБА_6 за договором дарування, посвідченим Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за № 46, подарувала житловий будинок по АДРЕСА_3 відповідачу ОСОБА_1 право власності на який зареєстровано в КП Павлоградське БТІ 18.01.1993 року (т. 1 а.с. 122-123).

З відповіді КП «Павлоградське бюро технічної інвентаризації» від 11 жовтня 2018 року №131 слідує, що 30 травня 2008 року відповідач на підставі довідки виконкому Межиріцької сільської ради № 1416 від 29 травня 2008 року про зміну номерації будинків, замовила перереєстрацію договору дарування від 13 січня 1993 року щодо будинку АДРЕСА_7 , яку було здійснено ( т. 1 а.с. 148-149).Тобто будинок по АДРЕСА_4 змінено з № АДРЕСА_3 на № АДРЕСА_2 .

Відповідно копії до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.06.2008 року за відповідачем зареєстроване 30.05.2008 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 1 а.с . 125).

Рішенням виконкому Межиріцької сільської ради від 27.11.2013 року «Про впорядкування адресного господарства Межиріцької сільської ради» змінено номерацію будинку АДРЕСА_6 ( т. 1 а.с . 17 -18).

Таким чином, будинок АДРЕСА_4 , який належить позивачу на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № 266 від 20 лютого 1987 року, на даний час також має номер № 72.

У відповіді КП «Павлоградське бюро технічної інвентаризації» від 11 жовтня 2018 року №131 вказано, що будинок АДРЕСА_4 , який зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності № НОМЕР_2 , виданого 20 лютого 1987 року виконкомом Межиріцької сільської ради та будинок АДРЕСА_2 , який зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору дарування, посвідченого 13 січня 1993 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторю за № 46 – це один той самий будинок.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 березня 2018 року за відповідачем на підставі договору дарування від 13 січня 1993 року зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_2 ( т. 1 а. с. 59) .

Рішенням Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року № 248-19/VII «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 від 21 вересня 2018 року №326-10/VII «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 » відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, затверджено цю документацію та передано їй у приватну власність земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 (т. 2 а. с. 126-127).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2019 року за відповідачем на підставі рішення Межиріцької сільської ради від 21вересня 2018 року №326-10/VII зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223584500:03:003:0354, розташовану по АДРЕСА_2 ( т. 2 а.с. 119-121).

За положенням ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2004 року.

Спірні відносини виникли 23 грудня 1992 року, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Статтею 49 ЦК УСРСР було встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Статтею 55 ЦК УСРСР власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Оскільки свідоцтвапро право особистої власності на спірний житловий будинок було видане позивачу 20 лютого 1987 року, то видане Павлоградською районною державною адміністрацією свідоцтво про право особистої приватної власності 23 грудня 1992 року на ім`я ОСОБА_3 , Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину від 25 грудня 1992 ОСОБА_11 , а також договір дарування від 13 січня 1993 року необхідно визнати недійсними та скасувати, спірний будинок витребувати у відповідача на користь позивача та визнати за останньою право власності на дане майно. Також, у зв`язку з цим необхідно скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем на даний будинок.

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року № 248-19/VII та від 21 вересня 2018 року №326-10/VII, якими відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, затверджено цю документацію та передано їй у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 , а також позовних вимог про скасування державної реєстрації даної земельної ділянки, необхідно відмовити, оскільки вони стосуються рішень Межиріцькох сільської ради, яка до участі у справі в якості відповідача не залучена.

Згідно ст. 76 ЦК УСРС перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Позивач дізналась про порушення свого права власності на спірний житловий будинок з відповіді Межиріцької сільської ради від 23 січня 2018 року № 114. Тому суд вважає, що даний позов поданий в межах строку позовної давності.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із розглядом даної справи судові витрати позивача становлять 2257,2 грн., а саме : за оплату судового збору за подання позову до суду 1904,8 грн. за оплату судового збору за забезпечення позову – 352,4 грн. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на судовий збір в сумі 1269,87 грн.

Враховуючи, що позивач з 22.05.2018 року є інвалідом першої групи (т. 2 а. с. 65-66), звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку, що судові витрати у розмірі 634,93 грн. потрібно покласти на відповідача.

Керуючись ст.76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України суд –

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Павлоградська районна державна адміністрація, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про витребування майна – задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої приватної власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 23 грудня 1992 року Павлоградською районною державною адміністрацією.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 25 грудня 1992 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 4959.

Визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 (даритель) і ОСОБА_1 (обдарована), посвідчений 13 січня 1993 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 46, згідно якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_2 .

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 та закрити відповідний розділ (реєстраційний номер майна 23782567) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 витрати на судовий збір в сумі 1269.87 гривень.

Судові витрати в сумі 634.93 гривень покласти на ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 26 січня 2020 року.

Суддя:В. О. Головін