Рішення № 87248430, 24.01.2020, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/4164/14-ц

Номер провадження 2/184/2/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді – Малашиної Ю.Б., за участю секретаря – Попівніч Н.І., представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Шаврової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з солідарних боржників, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2014 року в провадження судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Томаша В.І. надійшла цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з солідарних боржників.

16.11.2018 року відповідно до глави VIII п.19 змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи проведено повторний автоматизований перерозподіл судової справи між суддями Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області і відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу головуючим суддею визначено Малашину Ю.Б.

16.11.2018 року суддею Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Малашиною Ю.Б. прийнято цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з солідарних боржників до свого провадження. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 07.12.2018р. При цьому судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у п.61 Постанови від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц, відповідно до якого позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов`язку, та до боржника за основним зобов`язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р., підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

07.12.2018 р. на підставі заяви відповідача, мотивованою необхідністю звернення за правовою допомогою, судове засідання було відкладене на 14.01.2019 р., за наслідками якого ухвалою суду визнано обов`язковою явку до суду представника Банку. Однак, незважаючи на це, останній в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Ухвалою від 29.03.2019 року повторно визнано обов`язковою явку до суду представника позивача, судове засідання відкладено. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін, зокрема, 15.05.2019 - у зв`язку з клопотаннями представника відповідача для надання додаткових доказів по справі; 14.06.2019 – у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у іншому процесі; 07.08.2019 - у зв`язку із перебуванням представника відповідача у відпустці; 27.11.2019 - у зв`язку із зайнятістю представника позивача у іншому процесі.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання ним чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилається на те, що 18.04.2013 року між ПАТ «Банк Київська Русь» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №36753-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії із змінами, внесеними Договором про внесення змін від 20.03.2014 року (далі – кредитний договір). Відповідно до умов зазначеного кредитного договору ліміт кредитної лінії складав 230 000,00 гривень.

18.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №36758-20/13-5, відповідно до якого 20.03.2014 р. внесено зміни Договором про внесення змін №1, за яким поручитель зобов`язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником.

Крім того, 18.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки №36761-20/13-5, відповідно до якого 20.03.2014 р. внесено зміни Договором про внесення змін №1, за яким поручитель зобов`язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником.

Виконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо надання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером №2366 від 18.04.2013 р.

В порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим позивачем 15.10.2014 р. направлено відповідачам вимоги про погашення простроченого кредиту в сумі 31400.42 грн. та простроченої заборгованості за процентами в сумі 3589,81 грн., проте, такі вимоги банку залишені без задоволення. Враховуючи зазначене, за кредитним договором №36753-20/13-1від 18.04.2013 року, згідно з уточненою заявою від 15.05.2015 р. про збільшення позовних вимог, станом на 14.05.2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 229 101 грн. 59 коп., з яких: 164 154,06 грн. - основна заборгованість за кредитом; 15 959,43 грн. - проценти за прострочення виплати; 1249,09 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів; 12221,71 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 661,77 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 10 742,58 грн. – 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 24 112.95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, посилаючись на безпідставність здійснених донарахувань, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. Крім того, у письмових поясненнях, наданих до суду, відповідач ОСОБА_2 заявила про сплив позовної давності щодо заявлених відносно неї вимог, перебіг якого розпочато з 05.08.2013 р. Інших заяв та клопотань (у тому числі щодо проведення експертиз) не надала.

Крім того, учасниками провадження не надано до суду відомостей щодо зміни на час розгляду справи у суді правового статусу відповідача ФОП ОСОБА_2 та доказів щодо одержання банком задоволення за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків щодо фактичних обставин.

Як встановлено в судовому засіданні, 18 квітня 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 фізичною особою - підприємцем (далі – відповідач 1, позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 36753-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с.8-16), із змінами, внесеними Договором про внесення змін від 20.03.2014 р., якими, зокрема, затверджено новий графік зменшення ліміту кредитної лінії, починаючи з 20.03.2014 р. та закінчуючи 15.04.2016 р. (т.1, а.с.17-20).

Таким чином звернувшись до суду 19.12.2014 р. із позивною заявою, банком не було пропущено строку позовної давності, передбаченого ст.ст. 257 та 258 Цивільного кодексу України (далі – ЦПК України).

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та зобов`язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 230 000 грн. 00 коп. Кінцевий термії повернення кредиту - 15.04.2016 р. (п.1.1.2 договору). Ціль використання кредиту - рефінансування кредитної заборгованості ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк»; придбання основних засобів.

За п. 1.1.5 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом – 25,0% річних.

Зважаючи на п. 4.3 укладеного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору (15.04.2016 р.)

Також п. 4.5. кредитного договору визначено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця ... виходячи з фактичної заборгованості за кредитом.

Виконання позичальником зобов`язань за Договором забезпечується заставою транспортного засобу (сідловий тягач – Е, марки VOLVO, модель FH12, 2000 року випуску, та напівпричіп тягач – Е, марки KOGEL, модель SVKT24, 1998 року випуску, належних ОСОБА_2 ), порукою фізичних осіб, неустойкою.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення (п. 8.2 кредитного договору).

За змістом п. 8.6 укладеного кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов`язань за договором, починаючи з дня, наступного за днем, коли зобов`язання мало бути виконано до дня його фактичного виконання.

З огляду на п. 10.1 кредитного договору, договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Крім того, 18.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_3 (далі - відповідач 2, поручитель 1) було укладено договір поруки №36758-20/13-5, до якого 20.03.2014 року внесено зміни Договором про внесення змін № 1 (далі - договір поруки 1), за яким поручитель зобов`язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником, що включає повернення кредиту у сумі 230 тис. грн. в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 25% річних, у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту або процентів сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення. Остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснити не пізніше 15.04.2016 р. (розділ 2 договору поруки) (т.1, а.с.22-25).

Згідно п. 3.1.1 договору поруки 1 передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором у встановлені строки, кредитор надсилає поручителю повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов`язання боржника за кредитним договором. Датою пред`явлення кредитором вимоги про виконання зобов`язання боржника є день вручення кредитором вимоги особисто поручителю або день здачі такої вимоги до установи зв`язку.

Враховуючи п. 3.2.1 договору поруки 1, у разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, зазначених в п. 2.2 цього договору у відповідні строки, поручитель зобов`язується сплатити заборгованість боржника впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати пред`явлення кредитором вимоги, зазначеної у п. 3.1.1 цього договору.

Як вбачається з п. 3.2.4 даного договору поруки 1, поручитель не має права без згоди кредитора в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов`язань за цим договором або змінити його умови.

Крім того, поручитель солідарно та в повному обсязі несе відповідальність перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання І за кредитним договором не будуть виконані повністю (розд. 5 договору поруки 1).

Відповідно до розділу 4 договору поруки, цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та припиняється з моменту погашення в повному обсязі боржником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором або якщо кредитор протягом 36 місяців з дати остаточного погашення кредиту (15.04.2016р.), не пред`явив позову до поручителя.

Також, 18.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_4 (далі - відповідач 3, поручитель 2) було укладено договір поруки №36761-20/13-5, до якого 20.03.2014 року внесено зміни Договором про внесення змін № 1 (далі - договір поруки 2), відповідно до якого поручитель зобов`язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником на аналогічних умовах, як в договорі поруки №1 (т.1, а.с.26-29).

Виконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо надання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 2366 від 18.04.2013 р. (т.1, а.с.39).

У зв`язку із порушенням відповідачем 1 строків сплати платежів, що встановлені кредитним договором, банком 15.10.2014 року було направлено ФОП ОСОБА_2 вимогу – претензію за № 2014/46-449 про погашення простроченого кредиту в сумі 31 400,42 грн. та простроченої заборгованості за процентами в сумі 3 589,81 грн., яка була отримана боржником 22.10.2014 року, згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, проте такі вимоги залишені відповідачем 1 без задоволення (т.1, а.с.86,89).

Того ж дня аналогічні претензії – вимоги були направлені відповідачу 2 та відповідачу 3 за №№ 2014/46-451 та 2014/46-450 відповідно, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення рекомендованого листа стосовно ОСОБА_3 та чеком «Укрпошти» стосовно ОСОБА_4 (т.1, а.с.87,90-91).

Відповідно до виписок по особовому рахунку, вбачається часткове виконання відповідачем 1 взятих на себе обов`язків за кредитним договором №36753-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, із змінами, внесеними Договором про внесення змін від 20.03.2014 р., зокрема, 01.04.2014 р. відбулось винесення кредиту на прострочення (т.1, а/с.60).

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем 1, на думку суду, підтверджено належними та допустимими доказами по справі, враховуючи укладені з відповідачем 2 та відповідачем 3 договори поруки та не виконання взятих на себе зобов`язань, у боржника за основним зобов`язанням і у поручителів виникло зобов`язання повернуті відповідні кошти, то позов в частині стягнення фактично отриманих і не повернутих кредитних коштів ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

При цьому, суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, у відповідності до умов перелічених вище договорів поруки про солідарну відповідальність поручителів та у зв`язку з невиконанням боржником основного зобов`язання, вимоги позивача про виконання забезпеченого порукою зобов`язання до інших відповідачів залишились без уваги останніх.

За таких умов, встановлені переліченими вище договорами поруки зобов`язання так само як і основне зобов`язання за кредитним договором не виконані жодним з відповідачів попри належне їх виконання позивачем та намагання останнього врегулювати спірні правовідносини мирним шляхом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У відповідності до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, ч. 2 зазначеної статті визначено, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Проте, оцінюючи заявлений розмір позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суми заборгованості у розмірі 229 101,59 грн., з яких: 164 154,06 грн. - основна заборгованість за кредитом; 15 959,43 грн. - проценти за прострочення виплати; 1249,09 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів; 12221,71 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 661,77 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 10 742,58 грн. – 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 24 112.95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції (т.1, а/с 148).

При цьому, суд звертає увагу на те, що направлені 15.10.2014 року письмові вимоги відповідачам не містили вимоги щодо дострокового повернення усієї заборгованості за кредитом, зазначена вимога стосувалась лише погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Зміна порядку, умов і строку дії кредитного договору відбулась, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, внаслідок звернення 19.12.2014 р. Банку до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається із розрахунку суми заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором №36753-20/13-1 від 18.04.2013 р. (т.1, а/с 149-150) нарахування процентів за прострочення розпочато лише з січня 2015 р., тобто після звернення 19.12.2014 р. позивача до суду. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 15 959,43 грн. процентів за прострочення виплати, не ґрунтуються на Законі.

Аналогічно, не підлягають задоволенню із підстав, наведених вище, вимоги позивача про стягнення 1249,09 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів; 661,77 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення процентів, оскільки їх нарахування (як процентів, так і пені та 30% річних) проведене після звернення 19.12.2014 р. позивача до суду.

Оцінюючи заявлені до стягнення 12221,71 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд керується наступним.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Підставою, яка породжує обов`язок обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Пенею є - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 та 3 цієї статті).

Таким чином, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №753/22443/15-ц.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги те, що 15.05.2015 р. на підставі заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем було заявлено до стягнення 12221,71 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, розрахунок якої проведений за період з 14.11.2014 по 13.05.2015 р. (т.1, а/с 147-150), суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача лише в частині стягнення пені за період з 14.11.2014 по 19.12.2014 (дату звернення до суду) у загальному розмірі 1207 грн. 00 коп. (535,56 грн. пені за період з 14.11.2014 по 30.11.2014 + 671,44 пені за період з01.12.2014 по 19.12.2014). При цьому розрахунок пені суд здійснює за формулою: сума боргу * подвійну облікову ставки НБУ, що діяла в період прострочення 28% / 100% /365 днів * 36 днів несвоєчасного виконання.

Оцінюючи заявлені позивачем до стягнення 10 742,58 грн. – 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 24 112.95 грн. - прострочену заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що ст. 625 ЦК України, у випадку коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % (або інший розмір, встановлений законом або договором) річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

Попри подібність правової природи п. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі № 686/21962/15-ц суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що стаття 625 ЦК України поширюється як на договірні, так і на не договірні грошові зобов`язання, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу, що у п. 8.2 кредитного договору та у п.2.2.3 договорів поруки сторони дійшли згоди, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги те, що 15.05.2015 р. на підставі заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем було заявлено до стягнення 10 742,58 грн. – 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 24 112.95 грн. - прострочену заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, перевіривши правильність розрахунку, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача у цій частині.

Водночас, оцінюючи вимогу банку щодо солідарного стягнення з відповідачів суми боргу, суд звертає увагу на наступне.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

При чому, право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Тому можливим є пред`явлення позову до кількох відповідачів стосовно стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та з кількох поручителів, якщо останні не є солідарними боржниками між собою.

Таким чином, норми права, що регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого.

Як було досліджено у судовому засіданні, позивач уклав окремі договори поруки з відповідачем 2 та відповідачем 3. Ці договори не передбачають солідарної відповідальності поручителів. Відтак, вказані особи не несуть солідарної відповідальності перед позивачем.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у п.58 Постанови від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц, відповідно до якого спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх. За умови розгляду такого спору в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Крім того, оцінюючи право кредитора вимагати у поручителів виконання забезпеченого порукою зобов`язання, суд звертає увагу на ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання невстановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Як було встановлено у судовому засіданні, сторонами договорів поруки відповідно до розділу 4 вказаних договорів, узгоджено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та припиняється з моменту погашення в повному обсязі боржником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором або якщо кредитор протягом 36 місяців з дати остаточного погашення кредиту (15.04.2016р.), не пред`явив позову до поручителя. Таким чином, сторонами встановлено строк припинення договору поруки, в межах дії якого банком і було подано позов.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1493,2 грн. (199 009,54 х 1719,06 : 229 101,59), по 498,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 193, 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 554, 559, 610, 611, 625, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з солідарних боржників – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 ), паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 11.06.2007 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Банк «Київська Русь», код ЄДРПОУ:24214088, МФО:319092, п/р НОМЕР_5 , місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, суму заборгованості за кредитним договором № 36753-20/13-1 від 18.04.2013 року у загальному розмірі 199 009 (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ять) гривень 59 копійки, з яких: 164 154,06 грн. - основна заборгованість за кредитом; 10 742,58 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 24 112,95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції.

Стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 22.01.2008 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Банк «Київська Русь», код ЄДРПОУ:24214088, МФО:319092, п/р НОМЕР_5 , місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, суму заборгованості за кредитним договором № 36753-20/13-1 від 18.04.2013 року у загальному розмірі 199 009 (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ять) гривень 59 копійки, з яких: 164 154,06 грн. - основна заборгованість за кредитом; 10 742,58 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 24 112,95 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 ), паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 11.06.2007 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 22.01.2008 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Банк «Київська Русь», код ЄДРПОУ:24214088, МФО:319092, п/р НОМЕР_5 , місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, судовий збір у розмірі 498,00 гривень з кожного.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.01.2020 р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина