Рішення № 87248077, 30.01.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7333/19

2/215/1003/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Квятковський Я.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Пономаренко М.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Доценко Т. Ю .

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ям,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди, якою просить стягнути моральну шкоду у розмірі 186 000 грн., у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Вказує, що він пропрацював з 04.05.1990 по 25.11.2019 у відповідача на Ганнівському кар`єрі на посаді помічника машиніста бурової установки, з 11.01.1996 помічником машиніста бурової установки, з 09.09.1997 по 25.11.2019 машиністом з повним робочим днем і правом льотного пенсійного забезпечення по списку № 1, загальний стаж роботи у шкідливих умовах - 29 років 2 місяці. 23.07.2019 професійно-лікувальна комісія України науково-дослідницького інституту встановила позивачу професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом з акроангіопазмами кистей, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L3, L5, S1, C5-C7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим синдромом, з двобічним плечолопатковим періатрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). В зв`язку із чим 25.11.2019 був звільнений із підприємства за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Відповідно до Медичного висновку Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії від професійних захворювань лікарсько-експертної комісії від 05.12.2019 року йому було первинно встановлена 3(третя) група інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з якої 30% - по вібраційній хворобі, 30% - по ХОЗЛ, 5% - по туговухості.

У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ 186 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.01.2020 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» Доценко Т.Ю. надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач добровільно обрав роботу, де пропрацював в умовах шкідливих факторів 16 років, міг звільнитися у будь-який час, також позивач був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, тому позивач ОСОБА_1 свідомо обрав місце роботи в умовах впливу шкідливих факторів. Наявність шкідливих умов праці є об`єктивною на деяких робочих місцях згідно законодавства, гігієнічної класифікації праці. Вказує на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою здоров`ю позивача і діями роботодавця, а також відсутність доказів завдання позивачу моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 04.05.1990 по 25.11.2019 на посадах: помічника машиніста бурової установки, помічником машиніста бурової установки, машиністом з повним робочим днем по списку №1 у кар`єрі на ПрАТ, стаж позивача складає понад 29 років роботи в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-17).

Актом від 17.10.2019 розслідування хронічного професійного захворювання встановлена наявність у позивача професійних захворювань: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синдромом з акроангіопазмами кистей, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L3, L5, S1, C5-C7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим синдромом, з двобічним плечолопатковим періатрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня), вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), що також підтверджується медичними висновками, виписками-епікриз, виписками (а.с. 18-22, 23-46).

Відповідно до п. п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 жовтня 2019 року, причиною хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 є робота машиністом бульдозера, який виконував ремонт, підвищення та планування доріг за допомогою бульдозера, оглядав та заправляв бульдозер пальним та мастильними матеріалами, змащував тертьові деталі, виконував профілактичний ремонт та брав участь в інших випадках ремонту, складав відомість на ремонт бульдозера. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та робочого місця він підпадав під вплив шкідливих факторів: загальної вібрації, пилу та шуму. Зокрема показники перевищували гранично допустимий : рівень віброшвидкості на 7 дБ (123дБ при ГДР 116 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99), перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації кремнію діоксину кристалічного (SiO2) з вмістом у пилу від 10% до 70% (аерозоль переважно фібро генної дії) в 1,65 рази (3,3 мг/м3, при ГДК 2,0 мг/м3), рівень шуму - на 8 дБА (88 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99). Винних осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити не вдалось, оскільки ОСОБА_1 працював на ПрАТ впродовж 29 років та 5 місяців, у зв`язку із чим запропоновано в.о. генерального директора Скачкову А.А. дотримуватись основних вимог Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 61 від 18.03.2010 р. за № 61 (а.с. 18-22).

Шкідливі умови праці машиніста бульдозера в кар`єрі та на відвалах виробничої дільниці дорожньо-будівльної техніки № 90 Гірничотранспортного цеху №2 ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 відносяться по вмісту аерозолів переважно фібро генної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідливості); за рівнем вібрації загальної - до 3 класу 3 ступеня (шкідливості); по вмісту хімічних речовин загально токсичної дії в повітні робочої зони - до 2 класу (допустимості); за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливості); за показниками мікроклімату до 3 класу 2 ступеня (шкідливості); за показниками важкості праці - до 3 класу 3 ступеня (шкідливості); за показниками напруженості праці - до 3 класу 1 ступеня (шкідливості). Загальна оцінка : умови праці відноситься до 3 класу 3 ступеня (шкідливості).

Як випливає з довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 05.12.2019 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, позивачу первинно встановлена 3 (третя) група інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з яких 30% - вібраційна хвороба, 30% - ХОЗЛ, 10% - туговухість, також він потребує забезпечення медикаментами, виробами медичного призначення, санітарно-курортного лікування, поперековим корсетом(а.с. 10).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, медичного висновку, медичних виписок і епікризів (а.с.18-22), встановлено хронічне професійне захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі, напружені умови праці позивача у ПрАТ: перевищення гранично допустимого рівня віброшвидкості, концентрації діоксиду кремнію в повітрі, рівня шуму, важкості праці. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоровя позивача, згідно п.16-19 акту, рекомендовано застосування заходів по зменшенню шкідливих викидів та запиленості на робочих місцях, важкості праці. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача і завданою здоровю позивача шкодою.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивач протягом значного часу працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме 29 років 5 місяців, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 65 % та встановлення йому 3 групи інвалідності, тривалість розладу його здоров`я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши роз`яснення Пленуму Верховного Суду України , суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 95 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач завищеною.

При цьому, суд зазначає, що підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно до п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої в зв`язку із ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про об`єктивний характер шкідливості його праці і добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, оскільки такі обставини не знімають з відповідача обов`язку забезпечення вимог у сфері охорони праці й нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку, а також не спростовують те, що позивач працював в умовах шкідливих умовах.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а частка задоволених вимог від первинно заявлених становить 51,08% відсотків, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених вимог в сумі 922 грн. 50 коп.

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 922,50 грн. на користь держави.

В інший частині позову - відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

Повний текст рішення складено і підписано 30 січня 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Суддя: